2.2.Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках географії материків і океанів у різних режимах навчання

Ефективність засвоєння предметних географічних компетентностей учнями значною мірою залежить від форм організації навчання географії, які є зовнішнім вираженням узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку та певному режимі.

Аналізуючи форми організації навчального процесу з географії у загальноосвітніх навчальних закладах, доцільно поділяти їх на дві такі великі взаємопоєднані групи:

1. Форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії, типи яких диференціюються в залежності від режимів такої організації, а саме режимів: традиційного, самостійної роботи й інтерактивного. [ Додаток А рис.А-1]

2. Форми проведення навчання географії.

Ми розглянемо докладно лише першу групу форм.

До основних форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії належать:

1) у традиційному режимі організації: фронтальна, індивідуальна, парна, групова й кооперовано-групова;

2) у режимі самостійної роботи: ініціальна, самоорганізаційна й завершально-контрольна;

3) за інтерактивного режиму організації: парно-трійкова інтерактивна, кооперовано-групова інтерактивна й дискусійно-інтерактивна.

Навчання географії у традиційному режимі

Доцільно детально розглянути форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, які застосовуються у традиційному режимі такої організації вчителями географії не лише при проведенні уроків, а й у позаурочному й позакласному навчанні. Зазначимо, що ці форми регламентують особливості взаємодії вчителя й учнів, ступінь активності учнів у навчально-пізнавальній діяльності та спосіб керівництва цією діяльністю з боку вчителя [13, с.12-24].

Так, фронтальна форма організації навчально-пізнавальної діяльності з географії вирізняється тим, що учні виконують єдине для всіх завдання за єдиного для всіх темпу роботи. Учитель працює одразу з усім класом і керує діяльністю всіх школярів, утім останні фактично не взаємодіють між собою.

Фронтальну форму організації вельми поширено у шкільній практиці навчання географії, а проте при її застосуванні вчителі за браком часу недостатньо або зовсім не враховують індивідуальні особливості учнів і спираються переважно на більш активних і підготовлених школярів. Індивідуальну форму організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії спрямовано на врахування вчителем індивідуальних особливостей школярів: різної «швидкості» й гнучкості мислення, особливостей сприйняття й пам’яті, міри здатності витримувати фізичні та психологічні навантаження, рівня сформованості прийомів навчальної діяльності тощо. Звідси, кожен учень отримує персоніфіковане завдання чи запитання в усному, письмовому чи графічно-знаковому виді (що відповідає і видам цієї форми, аналогічним фронтальній) та працює самотужки.

При вивченні теми «Австралія» вчителі часто звертаються саме до індивідуального способу опитування даючи можливість учням краще проявляти свої знання.

Ще один тип форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії у традиційному режимі – парна форма – методично базується на співпраці певних двох учнів у динамічних, до того ж змінних за складом, парах, за якої реалізується принцип «кожен вчить кожного». Саме діяльність учнів у зазначених парах і надає їм змогу поміркувати, обмінятися ідеями і лише потім оприлюднювати свої думки чи висновки у класі.

Методичні особливості парної форми організації навчально-пізнавальної діяльності з географії у тому, що кожен учень із сформованої пари почергово має виступати то в ролі слухача, то в ролі доповідача. На початку організації такої діяльності перед кожним учнем ставиться мета – оволодіти відповідним географічним матеріалом на такому рівні, щоб вміти його пояснити та дати відповіді на можливі запитання товариша.

Ці завдання, що ставляться вчителем, можуть бути або однаковими для всіх груп учнів, або різними за змістом і рівнем складності (диференційованими).

Наприклад, при вивчанні теми Австралії у 7-му класі вчитель поділяє клас на т.зв. «малі групи» по 2-4 осіб (залежно від кількості учнів у класі). Групи комплектуються із учнів різних рівнів навченості, сформованості інтелектуальних умінь, здатності до самостійної навчально-пізнавальної діяльності та географічної інформованості. Крім того, враховується психологічна сумісність учнів, що створює можливість їхньої подальшої продуктивної взаємодії й взаємозбагачення знаннями [23, с.103].

Для більшої зацікавленості вчитель формує групи певної спрямованості:

- картографи;

- геологи;

- гідрологи;

- біогеографи;

- демографи.

Кожна група повинна опрацювати даний матеріал, відповідно до цього вчитель дає учням завдання.

Завдання картографам:

- Визначити координати крайніх точок материка.

- Охарактеризувати берегову лінію материка.

