1.4.3. Україна і Австралія

Австралію віддаляють від України тисячі кілометрів. Різниця у часі між Києвом та Сіднеєм становить 8годин, та й розташовані вони у різних півкулях. Однак, незважаючи на це, Зелений континент постійно цікавить багатьох українських вчених, дослідників, сюди переселилося чимало українських емігрантів, нащадки яких тепер живуть на території Австралійського Союзу[38,с.118].

Українські корені мав всесвітньовідомий географ та етнограф Микола – Миколайович Миклухо – Маклай. Він вивчав корінне населення Південно – Східної Азії, Австралії та Океанії. Цей вчений прожив на північно – східному узбережжі о. Нова Гвінея два з половиною роки, цю територію тепер називають Берегом Миклухо – Маклая. Там він вперше описав папуасів як антропологічний тип. У своїх працях відстоював рівність, видову єдність та біологічну рівноцінність людських рас. Усього до Нової Гвінеї М. М. Миклухо – Маклай здійснив три подорожі. У 1878 – 1882рр. він жив у Австралійському місті Сідней, там він одружився. Його нащадки досі живуть у цьому місті.

Багату на ендемічні види фауну Австралії вивчав український вчений біограф Сергій Парамонов, який став громадянином Австралійського Союзу. Головним об’єктом його досліджень були комахи. Основні наукові праці були написані після закінчення Другої світової війни.

Сьогодні на території Австралії проживає близько 44 тис. українців, вони живуть переважно на сході материка. Видаються українські газети та журнали. Діють українські програми в університетах, зокрема у відомих далеко за межами материка Мельбурнському ім. Монаша та Сіднейському. В окремих штатах Австралійського Союзу українська мова є офіційною поряд з англійською.

Багато українців зробили вагомий внесок у розвиток науки і господарства Австралії. Серед них механік Павло Шулежко, психолог Ольга Качан та фахівці з цифрових технологій Григорій Мессель та Ігор Гавришкович. Зокрема, Григорій Мессель, професор університету м. Аделаїда, у 1954 році сконструював перший на материку комп’ютер.

Україна та Австралійський Союз підтримують дружні стосунки. Країни розвивають торгівельні зв’язки, співпрацюють у науковій сфері, зокрема у вивченні космічного простору.

РОЗДІЛ 2

ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОМПОНЕНТ МЕТОДИКИ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ «АВСТРАЛІЯ» В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ

2.1. Дидактичні інструменти навчання географії материків і океанів

Слово «метод» походить від грецьких слів «metha» - шлях до мети і «odos» - слідувати.

У дидактиці існують різні підходи до вивчення методів навчання. Так, у педагогічній літературі до середини ХХ ст. під методом навчання розуміли той засіб або шлях, за допомогою якого вчитель, спираючись на свідомість і активність учнів, озброює їх знаннями, уміннями і навичками. Далі окремі радянські дидакти для визначення методів навчання почали враховувати не тільки діяльність вчителя, а й діяльність учнів ( М.М. Верзилін, Б.П. Єсипов, М.О. Данилов та ін.).

З 70 – 80 – х років ХХ ст. метод навчання визначають як спосіб організації пізнавальної діяльності школярів, яка забезпечує оволодіння знаннями, здійснює процес пізнання і формує певні навички практичної діяльності. Кожен метод навчання складається з певної кількості прийомів. Вони виступають його структурними елементами. Метод – це спосіб роботи, який охоплює весь її шлях, тоді як прийом застосовується для окремих разових дій.

Так, у методиці навчання географії найпоширенішими є дві систематизації методів навчання географії: за внутрішньою сутністю (характером навчально-пізнавальної діяльності учнів) та зовнішньою формою прояву (використаними джерелами знань).

Таким чином, за характером навчально-пізнавальної діяльності учнів виокремлюють такі методи навчання географії, як:

1) пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний);

2) репродуктивний;

3) проблемного викладання навчального матеріалу;

4) частково-пошуковий (евристичний);

5) дослідницький.

Так, пояснювально-ілюстративний метод навчання географії може вимагати різних методичних прийомів і форм організації навчання. Але в усіх випадках його дидактична суть полягає у викладанні учням готової географічної інформації та в усвідомленому сприйманні й запам’ятовуванні її учнями.

Навчальний матеріал для засвоєння учні отримують через безпосередній показ власне географічного об’єкта чи його моделі або подавання відомостей щодо нього в усній чи письмовій формі.

"Готовими" знаннями вже про спосіб діяльності є інформація щодо змісту діяльності, тобто склад дій і послідовність і умови їхнього виконання.

