Семинар 3

1. Розгортання національно-визвольного руху та проголошення автономії України

Перші кроки національно-визвольного руху   

Перемога  Лютневої   революції відкрила шлях до бурхливого  розвитку національно-визвольного руху в національних районах Росії, у тому числі  в Україні. Невдовзі після повалення царизму, у березні в Києві, Полтаві, Одесі, Катеринославі та в інших містах, містечках і окремих селах прокотилася хвиля національних віч, сходок, мітингів, маніфестацій, учасники яких, поряд із загальнодемократичними, висували й вимоги ліквідації національного гніту, рівноправності націй, вільного розвитку української мови та культури. Почалося видання українських газет і журналів, творів художньої літератури, засновувалися культурно-освітні організації – просвіти, клуби, народні будинки, бібліотеки, читальні, хорові та драматичні гуртки, розгорталася робота по створенню української школи. Висувалися вимоги організації українських військових частин. Організаційним центром національно-визвольного руху в Україні стала Українська Центральна Рада. Провідними партіями в Центральній Раді були Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП), Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР) і Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ).Першим великим виявом українського національно-визвольного руху, який справив велике враження на російську громадськість,   стала 20-тисячна українська маніфестація 12 березня 1917 р. у Петрограді, присвячена роковинам смерті Т.Г.Шевченка. Дуже великою була маніфестація, організована Центральною Радою в Києві у неділю, 19 березня 1917 р. На вулиці вийшли понад сто тисяч українських солдатів, студентів, учнів, службовців, робітників. Над маніфестантами майоріли сотні національних прапорів і виднілися гасла: “Вільна Україна у вільній Росії!”, “Автономію Україні!”, “Хай живе федеративна республіка!”, “Хай живе самостійна Україна!” тощо. В умовах піднесення українського національного руху його керівні кола в середині березня 1917 р. вирішили скликати Український національний конгрес.

 Український національний конгрес 

Український національний конгрес працював у Києві 6-8 квітня 1917. Прибули делегати від різних політичних, економічних, військових, культурно-освітніх організацій. Загальне число учасників конгресу становило 1500 чол. Конгрес визнав, що тільки національно-територіальна автономія України у змозі забезпечити потреби українського народу та всіх інших народів, що живуть на українській землі, а єдиною відповідною формою державного устрою для Росії Конгрес визнав “федеративну демократичну республіку”. Конгрес обрав до Центральної Ради 150 депутатів. Додатково їй дозволили добрати 15% свого складу, зокрема представників від національних меншин. Головою Ради обрали М.Грушевського. Український національний конгрес став важливим етапом у розвитку національного руху. “Конгрес, - писав В.Винниченко, - був першим кроком відродженої нації на шляху державності… Конгрес, як повновладний орган національної волі, офіціально передав усе своє повновладдя вибраному з себе органові: новій Центральній Раді”. Із цього моменту Центральна Рада ставала дійсно представницьким, законним (за законами революційного часу) органом усієї української демократії.  

2. Універса́ли Украї́нської Центра́льної Ра́ди — державно-політичні акти, грамоти-прокламації, які видавала Українська Центральна Рададля широкого загалу. Всього УЦР видала 4 Універсали, які визначили етапи Української держави — від автономної до самостійної.

Загальний огляд

Номер універсалу	Дата прийняття	Умови
Перший	10 (23) червня1917	Декларував проголошення автономії України у складі Росії; визначав, що головним джерелом влади в країні є український народ.
Другий	3 (16) липня 1917	Був певним кроком назад, компромісом із Тимчасовим урядом. Проголошував, що остаточно форму автономії України буде вирішено Установчими зборами Росії.
Третій	7 (20) листопада1917	Проголосив Українську Народну Республіку: Україна не відокремлювалася повністю від Росії, але вся влада належала тільки Центральній Раді таГенеральному Секретаріату
Четвертий	9 (22) січня 1918	Декларував незалежність України. УНР проголошувалася «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу».

3.