- Підготувати картографічний матеріал.

Завдання геологам:

- Дослідити особливості геологічної будови материка, пов’язати її із сучасним рельєфом.

- Підготувати матеріал про родовища корисних копалин материка.

Завдання гідрологам:

- Дослідити розташування, розміри та режими водних об’єктів материка.

- Проаналізувати матеріал про підземні води материка.

Завдання біогеографам:

- Визначити панівні групи рослин материка та вказати, на яких грунтах вони ростуть.

- Визначити панівні групи тварин, вказавши, які з них є ендеміками.

Завдання демографам:

- Визначити характер розселення населення по території материка.

- Встановити закономірності у розселенні аборигенів та переселенців.

Таким чином, за групової форми роботи всі члени групи виконують одне і те ж саме завдання, розподіляючи між собою обсяги опрацювання різних джерел знань (карти, текст підручника, додаткові джерела інформації тощо). Результати ж роботи фіксуються в учнівських зошитах. При цьому в процесі виконання завдання заохочується спільне обговорення учнями плину й результатів індивідуальної діяльності, взаємодопомога та звернення за порадою один до іншого. Завершується внутрішня групова робота міжгруповою звітністю – обміном результатами навчально-пізнавальної діяльності кожної групи. Доцільним за таких умов є письмове фіксування зазначених результатів в учнівських зошитах у формі таблиць чи тез, а також створення колективних графічно-знакових географічних моделей тощо.

У випадку, коли всі групи отримують однакове завдання, кожна група при звітуванні може висвітлити окремий аспект його виконання.

Недоліком групової форми є складність контролю й корекції індивідуальної роботи учнів. Учитель може оцінити результат роботи лише всієї групи, втім така оцінка не буде об’єктивною для кожного учня, що може знизити зацікавленість учнів груповою діяльністю на наступних уроках. Тому застосовувати групову форму з метою контролю й корекції навчальних досягнень учнів недоцільно.

Наступною формою організації навчально-пізнавальної діяльності з географії у традиційному режимі є кооперовано-групова форма.

Кооперація (від англ. сooperation – співробітництво, співпраця) – це спільна діяльність, спрямована на виконання одного або кількох взаємопов’язаних завдань, що забезпечують досягнення загальної мети.

Кооперовано-групова форма організації навчально-пізнавальної діяльності передбачає співпрацю й взаємонавчання учнів у малих групах з метою більш ефективного досягнення спільної навчальної мети. Так, у процесі організації кооперовано-групової діяльності на уроці географії вчитель конкретизує індивідуальні й спільні для всіх учнів цілі. Власне кооперовано-групова форма реалізується через спеціальне створення груп по 4-6 осіб, за основу для виділення яких править рівень підготовленості учнів і їхня здатність до взаємодії. Саме для досягнення спільної мети учні мають: кооперуватися між собою; поєднувати свої зусилля, виконуючи окремі частини спільного завдання; обмінюватися результатами власної діяльності, що прискорює і полегшує їхнє навчання[13,с 24].

За такої організації навчально-пізнавальної діяльності вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Потрібно наголосити, що основою кооперовано-групової форми організації є взаємонавчання учнів. Саме воно уможливлює співпрацю учня зі своїми ровесниками й надає змогу реалізовувати природне прагнення кожної людини до спілкування.

Проілюструємо викладене вище на прикладі вивчання теми «Природні зони материка Австралія» у 7-му класі, коли доцільно застосувати саме кооперовано-групову форму організації навчально-пізнавальної діяльності. За таких умов учням класу пропонується розглянути природні зони материка та визначити їхні особливості.

Далі вчитель розподіляє учнів на п’ять груп (5 основних природних зон) в один із вже зазначених способів. При цьому кожна група має дати характеристику однієї із запропонованих учителем природних зон: пустелі і напівпустелі, савани і рідколісся, мусонні і субекваторіальні ліси, вологі тропічні вічнозелені ліси, вічнозелені твердолисті ліси чагарники та мішані ліси [23, с 106-108] .

Після того, як учні обрали природну зону (наприклад, за жеребкуванням), їм пропонується план характеристики природної зони за такими пунктами:

1.Розташування природної зони.

2.Кліматичні особливості.

3.Води.

4.Грунти.

5.Рослинний світ.

6.Тваринний світ.

7.Екологічні проблеми.