Наприклад, для характеристики географічного положення Австралії необхідно за фізичною картою світу визначити:

1) розташування материка відносно екватора, тропіків і полярних кіл;

2) крайню північну й південну точки материка та їхню широту;

3) розташування материка відносно початкового та 180-го меридіанів;

4) крайню західну й східну точки материка та їхню довготу;

5) океани, що омивають Австралію;

6) найближчі до Австралії материки;

7) літосферну плиту, в межах якої розташовано материк Австралія.

Демонстрація зразка дій й усний коментар вчителя при цьому супроводжується обраними унаочнювальними засобами навчання, записом алгоритму, інструкції або побудовою графічно-знакової моделі, спрямованої на організацію самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Ефективність пояснювально-ілюстративного методу у цілому залежить від:

– змісту географічної інформації, її структури та логіки викладу;

– підготовки учнів до сприймання такої інформації;

– ефективності контролю за якістю засвоєння інформації.

Навчальна мета методу полягає в тому, що вчитель конструює систему завдань на відтворення дій, вже відомих й усвідомлених учнями раніше. Учні ж виконують ці завдання, відпрацьовуючи їхнє відтворення.

Метод проблемного викладання навчального матеріалу на уроках географії полягає у продуманій, цілеспрямованій і послідовній системі дій вчителя і учнів, за якої вчитель створює проблемні ситуації, що містять певні суперечності. Ці суперечності мають ґрунтуватися на порушуванні причинно-наслідкових зв’язків, раніше сформованих у учнів.

Наприклад, при вивчанні внутрішніх вод Австралії вчитель пропонує учням визначити, яка з річок є головною на материку. Учні, вже маючи досвід вивчання річок Африки, використовують сформовані раніше географічні причинно-наслідкові зв’язки: найдовша річка є головною на материку (річка Ніл має велике економічне значення у Африці тощо). За тим, користуючись картою й фактичними даними вже щодо Австралії (довжина річки Дарлінг – 2740 км, а річки Муррей – 2570 км), учні доходять висновку, що головною річкою цього материка має бути Дарлінг, що насправді не відповідає дійсності. Тоді вчитель пропонує учням, ознайомившись з текстом підручника та додатковою літературою, вирішити проміжні завдання, сформульовані таким чином:

• «У межах яких кліматичних поясів протікають Дарлінг і Муррей?»;

• «Визначте особливості клімату басейнів цих річок»;

• «Ознайомтеся з характеристикою водного режиму цих річок і визначте, яка з них пересихає і до якого річкового басейну належить?»;

• «Дайте характеристику економічного значення кожної річки».

У результаті, по-перше, такі нескладні завдання змусять учнів актуалізувати уже сформовані знання про клімат і гідрографію Австралії. По-друге, відшукуючи потрібну для вирішення завдань географічну інформацію, вони навчаються самостійно. По-третє, висуваючи гіпотези, обговорюючи їх і аргументовано доводячи свою думку, учні опановуватимуть шляхи розв’язання проблеми.

Частково-пошуковий (евристичний) метод навчання географії призначено для поступового залучування учнів до творчої діяльності. За цим методом школярі, під керівництвом учителя, вчаться самостійно вирішувати проблемні завдання. Учитель, насамперед, вчить учнів виявляти проблему в цілому або її частини. При цьому він ставить проблемні запитання у процесі викладання навчального матеріалу, висловлює свої міркування щодо цих запитань і досліджуваних географічних об’єктів, процесів і явищ. Іншими словами, вчитель спрямовує учнів не на пошуки способів миттєвого розв’язання проблеми у цілому, а на результативний розгляд окремих її елементів, що в сукупності і може призвести до вірного розв’язання цієї проблеми.

Дослідницький метод навчання географії спрямовано на організацію творчої діяльності учнів, яка зумовлюється навчальним проблемним завданням. Утім, особливість діяльності учнів, організованої із застосуванням цього методу, полягає саме у самостійному розв’язанні ними цілісної проблеми. Тобто, учні мають самостійно виконувати всі етапи процесу розв’язання проблеми в їхній логічній послідовності: усвідомлення пізнавальної суперечності – висунення основних гіпотез – пошук необхідної інформації – підтвердження основних гіпотез або приймання альтернативних – порівняння результатів з поставленими цілями – обґрунтування висновків. Учитель при цьому консультує учнів, спрямовує їхню навчально-дослідницьку діяльність, конструює, за потреби, проміжні завдання, аналізує хід виконання завдань та оцінює їх.

Методичні прийоми – конкретні способи організації навчальних дій учнів на основі застосування різноманітних засобів навчання та різних форм організації навчання з метою реалізації обраного методу.

Всі методичні прийоми поділяються на три групи:

1. вербальні;

2. наочно – ілюстративні;

3. прикладні.

До вербальних методичних прийомів належать:

 розповідь;

 пояснення;

 інструктаж;

 читання вчителем у голос;

 робота з текстом підручника;

 бесіда;

 дискусія;

 навчальна бесіда.

