Сторінка| 19

Історія політичних вчень Стародавній Схід

Перші ідеї про різні форми організова­ного державного існування і розвитку суспільства з'явились у країнах Стародавнього Сходу ще в II тис. до н. е. Політичні ідеї і погляди у ста­родавніх китайців, індусів, вавилонян, персів, євреїв спершу мали релі­гійно-міфологічний характер. У XI—VIII ст. до н. е. перехід від релігійно-міфологічних уявлень про державу і право до більш раціонального їх сприйняття.

Конфуціанство:

• Праця: «Луньюй» » («Бесіди і суджен­ня»), складена його учнями.

• Розвивав патріархально-патерналістську концепцію держави

• Закликав будувати свої взає­мовідносини на засадах доброчесності і моралі

• Регулювання політичних відносин за допомогою вимог доброчес­ності різко протиставляється управлінню на основі законів

Моїзм (Модзи):

• розви­вав ідею природної рівності всіх людей і обґрунтовував договірну концепцію виникнення держави, в основі якої лежить ідея належності верховної влади народу.

• поняття воля неба виявляється в тому, що «небо» дотримується всезагальної любові й приносить усім користь

• влада має ви­користовувати насильство, покарання та моральні форми впливу на людей

• висунув ідею договірного походження держави та управління

• вимога врахування інтересів про­стого народу в управлінні державою

Легізм:

• Найвідомішим теоретиком легізму та одним із засновників школи «законників» був китайський мислитель Шан Ян

• виступив з обґрунтуванням управління, яке спирається на закони й суворі пока­рання

• Концепція дер­жавного управління пройнята ворожістю до простих людей, низькою оцінкою їхніх вчинків і переконань, певністю, що лише за допомогою жорстоких законів народ можна тримати в покорі

• заперечує законодавче встановлення будь-яких прав підданих і сприймає закон лише як засіб державного управління в ін­тересах правителів.

Стародавня Греція

У Стародавній Греції державність виникла на початку І тисячоліт­тя до н. е. у формі полісів — окремих міст-держав. Пе­рехід від первіснообщинного ладу до ранньокласового і політичної форми організації суспільного життя супроводжувався у Греції погли­бленням процесу соціальної диференціації населення на родову знать і збіднілих общинників, багатих і бідних, вільних і рабів і посиленням боротьби між ними за владу. У центрі цієї боротьби було питання вста­новлення тієї чи іншої форми державного правління — аристократії (влади знаті, привілейованих, «кращих»), олігархії (влади небагатьох, багатих) або демократії (влади народу, усіх дорослих і вільних членів полісу).

Сократ (469-399 рр. до н. е.):

• Вів пошуки раціонального, логічно-понятійного обґрунту­вання об'єктивного характеру етичних норм, моральної природи дер­жави і права

• прагнув обґрунтувати раціональну, розумну природу моральних, політичних і правових явищ, вважаючи розумне, справед­ливе і законне тотожним

• Намагався сформулювати ідеа­льно-розумну сутність держави

• Правління тих, хто дотримується законів, він називав аристократією, правління найбагатших — плутократією, а правління всіх — демократією

• Основу нормального функціонування держави, її благополуччя він убачав у непорушності законів, підпорядкуванні їм усіх громадян

• Заперечував принципи демократії, родової аристократії, олігархії, тиранії.

Платон (427-347 рр. до н. е.):

• політичне вчення виклав у трактатах-діалогах «Держава», «Політик» і «Закони»

• Будучи представником ідеалістичного напряму у філосо­фії, він розрізняв світ ідей і світ речей, явищ

• Істинним буттям є світ ідей, а світ явищ – спотворена копія.

• Трьом началам людської душі (розумному, вольовому й чуттєвому) у державі аналогічні три схожих начала — дорадче, захисне й ділове, а останнім відповіда­ють три суспільних стани — правителів, воїнів і виробників

• Спра­ведливість полягає в тому, щоб кожне начало робило лише свою справу відповідно до встановленої ієрархії

• Ідеальна держава Платона — це справедливе, засноване на законах, правління кращих (Царська влада, або аристократія)

• Аристократія  Тимократія (воєнні успіхи)  Олігархія (багатство)  Демократія (свобода)  Тиранія (беззаконня, насильство). (Кожна наступна форма правління гірша за попередню)

• вирізняє три види правління: владу одного, небагатьох і більшості. Законна влада одного — це царство, монархія, незаконна — тиранія. Законна влада небагатьох — це арис­тократія, незаконна — олігархія. Демократія також може бути владою із законами і без них. Серед законних форм правління вона є найгір­шою формою, серед незаконних — найкращою.

Арістотель (384-322 рр. до н. е.):

• праці: «Політика»; «Афінська політія»

• У центрі політичного вчення перебувають проблеми походження, сутності й форми держави

• держава ви­никла природно-історичним шляхом. Зумовлю­ється цей процес тим, що людина за своєю природою є політичною істотою, і завершення її природи знаходить свій вияв в державі.

• За першою ознакою розрізняє правління одного, небагатьох і більшості, а за другою поділяє форми правління на правильні й неправильні. Трьома правильними формами держави виступають монархія, аристо­кратія і політія, а трьома неправильними — тиранія, олігархія і демок­ратія

• Найкращою формою правління є політія, у якій влада належить більшості й спрямову­ється на спільне благо. Найгіршою з неправильних форм держави є тиранія

• політія є серед­ньою формою держави, у якій у всьому переважає середній елемент: у звичаях — поміркованість, у майні — середній достаток, у правлінні — середній прошарок