Націоналізм

Дмитро Донцов (1883-1973):

• праці: «Підстави нашої політики» (1921), «Націоналізм» (1926), «Дух нашої давнини» (1944)

• мету існування нації він убачав в духовних благах

• заперечував традиційний український націоналізм XIX ст. за раціоналізм, лібералізм і соціалізм, федералістичні та автономістичні ідеї

• сформулював концепцію ін­тегрального, або чинного, українського націоналізму

• основною заповіддю зовнішньої і внутрішньої політики України мусить бути «повна сепарація від Росії»

• призначення України — бути аванпостом захисту культури Заходу від російського впливу. У цьому він вбачав зміст української національної ідеї

• Боротьба за формування нації і державну незалежність повинна ґрунтуватися на романтизмі, фанатизмі та аморальності

• першочерго­вим завданням українського націоналізму є формування національної політичної еліти як державотворчого елемента. Відсутність її спричиняє головну причину всіх історичних бід українців

• Маси не можуть творити державу, оскільки їхнім покли­канням є фізична праця

• Методом реалізації ідейних настанов інтегрального націо­налізму має бути «творче насильство» (орієнтація на примус у процесі боротьби за державну незалежність)

• рішуче заперечував ідею федералізму

• виступав за повну незалежність української держави у формі селянської дрібнобуржуа­зної республіки

• гуманізм і демократія не­сумісні з національною волею, національною ідеєю і тому на них не слід зважати

Микола Сціборський (1897-1941):

• праці: «Робітництво і ОУН», «ОУН і селянство», «Націократія», «Нарис проекту Основних Законів (Конституції) Української держави»

• був автором політичної доктрини нового націоналізму, яка ґрунтується на концепції національної революції, що мала проводитись «власними силами української нації»

• Рушійною силою революції мало бути селянство, підставою революції — гасла приватної власності на землю, загальної солідарності всіх свідомих сил України

• Гостро критикує демократію, соціалізм і монархізм, сформулював концепцію націократії

• націократія — «це режим панування нації у власній державі, що здійснюється владою усіх соціально кори­сних верств, об'єднаних — відповідно до їх суспільно-продукційної функції — у представницьких органах державного управління

• заперечував право політичних партій на участь в управлінні державою і вважав диктатуру оптимальним засобом здійснення державної влади на час національної революції

• Після певного періоду диктатури в Україні має встановитися республіканський лад, за якого влада мусила бути в руках націократії.

• Законодавчу владу матиме Державна Рада — національний парламент, депутатів якого обирати­муть усі громадяни. Голова — вождь нації, якого обиратиме Національний Збір

• За його проектом Україна мала стати республікою із жорстким авторитарним політичним режимом і політичним керівниц­твом націоналістичної організації