60. Синтетичність роману «Дон Кіхот». Жанрова специфікаб інтертекстуальність, комізм

Світову славу Сервантесу приніс його роман ≪Вигадливий ідальго Дон Кі-

хот Ламанчський≫ (перша частина— 1605 р., друга— 1615 р.). ≪Дон Кіхот≫ є

природним завершенням прозових жанрів іспанської літератури попереднього

часу. Використавши їхні традиції, Сервантес створив новий тип жанру, від яких

починається розвиток реалістичного роману в світовій літературі. Сервантес ≪повалив узурпаторську владу фантазії≫ (А. Нексе) і звернувся

до реальної дійсності. Він відмовився від традиційних сюжетів тогочасної

повістевої прози, готових фабул, легендарних та казкових персонажів і поклав

початок новому типу сюжетики. Звернення до безпосереднього зображення

дійсності відкривало широкий простір уяві автора, вело до освоєння літера-

турою нових сторін реального світу, недоступних творам, побудованим на ле-

генді чи міфі. В ≪Дон Кіхоті≫ правдиво зображену іспанську соціальну дійсність

XVI—початку XVII ст., тобто періоду глибокої кризи, зумовленої політикою

Іспанського абсолютизму.

Письменник задумав ≪Дон Кіхота≫ як пародію на лицарські романи, маюнюш-

меті висміяти захоплення ними в Іспанії. В авторській передмові до першої части-

ни твору визначається, що завдання роману — підірвати авторитет поширених у

народі лицарських книг. Відповідно до задуму в ≪Дон Кіхоті≫ розповідається

історія бідного ідальго з Ламанчі, який збожеволів через надмірне захоплення

лицарськими романами. Уявивши себе мандрівним лицарем, він у всьому наслідує

героя лицарського роману і виїздить на подвиги на честь Прекрасної дами, для

захисту усіх скривджених і пригнічених. Озброївшись іржавими уламками ста-

рого обладунку, Дон Кіход1 виїхав на жалюгідній шкапі, котрій дав звучне ім'я —

Росінант, за зброєносця узяв хитрого селянина Санчо Пансу, а дамою свого

серця обрав селянку Альдонсу Лоренсо, уявивши її принцесою Дульсінеєю То-

боською.

61. Схарактеризуйте філософсько-політичну творчість Данте («Бенкет», «Монархія»).

Між 1304—1307 рр. Дайте написав морально-філософський твір «Бенкет», в котрому, як і в «Новому житті», поєднано вірш і прозу. Задум був грандіозним. «Бенкет» повинен був складатися з 14 філософських канцон і 15 прозових трактатів-коментарів до них. Проте твір залишився незакінченим. До нього увійшли лише три канцони і чотири трактати. У «Бенкеті» висвітлюються філософські, богословські, моральні питання.

Сюжет «Бенкету» загалом середньовічний, але в думках і прагненнях, висловлених в ньому, помітні риси світогляду ренесансної доби. Так, поет стверджує, що шляхетність є виразом мудрості і духовної довершеності, а не багатства й аристократичного походження. У першій, вступній, канцоні Дайте з'ясовує, що має на меті своїм твором зробити знання доступними широкому колу людей, «Бенкет» призначається для всіх, хто прагне знань. Тому твір написаний італійською мовою — вольгаре. Автор відомо відкинув усталену середньовічну традицію писати наукові твори лише латинською мовою.

62. Творчість ж.Ж. Руссо. Соціально-політичні та естетичні погляди письменника. Проблема руссоїзму та природної людини

Суспільно-політичні погляди і їх вплив [ред.]

У своїх працях «Міркування про походження і причини нерівності між людьми» (1755), «Про суспільний договір, або Принципи політичного права» (1762) та інші гостро критикував феодально-абсолютистський лад, закликав до боротьби проти деспотизму. Ідеалізуючи первісне суспільство, Руссо протиставляв сучасний йому суспільний лад щасливому життю в так званому «природному стані», коли всі люди були, на його думку, рівними й вільними. Причину виникнення нерівності вбачав у приватній власності, проте не виступав за цілковиту її ліквідацію, а висунув утопічну теорію зрівняльного розподілу приватної власності як засіб знищення поділу суспільства на багатих і бідних. Водночас, саме в економіці Руссо вбачав основу розвитку суспільства.

Будучи прихильником договірної теорії походження держави, Руссо вважав, що внаслідок змови між багатими державна влада узаконила приватну власність, узурпувала природні права народу, і висловив думку, що народ має право розірвати цей договір, тобто повстати, повалити владу, яка існує, й встановити народний суверенітет.

Взірцем держави Жан-Жак Руссо вважав невелику республіку і мріяв перетворити сучасні йому держави на своєрідну федерацію невеликих республік.

Суспільно-політичні погляди Руссо відіграли важливу роль в ідеологічній підготовці Великої французької революції 1789–1799 років; справили вплив на передових тогочасних і пізніших мислителів, у тому числі українських, серед яких Григорій Сковорода, Ян Козельський та інші.

Філософські і наукові погляди Руссо [ред.]

Руссо — прихильник деїзму. Заперечуючи церковне вчення про створення природи Богом, він водночас визнавав існування Бога, безсмертної душі. З позицій дуалізму Руссо вважав початком усіх природних явищ дух і матерію, причому матерію розглядав як пасивний початок, приписуючи активність Богові. В теорії пізнання Руссо стояв на позиціях сенсуалізму. Мислитель піддав гострій критиці схоластику і релігійний фанатизм.