25. Механізми функціонування тіньової економічної діяльності.

Механізм функціонування тіньової економіки можна розділити на два великі класи. Це основний і допоміжний механізми, при чому основний механізм реалізує "паразитарну" схему, де "носієм" є держава чи формально-легальне підприємство.

Відповідні схеми:

Перша: При підприємстві створюються товариства з обмеженою відповідальністю (або акціонерні товариства закритого типу), до числа засновників яких входять керівні працівники базового підприємства. Закупівля ресурсів, устаткування, комплектуючих здійснюється за посередництвом цих товариств так, що ресурси підприємству обходяться дорожче, ніж при прямих поставках, але члени товариства в результаті збільшують свій дохід.

Схема є симетричною, діючою в обидві сторони - продаж надлишків сировини і матеріалів на сторону теж здійснюється за посередництвом цих організацій, що мають і тут свій відсоток доходу.

Друга: Якась комерційна структура орендує у базового підприємства виробничі потужності, випускаючи продукцію, аналогічну продукції заводу. В число працівників, так чи інакше задіяних в цій структурі, входять співробітники відділів збуту заводу, що направляють найвигідніші замовлення «паралельному підприємству».

Третя: Базове підприємство є науково-виробничим об'єднанням або науково-дослідним інститутом, одержуючими засоби на проведення науково-дослідних робіт з державного бюджету. Вказані засоби перекладаються з бюджетного рахунку підприємства на депозитний рахунок комерційного банку. Після закінчення, обумовленого депозитним договором і часом виконання плану науково-дослідних робіт терміну, гроші виплачуються реальним виконавцям (які до цього працювали без оплати), бюджетний і депозитний рахунки «розчищаються», а депозитний відсоток перераховується у відповідну комерційну структуру.

Загальна структура будь-якого фінансово-господарського угрупування, що веде спільну «тіньову» діяльність, звичайно включає:

1. підприємства, що здійснюють посередницькі і виробничі операції;

2. банк;

3. «службу безпеки»; зв'язки.

Одна і та ж господарська діяльність звичайно ведеться українськими підприємцями через декілька фірм. Банк дозволяє оперативно переводити безготівкові гроші в готівку і навпаки, не говорячи вже про інші операції. «Служба безпеки» має різні форми: це і звичайні охоронці, і спортивні секції, що фінансуються угрупуванням, і «дах» державних органів управління.

Тіньова економіка сьогодні стійко відтворюється, причому головний механізм її відтворювання пов'язаний з тим, що сформовані клани, фактично диктують свої умови в ухваленні загальнодержавних економічно-політичних рішень.

26. Оцінка масштабів тіньової економічної діяльності суб'єктів підприємництва.

Структура іллегальної економіки досить складна і містить елементи різноманітної природи: пов'язані з реальним виробництвом законних та незаконних товарів і послуг; такі, що відносно легко виявляються і такі, що важко піддаються кількісній оцінці. Можливості реальної оцінки масштабів тіньової економіки досить обмежені у зв’язку із характером цього явища, що передбачає приховування від обліку, контролю і реєстрації господарської діяльності. Внаслідок цього для їх оцінки використовуються різні опосередковані методи, точність результатів яких залежить від дотримання багатьох умов.

Розглянемо детальніше існуючі підходи та результати безпосередніх досліджень тіньового сектору економіки та діяльності домогосподарств у «неофіційній» економіці.

Дослідження домогосподарств здійснюють шляхом анкетування зв’язків з тіньовою економікою. Недоліком такого методу є складність оцінки достовірності результатів.

Досконалішим видається застосування методу експертних оцінок Г. Вік-Ганемана і В. Фрея. Експерти відбираються серед спеціалістів–дослідників тіньової економіки.

Безпосередні фрагментарні дослідження іллегального сектору полягають у визначенні розмірів тіньової економіки у конкретному секторі, а для екстраполювання результатів дослідження застосовують такі способи: 1) розробку «карти» тіньової економіки у розрізі окремих секторів; 2) визначення загального обсягу тіньової економіки за допомогою так званого «акселератора» доходу від окремих секторів.

До іншої групи методів, що використовуються для дослідження тіньового сектору, належать опосередковані, які полягають у відстежуванні динаміки показників, гіпотетично пов’язаних між собою:

Аналіз динаміки доходів та видатків базується на гіпотезі, що весь дохід, який надходить від нелегальної діяльності, витрачається, а не акумулюється. При цьому мірилом обсягу тіньової економіки були доходи, незареєстровані податковими органами, у розмірі різниці між незалежно обрахованими видатками і обсягом ВВП.

Метод різниці у рівні зайнятості визначає різницю між офіційним рівнем зайнятості та рівнем зайнятості з урахування тіньового сектору. Як джерело первинної інформації використовують демографічні дані про ринок праці. Зайнятість поза легальною економікою оцінюється з використанням інформації страхової системи.

Окрему групу становлять монетарні методи, які полягають у визначенні різниці між «монетарною» і «матеріальною» сферами. Показником тіньової економіки є різниця між попитом на гроші й номінальним попитом.

Окрім вказаних, існує ціла низка інших методів (порівняння готівкової маси і депозитів, аналіз обсягу операцій, метод сталих взаємозв’язків у виробництві) і їх розробка продовжується і сьогодні.