Франція

Шарль Луї Монтеск'є (1689-1755):

• праця: «Про дух законів» (1748)

• виникнення держави і права є результатом дії об'єктивних чинників і закономірностей, які становлять «дух законів». Головний чинник – географічний

• до утворення суспільства й держави люди жили за природними законами, до яких належать рівність, прагнення до миру, добування їжі, бажання жити спільно та ін.

• Людина за своєю природою слабка й боязка істота. Слабкість штовхає до об'єднання в суспільство

• Позитивні закони (є наслідком війни): міжнародне право (визначає відно­сини між народами), політичне право (визначає відносини між прави­телями і підданими) і цивільне право (регулює відносини між грома­дянами)

• Вирішальний вплив на зако­ни справляють природа і форма державного правлін­ня

• виокремлює три форми правління: республіку, монархію і деспотію

• вво­дить поняття принцип правління, під яким розуміє те, що примушує державу діяти, ті пристрасті, які рухають нею

• «Свобода є право робити все, що дозволено законами»

• політичним ідеалом була англійська конституційна монархія

• вважав, що в державі необхідно здійснити поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову

Жан-Жак Руссо (1712-1778):

• праця: «Про суспільний договір, або Принципи політичного права» (1762)

• захищав інтереси широких народних мас

• Природний стан називав «золотим віком», у яко­му не було приватної власності, усі люди були вільними і рівними

• Уведені в оману багатіями, люди посту­пилися своєю природною свободою, щоб набути свободу громадян­ську, і шляхом суспільного договору утворили державу й закони. Однак утворення держави призвело до поглиблення суспільної нерівно­сті

• політичний устрій має бути таким, щоб людина, об'єднуючись з іншими людьми в суспільство, не втрачала своїх природ­них прав і зберігала свободу. Обґрунтуванню цього твердження слугує ідея народного суверенітету

• Основою будь-якої законної влади є згода людей, виявом якої виступає суспільний договір

• Народний суверен, це влада, яка здійснюється за­гальною волею більшості та є неподільною і не обме­жується ніякими законами

• заперечував ідею поділу влади і представницьку форму її здійснення

• висував ідею прямого народовладдя

• розрізняє три форми правління: демократію, аристократію і монархію

• вважав, що форми правління залежать від величини території: демократія є найпридатнішою для малих держав, аристократія — для середніх, монархія — для ве­ликих

• Народ має право на опір тиранам та може змінити форму правління, навіть розірвати сам суспільний договір і знову повернути собі природну свободу

Німеччина

Іммануїл Кант (1724-1804)

• праці: Ідеї загальної історії з космополітичного погляду» (1784); «Метафізичні начала вчення про право» (1797)

• є од­ним з основних творців теорії правової держави і лібе­рального напряму

• кожна людина є абсолютною і самодо­статньою цінністю й не може бути знаряддям здійснення хоч би яких і чиїх би то було планів

• людина у своїй поведінці має керуватися веліннями морального закону, який І. Кант називає «кате­горичним імперативом»

• імператив має апріорний і безумовний характер, не зазнає впливу жодних зовнішніх обставин і не пов'язаний із конкретними предметами чи реальними подіями

• Категоричний ім­ператив проголошує: «Чини так, щоб максима твоєї поведінки могла бути водночас і принципом загального законодавства»

• Сукупність умов, які обмежують свавілля одного стосовно інших через об'єктивний загальний закон свободи, називається правом

• будь-яке право має виступати як примусове. Надати такий характер здат­на лише держава

• ви­значає державу як об'єднання «множинності людей, підпорядкованих правовим законам»

• державний устрій має максимально відповідати принципам досконалого права

• утворення держави, є результа­том договору

• категорично заперечує право народу на повстання, припускаючи лише легальний і пасивний спротив існуючій влад

• визнавав ідею поділу влади

• розрізняв три форми правління: автократію, аристократію і демократію

• Головним він вважав не фор­му, а методи й засоби здійснення влади

• розмежовує республіканську і деспотичну форми правління

Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831):

• праця: «Філософія права» (1820)

• Держава — це ідея розуму, свободи і права

• «держава — це хода Бога у світі; її основою служить влада розуму, який реалізує себе як волю»

• заперечує договірну теорію походження держави

• Свобода особи реалізується передусім у праві приватної влас­ності

• Необхідним моментом у здійсненні розуму є договір, у якому самостійні індивіди протистоять один одному як приватні власники

• буття держави передує розвиткові громадянсь­кого суспільства

• Держава не залежить від громадянського суспільст­ва, але суспільство неможливе без держави

• Ідея держави виявляється трояко: по-перше, як безпосередня дійсність у вигляді конкретної держави, державного ладу, внутрішнього державного права; по-друге, у відносинах між державами як зовнішнє державне право; по-третє, у всесвітній історії

• Конкретна держава — це держава як дійсність конкретної свободи і є заснованою на поділі влади конституційною монархією

• Трьома видами державної влади вважав законодавчу, уря­дову і владу правителя

• Заперечував ідею самостійності й взаємно­го обмеження видів влади

• Виступав за органічну єдність різних видів влади

• в досконалій конституційній монархії об'єктивна сторона держав­ної справи визначається законами

• підносить державу як ідею, дійсність права, як правову державу — таку організацію свободи, у якій механізм на­сильства та апарат політичного панування опосередковані й обмежені правом

• Ста­вив державу над суспільством та індивідом, заперечував самостійну цінність прав і свобод особи, вивищував германську націю над інши­ми