Для виконання завдань учні використовують карти атласів, підручники, довідкову літературу, статистичні матеріали, ресурси Інтернету тощо. За потреби вчитель забезпечує їх письмовими інструкціями, планами характеристик і зразками таблиць, які вони мусять заповнити.

Учні розподіляють питання плану характеристики природної зони між собою та у визначений вчителем строк дають на них відповіді, фіксуючи їх у різний спосіб у робочих зошитах чи спеціально підготовлених таблицях. Потому кожен з учасників групи доповідає результати своєї роботи товаришам: повідомляє, пояснює й показує на карті. Решта учнів слухає, задає питання й занотовує основні відомості. Надалі учні разом формулюють висновки стосовно групового завдання та узагальнюють результати співпраці. Наступну діяльність поєднано зі звітами кожної групи, при цьому доповідача від групи доцільно обрати вчителем, позаяк це змусить відповідально працювати всіх учасників групи.

Для індивідуального оцінювання вчитель використовує перевірку таблиць, заповнених кожним учнем групи, де обов’язково зазначається прізвище учня, який готував певну відповідь. Крім того, при такому оцінюванні враховується участь кожного учня у процесі звітування групи.

Кооперовано-групова форма організації діяльності відрізняється на краще від групової конкретизацією індивідуальної роботи учнів і можливостями більш об’єктивного оцінювання навчально-пізнавальної діяльності кожного школяра. Основною складністю реалізації цієї форми може бути дефіцит часу, тож урок, на якому вона застосовується, має бути ретельно сплановано й організовано.

Насамкінець слід ще раз зазначити, що застосування всіх типів форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів у традиційному режимі має бути органічно метасистемно поєднаним із використанням форм такої організації у режимі самостійної роботи та інтерактивному режимі, які ґрунтуються на особистісній зорієнтованості дій вчителя й обов’язковому залученні учнів до активної співпраці на всіх етапах уроку.При цьому важливим дидактичним інструментом вчителя залишається і диференційований підхід до учнів при організації навчального процесу з географії [22, с.45].

Навчання географії у режимі самостійної роботи

Проектуючи навчально-пізнавальну діяльність, необхідно враховувати важливість формування в учнів навичок самоорганізації та й загалом приділяти належну увагу організації систематичної самостійної роботи учнів. Це зумовлено тим, що одним із методичних принципів географічної освіти є принцип свідомості й активності учнів у навчанні. Саме тому вчитель і має створити психолого-педагогічні умови, які сприяли б виявленню, розвитку й реалізації пізнавальної самостійності та творчої активності школярів.

Самостійність в даному випадку – важлива особистісна якість учнів як сформована система навичок їхньої самоорганізації.

Режим самостійної роботи учнів не вичерпується тільки самостійним виконанням ними окремих завдань тощо, а охоплює практично весь навчальний процес з географії та реалізується в ньому при різноманітному співвідношенні репродуктивної (відтворювальної), продуктивної й пошукової діяльності учнів за специфічної ролі вчителя.

Таким чином, під формами організації навчально-пізнавальної діяльності учнів у режимі самостійної роботи слід розуміти форми цієї діяльності, які спрямовано на застосування, поширення, поглиблення, систематизацію й набуття знань на основі дій, які учні виконують за сформованими раніше алгоритмами їхнього виконання без допомоги, але за загального керівництва та контролю вчителя, який власне і проектує й реалізує зазначений режим [33, с.22-30].

Наведемо приклади організації самостійної роботи учнів з теми Австралія у 7 класі практичне завдання: визначення географічних координат і крайніх точок материка.

Вчитель активізує роботу учнів і нагадує їм, як вони знаходили координати крайніх точок на материку Африка, та пропонує виконати завдання самостійно, а потім разом перевірити результати [23, с 111].

Виконання завдання.

Знайдіть на карті крайні точки Австралії і визначте їхні географічні координати, також визначте протяжність материка із заходу на схід і з півночі на південь.

Відповідь:

Північна – мис Йорк – 110пд.ш. 1420 сх.д.

Південна – мис Південно – Східний – 390 пд.ш. 1470 сх.д.

Східна – мис Байрон – 280 пд.ш 1540 сх.д.

Західна – мис Стіп – Пойнт – 270 пд.ш. 1130 сх.д.

Протяжність з заходу на схід: 1)1540 сх.д. - 1130 сх.д.= 410

2) 410 * 100км = 4100км

Протяжність з півночі на південь: 1) 390 пд.ш - 110пд.ш. = 280

2) 280 * 111км = 3108 км

Крім того, при плануванні й реалізації режиму самостійної роботи учнів учителю потрібно зважати на дидактичні особливості перебігу навчального процесу з географії у цілому та, зокрема, форми проведення навчання географії, за яких організовується самостійна робота учнів.

