- •11. Галицько-Волинське князівство кінця хііі - поч. Хіv ст.
- •21.Козацькі повстання 1620-1630-х рр..
- •22. Причини, рушійні сили та характер Української національної революції XVII ст..
- •23. Зовнішня політика б. Хмельницького.
- •24. Політика уряду і. Виговського.
- •25. Україна у добу Руїни.
- •26. Політика уряду п.Дорошенка.
- •27.Україна у добу і.Самойловича.
- •29. Діяльність уряду і. Мазепи.
- •30. Національно-визвольна боротьба в Правобережній Україні у другій половині хvіі-хvш ст.
- •31. Еміграційна діяльність гетьмана п. Орлика.
- •Запорізька Січ у XVIII ст.
- •Києво-Могилянська Академія XVII-XVIII ст.
- •34. Діяльність урядів і. Скоропадського, п. Полуботка та д. Апостола.
- •35. Ліквідація української державності у другій половині XVIII ст.
- •36. Діяльність "Руської Трійці" у контексті українського національного відродження в Галичині.
- •37. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
- •38. Громадівський рух в Наддніпрянській Україні у XIX ст.
- •39. Соціально - економічні реформи 60-70-хроків XIX ст. В Наддніпрянській Україні.
- •40. Українські політичні партії наприкінці XIX- на початку XX ст.
- •42. Україна в роки Першої світової війни.
- •43. Діяльність Української Центральної Ради у 1917 р.
- •44. Українсько - більшовицька війна 1917-1918 рр.: причини, обставини, наслідки.
- •45. Українська Держава п Скоропадського.
- •46. Селянський повстанський рух на чолі з н. Махном 1918.
- •47. Діяльність Директорії унр.
- •48. Західноукраїнська Народна Республіка.
- •49. Становлення радянської влади в Україні (1917-1920 рр.). Політика "воєнного комунізму".
- •50. Нова економічна політика 1920-х років.
- •51. Колективізація кінця 1920-х - початку 1930-х в Україні та її наслідки.
- •52. Культурне і суспільне життя в радянській Україні у 1920 - 1930 роках. Сталінські репресії.
- •54. Радянсько-німецький альянс 1939 р. Та його значення для України.
- •55. Україна в умовах німецької окупації часів Другої світової війни.
- •56. Національно-визвольна боротьба в Західній Україні в другій половині
- •1940-Х-у 1950-х роках.
- •57. Процеси лібералізації культурного життя України в 50-х - в першій половині.
- •58. Культурне і суспільне життя в Україні у 1970-х - першій половині 1980-х років.
- •59. Національно - державне відродження України наприкінці 80-х - на початку 90-х років XX ст.
- •60. Українська діаспора.
58. Культурне і суспільне життя в Україні у 1970-х - першій половині 1980-х років.
У системі народної освіти тривав розвиток політехнічної школи (розширювалося викладання точних наук, було введено курси суспільствознавства і правознавства). 1972 р. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР ухвалили постанову «Про завершення переходу до загального середньої освіти молоді»: тепер повна середня освіта ставала обов'язковою. Багато уваги у школах приділяли трудовому навчанню, продовжувалася русифікація українських шкіл. За 60-70-ті роки чисельність учнів і студентів технікумів, професійних училищ і ВНЗ зросла в 2 рази. Ідеологізація навчального процесу заважала його нормальному розвиткові. На розвиток науки негативно впливала ізоляція вчених СРСР від учених інших країн світу. Значна частина науковців працювала над оборонними проектами, їхні розробки були засекречені. У той же час наявні наукові кадри використовувалися дуже неефективно. Існувало багато науково-дослідних інститутів (НДІ), в яких працювала величезна кількість науковців, але їхня праця була погано організована або використовувалася не за призначенням (часто персонал НДІ направляли на сільськогосподарські роботи, овочеві бази тощо). Багато розробок НДІ промисловість не застосовувала, хоча вони були корисними і потрібними. Проте вчені України продовжували працювати, робили важливі наукові відкриття, прагнучи приносити користь своїй країні.
59. Національно - державне відродження України наприкінці 80-х - на початку 90-х років XX ст.
У 1982-1985 рр. тричі змінювалося вище партійне керівництво. У листопаді 1982 р. помер Л. Брежнєв, його місце посів Ю. Андропов. Він усвідомлював необхідність змін у країні, але намагався здійснити їх шляхом твердого дотримання дисципліни й арештів тих партійних чиновників, хто явно був винен у господарських злочинах. Ю. Андропов помер у лютому 1984 р., новим Генеральним секретарем став К- Черненко, літня і хвора людина. Після його смерті в березні 1985 р. Генеральним секретарем став М. Горбачов. У квітні 1985 р. він проголосив початок «перебудови» у Радянському Союзі. Спочатку цей термін означав поліпшення керування державним і господарським механізмом, але поступово під «перебудовою» стали розуміти цілий комплекс політики реформ у радянському суспільстві в 1985-1991 рр. Партійний апарат насторожено зустрів реформи, прагнучи зберегти колишню систему управління. 1987 р. М. Горбачов зробив серйозні кроки у справі демократизації громадського життя. Почалася політика гласності (під цим терміном розумілася обмежена свобода слова). Прибічники М. Горбачова дозволяли і заохочували критику Сталіна і сталінського режиму. У суспільстві знову довідалися про масштаб репресій (і значно більше, ніж у 50-ті роки). 1987 р. М. Горбачов визнав, що проголошеного за Л. Брежнєва «розвинутого соціалізму» насправді не існує, що в СРСР побудовано деформований, несправжній соціалізм. М. Горбачов сподівався, що гласність дозволить йому спертися на народні маси, очистити КПРС від консервативних прихильників старого курсу і за допомогою оновленої партії забезпечити проведення реформ і могутній ривок в економіці. Сам того не бажаючи, М. Горбачов викликав політизацію радянського суспільства: ніколи ще в СРСР і Україні не було такого інтересу до минулого, прагнення до змін, неприйняття ідей комунізму. Гласність підсилила підтримку М. Горбачова громадянами країни, але зруйнувала в них віру в комуністичні ідеали. Незабаром стало зрозумілим, що люди прагнуть демократії, але не довіряють КПРС.