15. Організації: сутність та види.

Організація — складне соціальне утворення, діяльність якого підпорядкована певній цілі. Під організацією розуміється об'єднання людей, які разом реалізують певну програму або ціль і діють відповідно до певних процедур і правил.

Організація — цілісний комплекс взаємопов'язаних елементів, складний організм, у якому різноманітно, через подолання суперечностей і розбіжностей, переплітаються і поєднуються інтереси особистості та групи, виробнича необхідність і свобода, дисципліна і творчість, нормативні вимоги і неформальні ініціативи. Органічними частинами цього складного соціального організму є формальна і неформальна організації.

Формальні і неформальні організації відрізняються насамперед за способом і метою утворення.

Групи людей, діяльність яких свідомо координуються та створені керівництвом для досягнення спільної мети, називаються формальними. Під формальною організацією розуміють модель поведінки та стосунків, яка передбачена заздалегідь та на законних підставах планується для членів організації. Формально існування організації починається, коли з'являється узгоджена і загально-визначена процедура "узаконення" плану діяльності (поведінки) організації.

Формальну організацію характеризує певний порядок, зафіксований у статуті, правилах, планах, нормах поведінки, що дає змогу свідомо координувати соціальні взаємодії для досягнення конкретної загальної мети. Тому формальна організація функціонує як запланована і запрограмована діяльність.

Неформальна організація є продуктом процесів самоорганізації та саморегулювання. Таким чином, під неформальною організацією розуміють організаційні зв'язки і процеси, не заплановані програмою, які виникають спонтанно, непередбачувано.

Отже, групи людей, які виникають спонтанно, але в яких люди вступають у взаємодію регулярно, називають неформальними. Менеджери повинні приділяти неформальним групам особливу увагу, оскільки ті можуть стати домінуючими в організації, взаємно проникати в інші групи та істотно впливати на процес управління.

До основних характеристик неформальних груп також належать:

— соціальний контроль, який здійснюється шляхом вироблення та закріплення групових елементів допустимої поведінки, жорстких санкцій, відчуження тощо;

— опір змінам, що відбуваються, у зв'язку з можливими загрозами існуванню неформальної групи;

— наявність неформальних лідерів, які займають практично таке саме становище, як і у формальних групах.

Відмінність полягає в тому, що лідер формальної організації отримує свої повноваження офіційно, а неформальної — шляхом визнання його групою.

Якщо у формальних організаціях відносини регламентуються наказами, розпорядженнями, певними інструментами, то неформальні не регламентуються ніким і нічим. У кожному трудовому колективі поряд із формальною організаційною структурою взаємовідносин є також неофіційні відносини між членами колективу, які формуються на основі особистих симпатій, загальних поглядів, інтересів. Неформальні організації певною мірою впливають на діяльність формальної, тому важливо, щоб неформальні групи не домінували.

Неформальні групи здійснюють владу завдяки неформальним каналам, використовуючи неофіційний зв'язок ("таємний телеграф"), тобто неформальну комунікацію, через яку дуже швидко передаються новини.

Завдання менеджера — мінімізувати вплив груп, які гальмують розвиток організації, і спрямувати в необхідному напрямі їх владу. Тому менеджер повинен визнати існування неофіційної групи організації, з'ясувати її корисність для досягнення мети, об'єднати цілі формальної та неформальної організації, зрозуміти причини, за яких люди вступають у неформальні організації. До таких причин належать такі:

— по-перше, почуття належності до колективу. Як правило, більшість формальних організацій позбавляють людей можливості соціальних контактів, працівники мусять звертатися до неформальних організацій, щоб набути цих контактів, які сприяють солідарності та єдності під час не тільки праці, а й відпочинку;

— по-друге, люди завжди потребують допомоги, але звернутися за нею до керівника у зв'язку з певними причинами не наважуються і надають перевагу допомозі колег. Так виникає взаємодопомога;

— по-третє, причиною виникнення неформальних організацій є потреба людей у захисті.