Навчання географії у інтерактивному режимі

Наразі у вітчизняній школі розповсюджується застосування форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії у інтерактивному режимі.

Інтерактивний режим організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії – це спосіб спільної навчально-пізнавальної діяльності, суть якої полягає у взаємонавчанні, коли всі учасники навчального процесу взаємодіють між собою, обмінюються інформацією, спільно розв’язують проблеми, моделюють ситуації та оцінюють колективні й власні дії з реалізацією загального принципу «учень здобуває знання та навчає інших». Такі підходи до навчання передбачають паритетну співпрацю й поєднання зусиль учителя та учнів задля досягнення спільного результату.

Інтерактивний режим організації навчання відрізняється від традиційного власною своєрідною логікою освітнього процесу: не від теорії до практики, а від формування нового досвіду до його теоретичного усвідомлення через застосування. Тобто, досвід здобування знань і формування вмінь учнів є джерелом їхнього взаємонавчання.

При застосуванні інтерактивного режиму організації навчання провідним мотивом школяра є необхідність передати інформацію товаришеві та навчити його тому, що знаєш і вмієш сам. Тобто, кожен учень здобуває частину географічних знань і вмінь та обмінюється ними з іншими.

У цілому, насамперед за характером взаємодії учнів, розрізняють такі основні форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії у інтерактивному режимі, як групово-інтерактивна, кооперовано-інтерактивна та дискусійно-інтерактивна з подальшим поділом цих форм як типів на певні види, ми розглянемо декілька на прикладф теми «Австралія» [Додаток Б рис. Б-2]

Парно-трійкова інтерактивна форма організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії передбачає, по-перше, різну кількість учасників, у т.ч. змінний їхній склад, і, по-друге, одночасне виконання одного й того самого завдання усіма учнями, об'єднаними попарно чи по троє. Ця форма організації як тип поділяється на такі її головні форми-види, як: парно-інтерактивна форма, інтерактивна форма ротаційних «трійок» і інтерактивна форма «Карусель».

Парно-інтерактивна форма-вид організації навчання вимагає запровадження рольових вимог до навчально-пізнавальної діяльності учнів у парах, яка здійснюється, наприклад, у вигляді: інтерв’ю зі спеціалістом (синоптиком, геологом, гідрологом тощо), репетиторства (один учень допомагає іншому у підготовці до тестування) тощо.

Навчально-пізнавальна діяльність учнів, організована в інтерактивній формі-виді ротаційних (змінних) «трійок», як і парно-інтерактивна форма, сприяє активному ґрунтовному аналізу й обговоренню нового географічного навчального матеріалу з метою його осмислення. Для запровадження такої форми організації учнівської діяльності вчителю необхідно розробити проблемні запитання, що мають допомогти учням проаналізувати новий, або вже знайомий навчальний матеріал. При цьому початково учнів об’єднують по троє (у «трійки») та розташовують у класній кімнаті так, щоб усі «трійки» утворювали коло. Потім перед усіма учням класу ставиться запитання (однакове для всіх), наприклад: «Чому на досить не вигідне економіко – географічне положення Австралія являється однією з 10 найрозвинутіших країн світу?» (7-ий клас). Усякий учасник кожної «трійки» мусить відповісти на це запитання по черзі і «трійка» продукує спільну відповідь. Після короткої відповіді учні довільно отримують номери від 1 до 3 у кожній «трійці». У подальшому учні з номером 1 переходять до наступної «трійки» за годинниковою стрілкою, а учні з номером 3 переходять до попередньої «трійки» проти годинникової стрілки. Учні з номером 2 залишаються на місці і є постійними членами «трійок». Результатом усього цього буде цілком новий склад усіх «трійок», за якого продовжується обговорення питання й продукування нових спільних відповідей [13, с.50].

Інтерактивна форма-вид «Карусель» «сповідує» ті ж підходи до організації діяльності учнів, що і форма змінних «трійок», а проте відповідна ротація відбувається вже стосовно учнів у парах. Цю форму організації доцільно застосовувати у класах з малою кількістю учнів.

