29. Професійна культура бізнесової діяльності.

Сучасна підприємницька діяльність може ефективно здійсню­ватись і розвиватись за умови належного дотримання вимог не тільки економічного, а й соціальне-духовного та політичного характеру.

У практичній діяльності підприємця великого значення набувають неформальні контакти між бізнесме­нами, створення особливої атмосфери довіри, чесності та порядності у ділових стосунках, вірність слову, поважання традицій, тоб­то тих неписаних правил поведінки і дій, котрі становлять суть поняття "етика підприємництва". Без чесності і порядності в системі відносин між фірмами, банками та окремими фізичними особами ефективна і тривала підприємницька діяльність просто неможлива.

Етика підприємництва означає здійснення господарської ді­яльності фірми, її керівництва, окремого підприємця відповідно до етичних, тобто ціннісних (духовних) критеріїв поведінки, соціальне відповідальних дій у дусі того культурного середовища, до якого підприємець тяжіє.

Культура підприємництва має привертати увагу передовсім до етичного та поведінкового начал у діяльності підприємця як засобів легітимізації підприємницької влади.У кожній галузі чи сфері підприємницької Діяльності існують свої правила поведінки, але майже у всіх конкретних випадках вони базуються на:

• чесності й законослухняності підприємця;

• забезпеченні високої якості й технічного рівня своєї продукції;

• забезпеченні безпеки праці;

• чесних і порядних відносинах з постачальниками, клієнтам партнерами по бізнесовій діяльності.

Варто звернути увагу на те, що ділова етика (етика бізнесу) одночасно і духовною, і економічною категорією. На думку зарубіжних підприємців, існують певні усталені етичні норми бізнесу котрих треба обов'язково дотримувати. Основні з них такі:

• найвища продуктивність і найбільший прибуток не повинні досягатися за рахунок завдавання шкоди довкіллю;

• конкуренція має здійснюватися чесно, за встановленими правилами;

• необхідно, щоб техніка слугувала людині, а не навпаки;

• морально-етичні норми завжди мають перевагу перед еконо­мічними інтересами.

Підприємець з високим рівнем культури має пам'ятати і виконувати певні "заповіти":

1. у своїй діяльності керуватись насамперед інтересами клієнтів;

2. постійно працювати над власним бізнесом, а не в ньому!

3. використовувати дійову рекламу безпосереднього реагування;

4. гарантувати клієнту повне задоволення його потреб;

5. щотижня мати звіт про прибуток і збитки, ніколи не лишатись без готівкових коштів;

6. заохочувати дії, що відповідають інтересам власного бізнесу;

7. організовувати власний бізнес, виходячи з виконуваних ним функцій, а не "припасовуючи" його до окремих особистостей;

8. не ототожнювати фінансове благополуччя і власні успіхи, пам'ятаючи, що благополуччя й успіх - не те саме.

30. Основи підприємницького діловодства. Сутність і складові ділової етики підприємця.

Діловодство – це діяльність, яка охоплює питання документування та організації роботи з документами в процесі управлінської діяльності. Підприємець, як керівник, значною мірою займається діяльністю, що носить інформаційний характери, тому безумовно пов’язаний із процесами документування, а отже потребує раціональної організації праці в даному напрямку - діловодства.

Дотримання стандартів з діловодства у практичній роботі органів управління та документування сприяє встановленню чіткого організаційно-технічного порядку, викоріненню бюрократизму й тяганини.

В центрі уваги діловодства знаходяться документи. Основними функціями документів є інформаційна, соціальна, комунікаційна, культурна, облікова, правова, джерело історії тощо.

Основними вимогами до раціональної організації документообігу у підприємствах є:

• прямоточність руху потоків документів;

• виконання принципу одноразового перебування документа в одному структурному підрозділі або в одного виконавця;

• додержання принципу паралельності.

Документ – це інформація, яка використовується в управлінні та обов’язково фіксується матеріальними носіями.

Класифікують документи за напрямами діяльності, походженням, призначенням, місцем складання, ступенем оригінальності, термінами зберігання, розголошенням тощо.

Документація — це сукупність однорідних за функціональним призначенням і взаємопов'язаних документів.

Основними групами організаційно-розпорядчої документації є :

1. Організаційна документація (положення, статути, інструкції, правила, протоколи), за допомогою якої визначається статус підприємства, структурних ланок і порядок їхньої роботи.

2. Розпорядча документація (постанови, розпорядження, рішення, накази з основної діяльності, вказівки), що характеризує адміністративну діяльність підприємства.

3. Довідково-інформаційна документація (листи, телеграми, доповідні записки, довідки, огляди, зведення та ін.).

4. Обліково-фінансова документація (інвентаризаційні акти, акт на проведення переоцінки).

Невід'ємні риси сучасного підприємця — ввічливість, тактовність, довіра і повага до співрозмовника.

При спілкуванні повинна бути дотримана ділова субординація, що вимагає, насамперед, коректності, застосовування так званий принцип емоційної нейтральності, що вимагає до всіх співробітників відноситися рівно і витримано поза залежністю від особистих симпатій і антипатій.

Підприємцю потрібно бути ввічливим.

Успіху управлінської діяльності сприяє зовнішній вигляд менеджера.

У грошових відносинах необхідна точність, чесність і педантичність.

Візитна картка – обов'язковий атрибут при встановленні ділових відносин із представниками інших підприємств, особливо при перших зустрічах. Підприємцю треба звернути увагу і на ділові подарунки, сувеніри з фірмовими знаками, дарувати які своїм партнерам — давня традиція ділового світу.

Імідж у діловому світі є сугубо особистісним інструментарієм, за допомогою якого можливе створення довірчих відносин. Добрі манери підприємця, безумовно, зміцнюють його авторитет. Основа їх — скромність і витримка, уважне, тактовне ставлення до людей, вміння зрозуміти їхні цілі та інтереси, контролювати свої дії, об'єктивно оцінювати свої вчинки.