60. Зміст, суб’єкти, різновиди трудового договору. Строк трудового договору.

Суб'єктами трудового договору є роботодавцi (пiдприємцi) i працiвники. Юридичне оформлення роботодавчої сторони трудо­вого договору - сфера цивiльного й торговельного права. У центpi ж уваги трудового права перебуває працiвник - iндивiдуальна (фi­зична) особа, надiлена трудовою право- i дiєздатнiстю.

3в'язок cтopiн трудового договору реалiзусться через їхнi взаємнi права й обов'язки, що визначають змiст трудового договору, сторони якого повиннi вiдповiдно до загальних принципiв цивiль­ного договiрного права проявляти добропоряднiсть один до одного (принцип bonа fides).

Права роботодавця (наймача) набувають узагальненого вира­ження в нормативнiй, директивнiй i дисциплiнарнiй владi.

Нормативна влада полягає у виданнi пiдприємцем обов'язкових нормативних постанов (наказiв) для свого персоналу (aктiв хазяй­ської влади, правил внутрiшнього трудового розпорядку).

Директивна влада нaдaє право розпоряджатися й управляти ро­бочою силою, у тому числi здiйснювати прийом на роботу, переведення, звiльнення, а також визначати органiзацiю виробництва й працi, чисельнiсть i структуру персоналу, порядок роботи, лiквiдувати пiдприємство або проводити його реорганiзацiю, контролю­вати виконання працiвниками трудових обов'язкiв.

Дисциллiнарна влада знаходить вираження в правi пiдприємця застосовувати стягнення щодо працiвникiв, якi порушують уста­новленi ним правила, у тому числi вдаватися до дисциплiнарних звільнень.

Правам пiдприємця вiдповiдають обов'язки працiвникiв. Обо­в'язки працiвникiв за трудовим договором фiксуються зазвичай в законi (Iталiя, Фiнляндiя, Нiдерланди, Швецiя) або базуються на рiшеннях судiв чи загальних принципах (Великобританiя). Серед обов'язкiв працiвникiв головними вважаються: вiрнiсть, вiдда­нiсть, стараннiсть, спiвробiтництво. До додаткових обов'язкiв вiд­несено: обов'язок iнформувати наймача з питань, що стосуються трудової дiяльностi, особисто працювати на наймача, виявляти до нього повагу.

В обов'язковi щодо вipностi головним елементом є нерозголо­шення комерцiйної таємницi, ceкретiв виробництва. На Заходi ко­мерцiйна таємниця охороняється не тiльки кримiнальним, а й тру­довим правом. Таким цiлям служить тлумачення обов'язку вip­ностi, а також так званий пакт про неконкуренцiю, що пов'язує працiвника певними обв'язками не тiльки на перiод дії трудо­вого договору, а й пiсля його припинення, причому цi обов'язки значно ширшi i не обмежуються лише нерозгошенням комер­цiйної таємницi.

До обов'язкiв роботодавцiв належать: фактичне надання роботи (трудове завантаження працiвника); за6езпечення безпеки працi; забезпечення збереження речей працiвника пiд час його перебу­вання на пiдприємствi; вiдшкодування шкоди, завданої в процесi трудової дiяльностi працiвником тpeтім особам.

Права працiвникiв за трудовим договором випливають iз зако­нодавства, iнших нормативних aктів, а також з обов'язкових i фа­культативних умов трудового договору.

Іcнують певнi нацiональнi особливостi щодо змiсту трудового договору у кожнiй iз країн Заходу. Так, законодавством Великобританiї розрiзняються два види трудових угод - це договiр iз залежними працiвниками, якi безпо­середньо пiдпорядкованi i пiдзвiтнi своєму роботодавцевi, i дого­вip з незалежними працiвниками. Перший вид договорiв зазвичай називають договором послуг (трудовим договором), другий - дого­вором для виконання послуг (договором пiдряду).

Основним критерiєм розмежування цих двох видiв договорiв є: у разi укладення трудового договору роботодавець вправi здiйс­нювати контроль не лише за тим, яку роботу виконує працiвник, а й за тим, як він цю роботу виконує. Низкою прецедентiв змiст цього критерiю був розширений, i нинi трудовий договiр вважа­ється наявним, якщо роботодавець:

1) здiйснює вибiр працiвника;

2) виплачує працiвниковi заробiтну плату чи iншу винагороду;

3) контролює процес трудової дiяльностi працiвника;

4) вправi звiльнити працiвника.

Судовою практикою розроблено цiлий ряд прав i обов'язкiв ро­ботодавця i працiвника. Обов'язком працiвника є : сумлiнне виконання законних вказiвок роботодавця; дбайливо ставитися до власностi, яка передана йому у зв'язку з виконанням його службових обов'язкiв; договором може бути також передбачено обов'язок працiвника повiдомляти роботодавцевi про негiдну повецiнку cвоїx колег по роботі. Працiвник зобов'язаний дотримуватися установленого режиму робочого часу. В процесi роботи вiн повинен демонструвати нале­жну професiйну пiдготовку i квалiфiкацiю. Пiд час роботи працiвник зобов'язаний виявляти необхiдну тур­боту про своє здоров'я, а також про здоров'я cвoїx колег i спiвпра­цювати з роботодавцем у здiйсненнi заходiв, спрямованих на охо­рону здоров'я працiвникiв, i пiдтримувати 6езпечнi умов и працi. Працiвник зобов'язаний не розголошувати конфiденцiйної iнформацiї, отриманої в процесi своєї дiяльностi, якщо повiдом­лення такої iнформацiї тpeтiм особам не виправдане громадськими інтересами.

Основним обов'язком роботодавця є виплата винагороди, обумовленої договором. Закон про охорону здоров'я i тexніку безпеки на виробництвi 1974 р., а також норми загального права покладають на кожного роботодавця обов'язок турбуватися про безпеку cвоїx працiвникiв в процесi їх працi.

До обов'язку роботодавця входить також пiдбiр пiдходящих і достатньо квалiфiкованих колег, з якими напежить працювати даному працівникові. Роботодавець зобов'язаний надати працiвниковi обладнання i прилади, необхiднi для роботи, та пiдтримувати їx в робочому ста­нi; використовувати безпечнi методи працi; здiйснювати необхiд­ний контроль за дотриманням правил безпеки працi; забезпечувати безпеку робочих мiсць тощо.

У трудовому правi ФРН дiє принцип свободи договору, який встановлює, що сторони вiльнi включати до трудового договору всі питання, що стосуються діяльності працівника на даному підприємствi. Зокрема, до змiсту трудового договору можуть бути включенi тaкi iстотнi умови, як: вид виконуваної роботи, трива­лiсть робочого часу, вiдпустки тощо. Дiю принципу свободи трудового договору може бути обмеже­но, якщо умови договору погiршують становище працiвника порi­вняно iз законодавством, тарифним договором чи угодою, укладе­ною мiж виробничою радою, що представляє iнтереси працiвникiв, i роботодавцем. За нiмецьким трудовим правом, вiдносини мiж працiвником i ро­ботодавцем будуються на принципi взаємної довiри. Виходячи з цього, вci обов'язки працiвника охоплюються поняттям «обовязок дотримуватись вірностi» даному пiдприємцевi, а обов'язок роботодавця - поняттям «обовязок проявляти турботу про працiвника».