1  Ігрова зона; 2  зона приземлення; 3  зона безпеки

Зони тунельної гірки наведені на рис. 49.

Рис. 49. Зони тунельної гірки:

1 – ігрова зона; 2 – зона приземлення; 3 – зона безпеки

Уся зона приземлення гірки має бути обладнана ударопоглинальним покриттям.

Загальні вимоги до зони приземлення встановлюються відповідно до вимог пунктів  цих Правил.

Розміри зони приземлення  відповідно до табл. 11 і рис. 50.

Таблиця 11. Параметри зони приземлення гірки

У міліметрах

Параметри	Гірка
	тип 1	тип 2
Ширина зони приземлення b, не менше	1000	1000
Радіус зони приземлення R, не менше	1500	1500
Довжина зони приземлення в кінцевій ділянці гірки l, не менше	2000	2000

Рис. 50. Зона приземлення гірки:

А – стартова ділянка; В – ділянка ковзання; С – кінцева ділянка; b  ширина зони приземлення; R  радіус зони приземлення; I₁  зона приземлення з боків гірки; I₂  зона приземлення в кінцевій

ділянці гірки; l – довжина зони приземлення в кінцевій ділянці гірки

5.22.Додаткові вимоги безпеки до водних гірок Ці вимоги поширюються на водні гірки висотою 2 м і вище, які класифікуються наступним чином:

тип 1  одиночна пряма гірка з радіусними ділянками тільки у вертикальній площині із середнім ухилом не більше 70 % і висотою не більше 3 м;

тип 2 – одиночна гірка із середнім ухилом від 11 % до 18 % і висотою не більше 3 м;

тип 3 – одиночна гірка без обмеження висоти із середнім ухилом не більше 13 %, на якій відвідувач може досягати середньої швидкості спуску 5 м/с і максимальної швидкості спуску 7 м/с;

тип 4 – одиночна швидкісна гірка без обмеження висоти із середнім ухилом від 13 % до 20 %, на якій відвідувач може досягати середньої швидкості спуску 10 м/с і максимальної швидкості спуску 14 м/с;

тип 5 – одиночна високошвидкісна гірка без обмеження висоти із середнім ухилом не менше 20 %, на якій відвідувач може досягати максимальної швидкості спуску більше 14 м/с;

тип 6:

тип 6.1 – гірка типу 3 з декількома окремими паралельними трасами (прямими та вигнутими у вертикальній площині), розташованими поруч одна з одною всією довжиною, на якій відвідувач може досягати максимальної швидкості спуску до 7 м/с;

тип 6.2 – гірка типу 4 з декількома окремими паралельними трасами (прямими та вигнутими у вертикальній площині), розташованими поруч одна з одною всією довжиною, на якій відвідувач може досягати максимальної швидкості спуску до 14 м/с;

тип 7 – широка пряма гірка із середнім ухилом не більше 25 % і не вище 8 м над рівнем води, на якій відвідувач може досягати максимальної швидкості спуску до 5 м/с.

Конструкція водних гірок має забезпечувати безпеку відвідувачів і обслуговувального персоналу за всіх можливих сполученнях навантажень і зовнішніх впливів, навіть якщо ці комбінації навантажень малоймовірні (статичні та ударні навантаження, навантаження від вітру та снігу, вплив кліматичних факторів, навантаження від води тощо). Під час перевірки гірки на навантаження від води має враховуватися подвоєний обсяг води, що подається на гірку.

Користування водними гірками може включати ризики відповідно до чинних НД, а також:

падіння з водної гірки;

падіння на водній гірці;

зіткнення відвідувачів;

опіки;

застрявання;

забрудненість і засмічення води;

інші травми, пов’язані з дефектами поверхні ковзання в зоні спуску.

Про наявність спеціальних ефектів, наприклад темряви, світлових ефектів, звукових ефектів, туману тощо, варто попереджати відвідувача безпосередньо перед спуском.

Матеріали та елементи конструкції водної гірки, у тому числі облицювання зони занурення, не повинні створювати небезпеки для відвідувачів.

Конструкція водної гірки має унеможливлювати застрявання частин тіла або одягу відвідувача в її елементах.

Конструкція поверхні водної гірки має унеможливлювати одержання травми.

На поверхнях, обмежених зоною безпеки (пункт цих Правил), не повинно бути отворів, за винятком отворів для води і (або) спеціальних ефектів.

Поверхня зони спуску має бути гладкою, без нерівностей. У місцях стику двох частин гірки дозволяється різниця висот, але вона не повинна бути проти напрямку спуску та не повинна травмувати відвідувача.

Краї стиків у зоні спуску повинні мати закруглення по обидва боки.

Кути і краї елементів гірки всередині зони безпеки мають бути закруглені з радіусом не менше 3 мм, а отвори та розрізи на кутах повинні бути захищені.

Поверхні стартових площадок, сходів і проходів для відвідувачів мають бути не слизькими і не мати елементів, об які можна спіткнутися, або отворів, у які може провалитися сферичний предмет діаметром більше 12 мм.

Краї стартових площадок і сходів мають бути обладнані огородженнями та поручнями висотою не менше 1000 мм.

Висота огородження має бути не менше 1000 мм від рівня підлоги, а його конструкція повинна бути такою, щоб підлітки та діти не могли пролізти крізь нього або під ним, і щоб у ньому не могла застрягти голова відвідувача.

Якщо для доступу до водної гірки використовують сходи, то по обидва боки сходів мають бути поручні, що переходять у поручні стартової площадки.

Ширина сходів має бути не менше 900 мм. Ширина аварійних сходів має бути не менше 600 мм.

Між сусідніми прольотами сходів в одному напрямку обладнують площадки довжиною не менше 800 мм.

Ширина східців має бути не менше 240 мм, за винятком східців спіральних і гвинтових сходів.

Висота східців має бути не менше 140 мм і не більше 240мм.

Кути і краї східців повинні мати закруглення радіусом не менше 3 мм.

Перед входом у зону старту водної гірки, для запобігання падіння відвідувачів, обладнують стартову площадку довжиною не менше 500 мм. Стартову площадку обладнують захисними огородженнями висотою не менше 1000 мм. Якщо висота водної гірки вище 12000 мм, висота захисного огородження має бути не менше 1200 мм.

Висоту захисного огородження вибирають відповідно до рис. 51.

Конструкція зони старту має бути такою, щоб унеможливити виштовхування відвідувача на водну гірку відвідувачами, що йдуть позаду.

Усі водні гірки, за винятком гірок типу 1, повинні мати обмежники (наприклад, у вигляді поперечини на висоті від 800 мм до 1100 мм над поверхнею стартового елемента), що забезпечують спуск з гірки відвідувача в дозволеній позиції.

а б в

Рис. 51. Висота захисного огородження:

а – варіант захисного огородження на відстані до 1000 мм від найвищої опорної поверхні; б – варіант захисного огородження на одній стороні зони старту; в – варіант захисного огородження на відстані понад 1000 мм від найвищої опорної поверхні; Х  висота найвищої опорної поверхні.