Українська політична думка на початку XX ст.

Соціалізм

Михайло Грушевський (1866-1934):

• праця: «Історії України-Руси»

• виходив із того, що існують дві «руські» народності — українсько-руська й великоруська

• В історії українського народу виокрем­лював такі періоди: етап, що передував утворенню Київської держави; епоха державного життя (Київська Русь); литовсько-польська епоха; козацька епоха; занепад козацтва та українського життя; українське відродження

• У питанні про форму української державності погляди Грушевського зазнали певної еволюції — від ідеї федеративних форм ор­ганізації державного життя української нації до ідеї національної неза­лежності України

• Під час революції 1905-1907 рр. М. Грушевський бачив ав­тономну Україну у складі федеративної Російської республіки

• Українська національна територія має бути об'єднана в єдину область із власним сеймом, що обирається прямим, рівним і таємним голосуванням. органи місцевого самоврядування мають розпоряджатися місцевими фінансами, земельним фондом, вирішувати питання освіти й культури; центральна влада має складати норми зага­льних основ державного і суспільного ладу

• Після Жовтневої революції Грушевський перейшов до ідеї національної незалежності й суверенітету України, свідченням чого став прийнятий очолюваною ним Українською Центральною Радою 9(22) січня 1918 р. IV універсал, який проголосив Україну самостій­ною народною республікою

• За своєю ідейно-політичною орієнтацією М. Грушевський був со­ціалістом

Консерватизм

В'ячеслав Липинський (1882-1931):

• праці: «Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму» (1926), «Україна на переломі 1657-59» (1920) та ін.

• вважав, що тільки власна держава, збудована україн­ською нацією на своїй етнографічній території, врятує націю від еко­номічного розпаду і кривавої анархії

• «Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути»

• форму державності для України вважав конституційну монархію

• Ідея монархії має виступа­ти консолідуючим чинником українського суспільства. Це має бути трудова, правова і спадкова монархія на чолі з гетьма­ном

• Основними підвалинами, на яких має засновуватися українська монархія, В. Липинський вважав аристократію, класократію, територі­альний патріотизм, український консерватизм і релігійний етнос

• класократія — вла­да найкращих представників усіх суспільних класів і станів

• Класократія як спосіб організації державної влади, на думку В. Липинського, забезпечує єдність нації і заперечує буржуазний парламентаризм, со­ціалізм і націоналізм

• Нація у В. Липинського виступає як політична спі­льнота, що включає в себе всіх громадян держави, незалежно від їх етнічної належності. Забезпеченню єдності нації слугує і територіаль­ний патріотизм

• тільки християнська етика (релігійний етос) спроможна створити моральний клімат, необхідний для державного будівництва. водночас застерігав проти церкви, пристосованої до політичної кон'юнктури