78

1. Формування і розвиток потенціалу, фактори зовнішні і внутрішні

Серед усіх факторів, що впливають на потенціал розрізняють зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх факторів відносяться економічні, соціальні, політичні, юридичні умови, вплив яких визначається обмежувальними або стимулюючими заходами з боку різних державних органів, банків, інвестиційних компаній, суспільних груп, політичних сил і т.ін. Такими заходами, як правило, виступають податкові, процентні ставки, законодавчі, етичні, суспільні норми, тиск політичних сил. Крім того, важливим зовнішнім фактором є також ринкові умови на вході (умови конкуренції на ринках ресурсів) і виході із системи.

До внутрішніх факторів відноситься, насамперед, стратегія підприємства, для реалізації якої формується потенціал, досвід і навички менеджерів, необхідні для реалізації намічених планів, принципи організації та ведення бізнесу, якими керуються на підприємстві, моральні цінності й амбіції керівників, а також загальноприйняті в рамках підприємства цінності та культура.

Рішення щодо формування потенціалу орієнтовані на майбутнє і тому базуються на певних передумовах. Особливе значення мають передумови, які визначаються потребами клієнтів і впливають на якість «виходу», пріоритет якого в процесі формування потенціалу був визначений вище. Крім того, дуже важливі передумови, пов’язані з конкурентами, тому що ресурсний потенціал підприємства втрачає свою цінність саме під їх тиском. Також повинні бути враховані і внутрішні передумови, пов’язані з загальноприйнятими настановами всередині підприємства.

Характерними рисами розвитку потенціалу підприємства як економічної системи є:

• комплексність проблем і необхідність їхнього вивчення в єдності технічних, економічних, соціальних, психологічних, управлінських і інших аспектів;

• ускладнення розв’язуваних проблем і об’єктів;

• зростання кількості зв’язків між об’єктами;

• динамічність ситуацій, що змінюються;

• дефіцитність ресурсів;

• підвищення рівня стандартизації й автоматизації елементів виробничих і управлінських процесів;

• глобалізація конкуренції, виробництва, кооперації і т.д.

2. Планування витрат, склад витрат підрозділів підприємства. Формування кошторисів підрозділів, їх елемента та калькуляційна структура. Визначення постійних витрат їх роль в зниженні собівартості продукції.

План по собівартості і витратах виробництва є органічною складо­вою частиною єдиного плану розвитку підприємства.

На рівні підрозділів внутрішньої кооперації, що є центрами витрат і не формують власного прибутку, витрати є основним показником ефективності їх діяльності. Важливе місце на підприємстві відводиться процесам управління витратами підрозділів і їх планування.

Планування витрат - це процес створення передумов управління витратами підрозділів підприємства, у процесі планування встанов­люються граничні загальні витрати в окремо функціонуючих підроз­ділах. Витрати підрозділів підприємства утворюються в процесі форму­вання та використання певних видів ресурсів для досягнення чітко визначеної мети. Склад витрат, що планується для підрозділу, залежить від специфі­ки його діяльності й місця у структурі підприємства. Найбільш по­вний і розгорнутий склад витрат властивий відносно самостійним підрозділам, що випускають готову продукцію на ринок. Для інших підрозділів склад витрат обмежується прямими й непрямими витра­тами. Виробничим дільницям і бригадам планують, як правило, окре­мі елементи витрат, що залежать від їх роботи (витрати на матеріали, енергію, інструменти тощо). Перевитрати виробництва у порівнянні з плановим завданням покривається відповідними підрозділами за ра­хунок власного прибутку. В основі групування витрат, що формують собівартість продукції, лежать такі ознаки як: ступінь однорідності витрат, спосіб віднесення витрат на окремі види продукції, зв'язок з обсягом виробництва, час виникнення, економічні елементи. За ступенем однорідності витрат розрізняють одноелементні та комплексні. Одноелементні витрати - розрізняються за ступенем одноріднос­ті, мають єдиний економічний зміст: сировина, матеріали, заробітна плата тощо. Комплексні витрати - розрізняються за ступенем однорідності, різнорідні за своїм складом і охоплюють декілька елементів витрат (утримання і експлуатація обладнання, цехові і загально підприємницькі витрати, втрати від браку). За способом віднесення на окремі види продукції витрати поді­ляються на прямі та непрямі. Прямі витрати - розрізняються за способом віднесення на окремі види продукції, безпосередньо пов'язані з виготовленням даного виду продукції і можуть бути прямо віднесені на її одиницю. Непрямі витрати - розрізняються за способом віднесення на окремі види продукції, пов'язані з виготовленням виробів, не можуть бути прямо віднесені на той чи інший вид продукції; до них належить заробітна плата управлінського і обслуговуючого персоналу, утри­мання і експлуатація основних фондів тощо. За зв'язком з обсягом виробництва витрати поділяються на по­стійні та змінні. Постійні витрати - розрізняються за обсягом виробництва, їх за­гальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в пев­них межах; до них належать витрати на утримання і експлуатацію бу­дівель і споруд, управління тощо. Змінні - розрізняються за обсягом виробництва, це витрати, зага­льна сума яких за певний час залежить від обсягу виробництва про­дукції; вони поділяються на пропорційно та непропорційно змінні.

