- •11. Галицько-Волинське князівство кінця хііі - поч. Хіv ст.
- •21.Козацькі повстання 1620-1630-х рр..
- •22. Причини, рушійні сили та характер Української національної революції XVII ст..
- •23. Зовнішня політика б. Хмельницького.
- •24. Політика уряду і. Виговського.
- •25. Україна у добу Руїни.
- •26. Політика уряду п.Дорошенка.
- •27.Україна у добу і.Самойловича.
- •29. Діяльність уряду і. Мазепи.
- •30. Національно-визвольна боротьба в Правобережній Україні у другій половині хvіі-хvш ст.
- •31. Еміграційна діяльність гетьмана п. Орлика.
- •Запорізька Січ у XVIII ст.
- •Києво-Могилянська Академія XVII-XVIII ст.
- •34. Діяльність урядів і. Скоропадського, п. Полуботка та д. Апостола.
- •35. Ліквідація української державності у другій половині XVIII ст.
- •36. Діяльність "Руської Трійці" у контексті українського національного відродження в Галичині.
- •37. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
- •38. Громадівський рух в Наддніпрянській Україні у XIX ст.
- •39. Соціально - економічні реформи 60-70-хроків XIX ст. В Наддніпрянській Україні.
- •40. Українські політичні партії наприкінці XIX- на початку XX ст.
- •42. Україна в роки Першої світової війни.
- •43. Діяльність Української Центральної Ради у 1917 р.
- •44. Українсько - більшовицька війна 1917-1918 рр.: причини, обставини, наслідки.
- •45. Українська Держава п Скоропадського.
- •46. Селянський повстанський рух на чолі з н. Махном 1918.
- •47. Діяльність Директорії унр.
- •48. Західноукраїнська Народна Республіка.
- •49. Становлення радянської влади в Україні (1917-1920 рр.). Політика "воєнного комунізму".
- •50. Нова економічна політика 1920-х років.
- •51. Колективізація кінця 1920-х - початку 1930-х в Україні та її наслідки.
- •52. Культурне і суспільне життя в радянській Україні у 1920 - 1930 роках. Сталінські репресії.
- •54. Радянсько-німецький альянс 1939 р. Та його значення для України.
- •55. Україна в умовах німецької окупації часів Другої світової війни.
- •56. Національно-визвольна боротьба в Західній Україні в другій половині
- •1940-Х-у 1950-х роках.
- •57. Процеси лібералізації культурного життя України в 50-х - в першій половині.
- •58. Культурне і суспільне життя в Україні у 1970-х - першій половині 1980-х років.
- •59. Національно - державне відродження України наприкінці 80-х - на початку 90-х років XX ст.
- •60. Українська діаспора.
51. Колективізація кінця 1920-х - початку 1930-х в Україні та її наслідки.
Радянське керівництво, взявши курс на модернізацію промислового потенціалу країни, одразу зіткнулося з трьома проблемами: кошти, сировина і робочі руки для розвитку індустрії. Одержати все це можна було від селянства, що становило більшість населення. Проте бажаних наслідків досягти одразу не вдалося. Звичні командні методи в економіці спрацьовували погано, і тому провести планову перекачку коштів з аграрного сектора у промисловість шляхом встановлення занижених цін на сільгосппродукцію правлячі кола не змогли.
Рішення XV з'їзду ВКП(б) (1927 р.) передбачали повільний, поступовий, добровільний процес кооперації. Проте практика диктувала швидкі темпи та жорсткі методи.
Сталін і його оточення з часом дедалі більше переконувались у тому, що потреби індустріалізації простіше і гарантованіше можна задовольнити, спираючись не на 25—30 млн. індивідуальних селянських господарств, а на 200—300 тис. колгоспів. Тому визріла думка про кардинальну зміну вектора залежності: не держава мусила залежати від значної кількості неконтрольованих індивідуальних селянських господарств, а сконцентровані у великі спільні господарства селяни мусили перебувати у залежності від державних структур. До того ж у сталінських планах колективізація — це не тільки зручний засіб забезпечення зростаючого населення міст та армії продовольством, а промисловості — сировиною і робочою силою. Крім цього, вона мала суттєво сприяти зміцненню соціальної бази диктатури пролетаріату: з одного боку, колективізація стимулювала процес пролегаризації селянства, з іншого — разом з індустріалізацією відкривала шлях до ліквідації багатоукладності в економіці.
Селянство чинило опір сталінській політиці: на селі лише з січня до червня 1930 р. в Україні зареєстровано 1500 терористичних актів проти представників радянської влади. Збагнувши, що ситуація може стати некерованою, Сталін 2 березня 1930 р. у "Правді'* опублікував статтю "Запаморочення від успіхів", в якій у "перегинах" процесу колективізації звинуватив місцеву владу.
Проте відступ Сталіна тривав недовго вже у вересні 1930 р. ЦК ВКП(б) розіслав по республіках директивного листа "Про колективізацію". Зокрема, Україна, відповідно до директив, мала подвоїти рівень усуспільнення і протягом 1931 р. в основному закінчити суцільну колективізацію вирішальних сільськогосподарських районів. Ще рішучішими методами і темпами пішов процес розкуркулення.
На жаль не кращою була доля тих українських селян, що залишилися жити в республіці, У грудні 1932 р, було введено "внутрішній паспорт", що фактично не давало можливості без дозволу місцевої влади переїхати до міста не тільки "куркулям", але й бідним селянам.
Такі обставини змушували одноосібника вступати до колгоспу. За привабливим, на перший погляд, фасадом колгоспного ладу на початку 30-х років визрівала трагедія — спустошливий голод, жертвами якого стали мільйони.