50. Форми безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахунків:

· платіжними дорученнями; · платіжними вимогами-дорученнями; · чеками; · акредитивами; · векселями; · в порядку планових платежів; · заліку взаємних вимог.

1. Платіжне доручення являє собою доручення підприємства обслуговуючому його банку про перерахування певної суми зі свого рахунку на рахунок іншого підприємства.Платіжні доручення застосовуються як при місцевих, так й іногородніх розрахунках.

2. Платіжна вимога-доручення являє собою вимогу постачальника до покупця оплатити на підставі направлених йому поза банком розрахункових і відвантажувальних документів вартість поставленої за договором продукції, виконаних робіт і наданих послуг.Строк здачі вимоги-доручення до банку платника передбачається в договорі, але не повинен перевищувати 20 днів.

3. Розрахунковий чек - це письмове доручення банку провести перерахування коштів з рахунку чекодателя (платника) на рахунок чекодержателя (отримувача коштів).

Чеки поділяються на два види: · чеки для розрахунків між юридичними особами; · чеки для розрахунків між фізичними та юридичними особами.

4. Акредитиви використовуються тільки в іногородніх розрахунках за матеріальні цінності і послуги. Особливість цієї форми розрахунків полягає в тому, що рух грошових коштів випереджає рух матеріальних цінностей.

5. Розрахункова діяльність комерційного банку полягає також у виконанні доручень клієнтів по оплаті векселів. При цьому банки здійснюють такі операції: · інкасування векселів (послуга, що надається векселедержателю). · доміциляція векселів (послуга, що надається векселедавцю).

6. Розрахунки в порядку планових платежів. У разі рівномірних і постійних поставок товарів і наданих послуг покупці можуть розраховуватися з постачальниками в порядку планових платежів, при яких розрахунки здійснюються періодично за домовленістю сторін.

7. При цій формі розрахунків кожне підприємство є одночасно і покупцем, і постачальником різних видів товарів чи послуг.За даних умов доцільно використовувати такий спосіб розрахунків, як залік взаємних боргів, після чого кожне підприємство отримує або сплачує тільки різницю (сальдо). Переваги подібних розрахунків полягають в тому, що вони скорочують потребу в грошових коштах на суму зарахованих боргів.

51.52. Охарактеризуйте облік розрахунків з покупцями та замовниками, порядок створення та облік резерву сумнівних боргів

На рахунку №36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображають розрахунки за відвантажену продукцію, виконані роботи і послуги лише на тих підприємствах, у яких реалізація продукції планується в міру її відвантаження, з замовниками робіт та надання послуг. На рахунку №36 обліковують також заборгованість покупцям за одержану від них часткову оплату продукції, що знаходиться у відвантажених товарах або в платежах, що надійшли в оплату ще не відвантаженої продукції, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи.

Рахунок № 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" має такі субрахунки: 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями"; 362 "Розрахунки з іноземними покупцями"; 363 "Розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи". На дебеті рахунка № 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг, яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори, що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації; на кредиті - сума платежів, що надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, та інші види розрахунків. Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред'явленим до сплати Рахунком-фактурою.

Сумнівна дебіторська заборгованість - це заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, стосовно якої є ризик неповернення.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 ''Дебіторська заборгованість". Цим стандартом наведено визначення дебіторської заборгованості, довгострокової дебіторської заборгованості, поточної дебіторської заборгованості, сумнівного боргу, чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості. Безнадійна дебіторська заборгованість виключається з активів підприємства з одночасним зменшенням величини Резерву сумнівних боргів.

Облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення, ведеться на рахунку №38 "Резерв сумнівних боргів". Основні вимоги до визнання та оцінки Резерву сумнівних боргів викладені у П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість". Створення резерву сумнівних боргів відображається на кредиті рахунка №38 "Резерв сумнівних боргів"