П остоянные и переменные издержки по-разному связаны с объе­мом производства и себестоимостью продукции. При незначительном объеме производства средние показатели себестоимости отдельных видов продукции формируются в основном за счет постоянных издер­жек. С ростом объема производства средние издержки снижаются за счет перераспределения постоянных издержек между большим коли­чеством произведенной продукции.

З а часом виникнення витрати поділяються на витрати поточного періоду, витрати майбутніх періодів і майбутні витрати. Витрати поточного періоду - розрізняються за часом виникнення; це витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду. Витрати майбутніх періодів - розрізняються за часом виникнення, до них належать такі витрати, що хоча і виникають у даному періоді, але підлягають віднесенню на собівартість продукції протягом встановленого періоду, наприклад, це витрати щодо освоєнню нових видів продукції тощо. Майбутні витрати - розрізняються за часом виникнення; витрати, що включаються у собівартість звітного періоду шляхом резервування, витрати з оплати відпусток і за вислугу років, постійні витрати сезонних виробництв тощо.

Розглянута класифікація є типовою. Кожна галузь має певні особли­вості класифікації витрат, що відбиваються в галузевих інструкціях. Основною є класифікація витрат за економічними елементами і калькуляційними статтями. За економічними елементами витрати формуються відповідно до їх економічного змісту, елементи витрат є однаковими для всіх галу­зей і на їх основі складається кошторис витрат виробництва. Основною формою планування витрат підрозділів, як центрів від­повідальності, є складання їх кошторисів. Кошторис охоплює всі ви­трати підрозділу на виробництво продукції (надання послуг) за пла­новий період незалежно від ступеня її готовності. Кошторис витрат виробництва - це сума витрат його підрозділів, пов'язаних з основною діяльністю незалежно від того, відносяться вони на собівартість продукції чи ні.

Елементи витрат включають: 1. Матеріальні витрати (сировина, матеріали, комплектуючі, напів­фабрикати, паливо, енергія, тара; віднімається вартість повернутих відходів). 2. Витрати на оплату праці (всі форми основної заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства). 3. Відрахування на соціальні заходи (включають відрахування на соціальне страхування, у пенсійний фонд, Державний фонд сприяння зайнятості; величина відрахувань встановлюється у відсотках від ви­трат на оплату праці). 4. Амортизація основних фондів та нематеріальних активів (амор­тизаційні відрахування на повне відтворення основних фондів за но­рмами від балансової вартості). 5. Інші витрати (витрати, що не належать до перелічених вище елементів; включаються витрати на страхування майна, винагороду за винахідництво, оплата робіт по сертифікації продукції, оплата послуг зв'язку тощо). Мета складання кошторису витрат на виробництво - встановлення всієї суми витрат на виробництво в плановому році. Сюди входять всі витрати на виробництво товарної продукції, а також витрати, пов'яза­ні із зміною залишків незавершеного виробництва, витрати майбутніх періодів та інші. Кошторис складають на основі виробничої програми підрозділу та відповідної нормативної бази, а також цін і тарифів на ресурси. Стру­ктурно він може будуватися за статтями й елементами витрат. Кожний із цих аспектів побудови кошторису має свої позитивні сторони і призначення. Постатейний кошторис дає змогу узгодити його з кошторисом непрямих витрат, а також калькуляціями на окре­мі вироби підрозділу. Його побудова за елементами витрат показує їх ресурсну структуру, трудо-, матеріало-, енерго-, фондомісткість ви­робництва і, що важливо, дає змогу чіткіше ув'язати витрати підроз­ділу в цілому з витратами його структурних одиниць (дільниць, робо­чих місць), оскільки останнім планується лише окремі їх елементи. На практиці домінує постатейна структура кошторисів. Важливою є класифікація витрат за статтями калькуляції. Статті калькуляції витрат - це витрати, які відрізняються функ­ціональною роллю у виробничому процесі і місцем виникнення, за ними визначають собівартість одиниці продукції, тобто калькуляцію. Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат по­лягає в тому, що у першому випадку враховуються тільки витрати на даний виріб, а в другому - всі витрати підприємства, незалежно від того, де і на які потреби вони були здійснені.

Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), можуть групуватись за такими статтями калькуляції (типовими для більшості підприємств):

1) сировина та матеріали;

2)куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи та послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

3)паливо й енергія на технологічні потреби;

4)зворотні відходи (вираховуються);

5)основна заробітна плата;

6)додаткова заробітна плата;

7)відрахування на соціальні заходи;

8)витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;

9)відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати;

10)витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання;

11)загальновиробничі витрати.