Кооперовано-групову інтерактивну форму організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії застосовують у тих випадках, коли проблемне запитання чи завдання вимагає спільної для класу, а не лише індивідуально-групової діяльності. За тим учні класу об’єднуються у кілька невеликих мікрогруп (робочих груп). Окрім того, з числа сильних учнів може комплектуватися група експертів (експертна група). Робочі групи впродовж 5–10 хвилин готують відповіді на запитання чи виконують завдання, використовуючи необхідні джерела інформації: графічно-знакові географічні навчальні моделі, передусім карти, та підручники, довідкові видання, науково-популярну літературу, роздавальний матеріал, ресурси Інтернету тощо.

Група експертів складає свій варіант відповіді або результатів виконання завдання й контролює час їхнього виконання групами. Коли обумовлений строк минає, представникам кожної робочої групи за чергою надається кілька хвилин для доповіді. Експерти фіксують основні положення виступів і на завершення пропонують узагальнені відповіді на запитання або результати виконання завдання. Групи обговорюють ці узагальнення та, за необхідності, доповнюють їх, а до учнівських зошитів занотовується узгоджений кінцевий варіант відповідей і результатів.

Окреме й особливе значення для кооперовано-групової форми організації навчання в інтерактивному режимі має процедура власне виконання завдання, подавання мікрогрупами результатів колективної діяльності та їхнє узагальнення й узгодження з визначенням кінцевих результувальних рішень. З огляду на таке у кооперовано-груповій інтерактивній формі організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії як типі вирізняють такі її головні інтерактивні форми-види, як: «Діалог», «Синтез думок», «Спільний проект», «Пошук інформації», «Коло ідей», «Мозаїка».

Так, суть інтерактивної форми-виду організації навчання «Діалог» полягає у спільному, толерантному до думки товаришів пошуку учнями узгодженого шляхом конструктивного обговорення рішення, що знаходить своє відображення і у переліку потрібних ознак відповіді, її кінцевому тексті, прийнятій схемі тощо.

«Синтез думок» як інтерактивна форма-вид є дуже схожим за метою й початковою фазою на форму-вид «Діалог». Утім, після об’єднання у мікрогрупи й виконання в них завдання учні передають свій варіант записів іншим мікрогрупам, які доповнюють його своїми думками та підкреслюють те, з чим не погоджуються. Опрацьовані у такий спосіб аркуші передаються експертам, котрі зіставляють написане з власним варіантом і роблять загальний звіт, який обговорює й узгоджує весь клас [34, с.48].

Інтерактивна форма-вид «Спільний проект» теж передбачає спільний пошук учнями узгодженого рішення учнями всього класу. А проте, завдання мікрогрупам мають різний зміст і висвітлюють проблему за різними аспектами. По завершенні роботи кожна група звітує й записує на дошці вироблені положення. У результаті і формуються результати спільного проекту, які рецензується й доповнюються групою експертів.

«Пошук інформації», теж як інтерактивну форму-вид організації діяльності учнів через мікрогрупи, у цілому спрямовано на командний «погруповий» пошук невідомої раніше географічної інформації, що доповнює навчальний матеріал попереднього уроку чи домашнє завдання тощо та завершується відповідями на розподілені запитання. Ця форма використовується для того, щоб поширити, поглибити й узагальнити географічні знання учнів.

Метою інтерактивної форми-виду «Коло ідей» є вирішення гострих суперечливих навчально-пізнавальних питань і залучення всіх учнів до їхнього обговорення. У цьому випадку всі мікрогрупи мають виконувати одне проблемне завдання, яке, втім, складається з декількох аспектів. Інтерактивна форма-вид «Мозаїка» (інша назва «Ажурна пилка») використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням засвоювати великий обсяг географічної інформації за короткий час. Специфікою при цьому є обумовлена міграція учнів між мікрогрупами й експертними групами з відповідним обміном інформацією та накопиченням знань. Для реалізації форми-виду «Мозаїка» вчитель має використовувати такий процедурний алгоритм:

1. Добрати навчальний матеріал до уроку: фрагменти тексту підручника, географічні карти, інформаційні пакети тощо для кожної мікрогрупи. Приготувати завдання для мікрогруп і експертних груп.

За приклад такого навчального матеріалу може правити матеріал, що характеризує кліматичні пояси та областей Австралії (7-й клас, урок з теми «Клімат Австралії»).

2. Підготувати пронумеровані й кольорові картки з метою об'єднання учнів у мікрогрупи та експертні групи.

