14. Характеристика особливостей, переваги та недоліки різних форм інтеграції.

Пошук ефективно організованих форм об'єднань є однією з головних проблем світового економічного розвитку. Серед відомих форм інтеграції - асоціації, концерни, консорціуми, синдикати, корпорації, холдинги, вільні зони, промислово-фінансові групи, пули тощо.

Асоціація є добровільним об'єднанням юридичних і фізичних осіб для досягнення загальної господарської, наукової, культурної чи будь-якої іншої некомерційної мети. Члени асоціації зберігають свою юридичну самостійність. Асоціація забезпечує значну свободу учасників, сприяє розвитку господарських зв’язків та захисту інтересів, проте є потенційно слабкою через відсутність механізмів матеріальної відповідальності і неможливість контролювати діяльність учасників.

Корпорація — це договірне об'єднання підприємств і організацій, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням певних повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з її учасників.

Підприємства та організації, що входять до складу корпорації, зберігають права юридичної особи, повну фінансову незалежність і виробничо-господарську самостійність.

Корпорація забезпечує значну згуртованість і централізацію функції, при чому межа централізації обирається учасниками, при чому забезпечується відокремленість відповідальності. Недоліком корпорацій є значна імовірність бюрократизації централізованих процесів.

Консорціуми — це тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети. Консорціуми, як і асоціації, більше характеризують координаційні, ніж субсидіарні відносини учасників.

Консорціуми є узаконеним видом тимчасових цільових об’єднань. При створенні консорціуму виникає проблема обрання лідера та контролю учасників.

Концерни - це форма галузевих, а частіше, міжгалузевих самостійних підприємств, пов'язаних шляхом системи участі в капіталі, фінансових зв'язків, угод спільності інтересів, патентно-ліцензійних угод, тісного виробничого співробітництва.

Залежно від характеру інтеграційних зв'язків розрізняють такі види концернів: вертикальний концерн — концерн, що об'єднує підприємства різних галузей та горизонтальний концерн поєднує підприємства однієї галузі, що виробляють однакову продукцію.

Концерни забезпечують контрольованість та синергію, проте зазвичай блокують самостійність підприємств, нарощують бюрократичний апарат, а у вітчизняних умовах часто пов’язані з нераціональним використанням прибутку.

Трест – це інтеграційне утворення, в якому підприємства, що входять до нього, об'єднуються до єдиного виробничого комплексу і втрачають свою юридичну, виробничу і комерційну самостійність, а керівництво їх діяльністю здійснюється із єдиного центру. Прибуток тресту розподіляється відповідно до пайової участі окремих підприємств. Форма трестів певною мірою застаріла, характеризується надмірною централізацією та низькою гнучкістю.

Крім визначених щойно типів інтеграційних об'єднань, у світовій ринковій економіці широко застосовуються інші модифікації поєднання підприємств і установ.

Картель — це договірне об'єднання підприємств однієї галузі для різних напрямків спільної комерційної діяльності. Картельна угода може передбачати домовленості про ціни, особливості ринкового збуту, обсяги виробництва і реалізації продукції та інше. Але передусім регулюванню підлягає збут готової продукції.

Синдикат передбачає об'єднання однорідних промислових підприємств, що реалізують свою продукцію через спільну реалізаційну контору. При цьому ця контора організується у формі торгової фірми, яка потім укладає угоду з учасниками синдикату про однакові умови збуту своєї продукції.

Пул — це форма об'єднання підприємств, коли прибуток всіх учасників акумулюється в єдиному фонді, а потім розподіляється між ними у заздалегідь установленій пропорції.

Промислово-фінансова група (ПФГ) — об'єднання, до якого можуть входити підприємства, банки, наукові й проектні установи, що мають на меті отримання прибутку, і яке створюється за рішенням Уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей.