58.Суспільство, його структура.

Суспільство являє собою надзвичайно складне, супе-речливе, багатоаспектне й історично мінливе явище. Поняття «суспільство» в філософії має не одне визначення:1) суспільство — найзагальніша система зв’язків та відносин між людьми, що складається в процесі їхньої життєдіяльності («людське суспільство»);2) історично визначений тип соціальної системи (первісне, рабо-власницьке, феодальне, капіталістичне, комуністичне суспільство);3)специфічна форма соціальної організації, що склалася в процесі історичного розвитку даної країни. У широкому розумінні суспільство — середовище цивілізова-ного перебування людини або олюдненої природи, штучно створене в результаті взаємодії розвинутої свідомості, цілеспрямова-ної діяльності людини й обставин, у які вона потрапляла або які створила навмисно. Соціальна філософія, як одна з галузей філософського знання, визначає специфіку і тенденції розвитку людського суспільства, механізми його утворення та закони існування, місце в ньому людини, соціальну будову суспільства, рівні і форми його органі-зації, спрямованість та сенс людської історії, духовні основи сус-пільства.Суспільство є надскладною системою, яка формується в міру розвитку здатності людей відокремлювати себе від природи. Фі-лософія визначає три основні групи факторів, які обумовлюють розвиток людського суспільства:1)праця (специфічно людська доцільна діяльність);2) спілкування (колективний характер діяльності і життя);3)свідомість (пізнання, інтелект, духовний зміст людської ді-яльності). Філософський зміст поняття суспільства полягає у визначенні специфіки типів зв’язків, що об’єднують індивідів у єдине ціле. Основними типами таких зв’язків вважають духовні (Августин, Фома Аквінський), конвенціональні (філософи ХVII—XVIII ст.), матеріальні, побудовані на взаємодії людей (Маркс). сучасній соціальній філософії усвідомлення поняття «суспі-льство» пов’язане з інформаційною революцією, з новим бачен-ням світу.

Структура суспільства. Сфери суспільного життя та їх взаємозв’язок. Суспільство — це форма життєдіяльності людей, спосіб їх соціальної організації. Це система, що розвивається на основі об'єктивних соціальних законів. Суспільство як соціальна реальність є вищою формою руху матеріального світу. Суспільство виникло внаслідок еволюції природи і з самого початку мало характерні риси. оціальна структура суспільства поєднує насамперед соціально-класові елементи (класи і суспільні прошарки). До неї належать також такі структури, як соціально-етнічна (рід, плем'я, народність, нація), соціально-демографічна, яка пов'язана з розподілом людей на групи за віком, статтю та іншими демографічними ознаками (молодь, жінки, пенсіонери). До важливих елементів соціальної структури суспільства належать також трудові колективи, населення міста і населення села, працівники фізичної і працівники розумової праці, сім'я.Залежно від кількісного складу соціальні спільності поділяються на:1)великі (класи, нації, професійні та галузеві групи тощо);2)середні (територіальні спільності, виробничі колективи тощо);3)малі (сім'я та інші).Соціальна структура суспільства — поняття історичне. Кожний тип суспільства залежно від характеру і способу виробництва має певну соціальну структуру.Соціальна структура в остаточному результаті залежить від економічної основи суспільства, але вона має відносну самостійність і певним чином впливає на економічні відносини, політичну, духовну та інші сфери життя людей.Визначальним елементом соціальної структури виступають класи. Це найбільш важливий елемент структури. Класове розмежування має вирішальний вплив на всі суспільні відносини та елементи соціальної структури. Воно обумовлює характер інших соціальних груп і спільностей, накладає свій відбиток на їх розвиток.

59.Суспільство і природа.У найширшому розумінні природа – це все існуюче, весь світ у багатоманітності його проявів. У цьому значенні поняття “природа” охоплює все сутнє, весь Всесвіт, воно близьке до поняття “матерія”. Природа не має ні початку, ні кінця, безкінечна у просторі і часі, перебуває в безперервному русі, змінах. Про це говорив І.Кант, підкреслюючи, що природа у загальному розумінні слова є існування речей, підпорядкованих законами. У цьому сенсі природа включає в себе і суспільство.В іншому розумінні природа – це об’єкт науки, точніше – сукупність об’єкт “наук про природу”, природознавства. Таким чином, поняття “природа”, “природне середовище” мають важливе практичне та психологічне значення, оскільки в них акцентується увага на тій частині світу, центром якої є людина і яка є сферою її проживання, об’єктом вивчення та перетворення. У цьому аспекті природа як складова частина світової цілісності становить основу буття людини та суспільства, предмет людської діяльності, середовище людського існування. природа для людини – не лише умова її існування, не тільки сфера її перетворюючої діяльності. На цих засадах виникають і розвиваються й інші форми відносин людини з природою, зокрема, крім практичного, пізнавальне відношення, яке реалізується у формі передусім природничих наук, оціночне ставлення до природи, яке має відображення у поняттях блага, краси, добра тощо. У сучасному світі людина вперше за свою історію змушена також брати на себе відповідальність за збереження тієї частини природи, яка включена до сфери розвитку продуктивних сил суспільства і стає дедалі ширшою.Таким чином, людина, суспільство та культура водночас і протистоять природі, і органічно в неї входять. Така суперечність породжує різне розуміння взаємовідносин людини і природи. Природне середовище є не лише матеріальними умовами життєдіяльності людини і вихідним об’єктом виробництва, а й об’єктом певного естетичного й морального відношення. Тому ставлення людини до природи не визначається лише утилітарними, меркантильними інтересами, воно охоплює також і розуміння глибин людської душі.