2.2. Мотивація до волонтерської діяльності

Вже друге десятиріччя Україна знаходиться на складному шляху розвитку та реформування різних сфер суспільного життя – економічної, політичної, соціальної. Необхідність впровадження прогресивних змін в теорію та практику соціальної роботи вимагає залучення не лише матеріальних, технологічних, інформаційних, а і людських ресурсів. Не можна сподіватися, що держава повністю зможе задовольнити ці потреби своїми силами. Тому на допомогу приходять волонтери [5, c.42] .

Всесвітня Декларація Волонтерства визначає, що "всі люди повинні мати право вільно присвячувати час, талант, енергію іншим людям за допомогою індивідуальних і колективних акцій, не очікуючи винагороди" [4, с.78].

Співпрацюючи з фахівцями, вони надають необхідні соціальні послуги певним верствам населення – проводять профілактичні заходи, соціальні акції, тренінги, семінари. Саме тому волонтерство набуває такого вагомого значення і, відповідно, вимагає створення необхідних теоретичних розробок з даної проблематики, які в подальшому будуть використовуватися у практичній роботі. В свою чергу, вивчення вже існуючих теоретичних аспектів та практичних навичок волонтерства дозволить розробити ефективні шляхи залучення волонтерів до соціальної роботи, що є важливим для розширення соціальної допомоги, для соціалізація дітей та молоді, які беруть участь у волонтерському процесі.

Ефективність роботи волонтерів залежить від рівня їх мотивації, який підтримується соціальною службою шляхом здійснення різних заходів: підтримки професійної мотивації студентів, які навчаються на відділеннях чи факультетах соціальної роботи вищих навчальних закладів, оформлення навчальної і виробничої практики на основі волонтерської допомоги; різних матеріальних заохочень у вигляді спеціальних стипендій, проїзних квитків та ін. Волонтери, які самі звернулися у соціальну службу, встановлюють межі для своєї роботи, визначають її тривалість, прилаштовуючи свій час та енергію так, щоб досягти максимально успішного результату від роботи. Вони прагнуть виконувати будь-яке доручення, намагаючись зробити все необхідне, щоб їхні зусилля виявилися дієвими. Мотивацією для такого типу волонтерів є як "досягнення", так і "приєднання", що часто має вигляд чудової можливості залучитися до роботи та проявити себе у справі. Багато з утворюваних організацій покладаються на таких волонтерів, які працюють тривалий час, створюють робочі місця, що потребують постійного витрачання часу впродовж тривалого періоду. Мотивація волонтерів, які працюють тимчасово, — це не відчуття себе у групі, а лише визнання власних досягнень. Визнання є для них мірою вдячності з боку організації, що дає їм змогу просуватися вперед.

Для підлітків головною причиною участі у волонтерській діяльності є можливість самоутвердитися в очах однолітків, батьків, вчителів, бажання знайти нових друзів, можливість спілкування з однолітками, можливість набути нових навичок і знань, та проведення власного дозвілля. Питання надання кон­кретної соціальної допомоги, як правило, для них не є визна­чальним [15, c. 224] .

У студентів-волонтерів дещо інші мотиви добровільної соціальної роботи. Насамперед їх цікавлять професійні про­блеми. Вони можуть бути як формальними - одержання за­ліку, проходження практики, так і реальними - набуття фа­хових знань з майбутньої спеціальності, напрацювання навичок спілкування з клієнтами. Причому на відміну від підлітків-волонтерів їх, певною мірою, хвилює проблема міжособистісної комунікації. Для них більш важливим є спілкування з професіоналами з обраної спеціальності, знайомство з новими методиками і технологіями, все, що може їм допомогти у подальшому стати висококваліфікованими фахівцями і працевлаштуватися у нових соціальних умовах.

Студентів - волонтерів цікавлять лише ті види соціальної роботи, які безпосередньо пов'язані з майбутньою професією [15, c. 228].

Щодо оцінки діяльності волонтера - студента, то думка ровес­ників і батьків відходить на другий план. Для нього важливою є оцінка саме професійних якостей клієнтами, колегами, фахів­цями, що сприяє його самоствердженню не лише як спеціалі­ста, а й як особистості. Для студентів-волонтерів важливим є визнання їх діяльності колегами, комфортне входження в колек­тив професіоналів [15, c. 229].

Волонтери-фахівці - це психологи, педагоги, соціальні пе­дагоги, соціальні працівники, юристи, лікарі, котрі надають кон­сультативну допомогу соціальним працівникам та іншим во­лонтерам або практично допомагають різним клієнтам соціальних служб.

Основним рушійним мотивом участі спеціалістів у волон­терському русі є реалізація особистісних професійних можли­востей. Іноді участь має чисто альтруїстичний характер, оскільки спеціаліст намагається розширити коло своїх професійних інтересів або намагається досягти професійного чи особистого самоствердження. Тому дуже важливо посилити і закріпити цю мотивацію шляхом публікацій у пресі відгуків та подяк чи інших форм оцінки соціальної значущості їхньої роботи [15, c. 231]..

Отже, особливу увагу приділяють саме мотивації учасників волонтерського руху. Структура кожного конкретного мотиву виступає як підстава дії, вчинку людини. Основними функціями мотивів виступають наступні: спонукальна, направляюча, регулююча. Разом зі вказаними слід зазначити стимулюючу, управляючу, організовуючу, контролюючу і захисну функції мотивів.