3. Об’єднати учнів у мікрогрупи, що позначаються номерами (1, 2, 3). У кожній такій групі має бути від 3 до 5 осіб, залежно від кількості учнів у класі. Роздати картки з номерами мікрогруп, після чого власне розташувати їх за цими групами (усі, хто має карти з однаковим номером, сідають поруч). Учасники мікрогрупи мусять зберігати її номер до кінця заняття.

4. Роздати мікрогрупам їхні інформаційні пакети й завдання. При цьому завданням учасників мікрогруп буде опрацювати надану інформацію й опанувати її на рівні, достатньому для обміну нею з іншими учнями.

Згідно з обраним прикладом інформаційні пакети матимуть назви: «Субекваторіальний пояс», «Тропічний ( області)», «Субтропічний(області)», і міститимуть завдання, спрямовані на визначення учнями особливостей розташування природних кліматичних поясів в межах материка за картами атласу, текстом підручника й додатковими навчальними матеріалами.

5.Створити експертні групи у такий спосіб: у кожній мікрогрупі всім учасникам необхідно роздати різнокольорові картки, за якими учні з картками одного кольору і утворять окремі експертні групи.

6. Після завершення роботи у мікрогрупах запропонувати учням розійтися за своїми «кольоровими» (експертними) групами, де вони стануть експертами з певних профільних питань, які будуть вивчатися у цих групах (у кожній експертній групі має бути представник кожної мікрогрупи).

За нашим прикладом це будуть групи субекваторіального, тропічного та субтропічного поясів

7. Роздати кожній експертній групі її інформаційні пакети й завдання.

У обраному прикладі завдання для експертів будуть такі: «Охарактеризуйте кліматичні особливості субекваторіального поясу Австралії: переважаючі повітряні маси (влітку взимку), середні температури (влітку взимку), характеристика опадів», «Охарактеризуйте кліматичні особливості тропічного поясу Австралії та його областей: переважаючі повітряні маси (влітку, взимку), середні температури (влітку, взимку), характеристику опадів», «Охарактеризуйте кліматичні особливості субтропічного поясу Австралії та його областей: переважаючі повітряні маси (влітку, взимку), середні температури (влітку, взимку), характеристика опадів. Для зручності виконання завдання учням пропонується табличка, кожна група буде заповнювати її відповідно до свого завдання. (Рис 1.9.)

Таблиця: Характеристика кліматичних поясів та областей Австралії (рис. 1.9.)

Назва кліматичного поясу, області	Переважаючі повітряні маси			Середні температури		Характеристика опадів
	Влітку	Взимку	Липня		Січня	Загальна кількість	Режим випадання
1. Субекваторіальний
2. Тропічний: А) тропічний вологій Б) тропічний пустельний
3. Субтропічний: А) субтропічний континентальний Б) субтропічний середземноморський В) субтропічний з рівномірним зволоженням

Згідно з завданнями представники мікрогруп мають розповісти все, про що вони дізналися у своїй мікрогрупі, а потому за матеріалами підручника, картами атласу й додатковими навчальними матеріалами, що подано вчителем в інформаційному пакеті, вивчати профільне питання своєї експертної групи. До того ж кожен учасник групи повинен студіювати окремий аспект цього питання, а потім повідомити й пояснити отриману інформацію іншим учням своєї експертної групи.

До нашого прикладу: кожна група стає експертом з певного кліматичного поясу, та може розповісти про нього іншим групам.

Таким чином члени кожної експертної групи стають експертами з профільного напряму цієї групи.

8. Після завершення роботи експертів, запропонувати їм повернутися у свої мікрогрупи й поділитися географічною інформацією, яку вони отримали в експертних групах, з членами своїх мікрогруп.

Так, кожен вищезазначений у прикладі експерт характеризує відповідний кліматичний пояс, що вивчається мікрогрупою, а решта учнів групи фіксує інформацію за допомогою текстової таблиці.

9. На останньому етапі запропонувати представникам мікрогруп зробити презентацію проведеного учасниками мікрогрупи дослідження перед учнями класу та оцінити усні відповіді школярів і результати їхньої роботи у письмовому й графічно-знаковому (якщо такий був) вигляді.

У нашому прикладі зазначені представники дають комплексну характеристику кліматичному поясу.

Дискусійно-інтерактивна форма організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з географії як тип поділяється на такі її головні інтерактивні форми-види, як: «Мозковий штурм», «2-4 – разом», диспути, турніри та дебати. Усі ці види за своєю суттю є керованими дискусіями, що передбачають широке публічне обговорення якогось суперечливого питання.