Слово є засобом переведення матеріального світу в його ідеальне відображення в свідомості людини.

Бесіда – застосовується для того, щоб передати учням мальовничий опис географічних об’єктів, явищ, процесів. Метою є створення уявлення. Для створення емоційно – ціннісного ставлення дітей до довкілля. При розповіді доцільно застосовувати ілюстрації. Тривалість розповіді у 7 класі 10 – 15 хвилин.

Види розповіді:

- художня;

- наукова;

- науково – популярна;

- описова.

Пояснення відіграє важливе місце в процесі навчання, це один з основних методичних прийомів. Висвітлюється суть географічного об’єкта чи явища, вона логічно структурована. Бажано, щоб вона була спрямована на доведення якоїсь істини. Пояснення формує поняття. Основа пояснення логічне доведення.

Пояснення – це доказове викладання теоретичного навчального матеріалу. Підгрунтя пояснення теоретичних положень.

Інструктаж – це методичний прийом, що складається з коротких лаконічних і чітких вказівок щодо виконання певної дії учнями. Інструктаж проводиться на початку уроку і на будь якому етапі.

Читання вчителем вголос – фрагменти, що вміщують опис фрагментів чи явищ зазвичай у стислій формі (уривки з художніх творів).

Робота з текстом підручника:

- коментоване читання усно, допомагає аналізувати текс;

- вибіркове читання;

- переказування тексту;

- формулювання висновків з прочитаного матеріалу;

- складання тез і конспектів.

Бесіда – це діалогічний методичний прийом, який ґрунтується на запитаннях і відповідях.

Дискусія – це публічне обговорення, якогось проблемного питання.

Шкільна лекція – усне, розгорнуте, науково – доказове викладення навчального матеріалу із застосуванням прийомів, активізації пізнавальної діяльності учнів, тривалістю не менше як 20 – 25 хвилин. Доцільно використовувати шкільну лекцію коли матеріал погано, або не повно викладений у підручнику.

Наочно – ілюстративні методичні прийоми

Наочність – це навчальні засоби, які сприймаються учнями різними відчуттями ( зір, смак, нюх)

До наочно – ілюстративних прийомів належать:

- ілюстрування;

- демонстрування;

- демонстраційний досвід;

- пасивне спостереження.

Ілюстрування – спрямоване на увиразнення думки вчителя і передбачає підкріплення розповідей і пояснень різноманітними наочними засобами. В них буде переважати зовнішнє зображення.

Демонстрування спрямоване на аналіз явищ, об’єктів і процесів. Воно стимулює пізнавальну діяльність.

Демонстраційний досвід – проводиться вчителем для демонстрування географічних об’єктів і явищ. При цьому вивчають причинно – наслідкові зв’язки, структуру. Наприклад демонстрація ( утворення карсту, відкладу океанічних осадових порід).

Практичні методичні прийоми:

- вправа;

- географічні задачі;

- контролююча вправа;

- практичні завдання.

Вправа – це повторення певних дій під час яких формуються географічні вміння чи навички. Вправа використовується, щоб закріпити знання на практиці.

Географічні задачі – передбачають наявність певних умов, алгоритму вирішення задачі і точний кінцевий результат. Задачі доцільно вирішувати під час уроку.

Практичні завдання – є складниками практичних робіт. Ці завдання пов’язані з аналізом (карт), або навчального тексту.

Лабораторна робота передбачає використання учнями обладнання, а практична робота цього не передбачає. Методичні прийоми є важливою складовою кожного уроку. Без них викладання будь якого матеріалу було б не можливе. При вивченні теми «Австралія» вчитель використовує всі відомі методичні прийоми, для більшої ефективності засвоєння учнями матеріалу.

Серед вербальних методичних прийомів найбільш використовуються розповідь, пояснення, бесіда. Ці елементи є основною складовою будь якого уроку, але в різних співвідношеннях. Інші елементи також використовуються, але в меншій мірі.

Серед наочно – ілюстративних методичних прийомів частіш за все використовують ілюстрування та демонстрування. Вчитель намагається підкріпити свою розповідь і пояснення наочністю, для кращого засвоєння учнями матеріалу.

Прикладні методичні прийоми також широко використовуються вчителями при вивченні теми «Австралія». Вправи, географічні задачі, практичні завдання сприяють кращому усвідомленню вивченого матеріалу та його закріпленню.

Чим більше вчитель використовує методичних прийомів тим вища якість засвоєння учнями матеріалу. Змінюючи вид діяльності вчитель підвищує працездатність учнів, що в кінцевому результаті приводить до гарного та ґрунтовного вивчення даної теми.

Засоби навчання географії – це природні й штучні засоби, що виконують функції носіїв географічної інформації, знарядь створення інформаційно-предметного середовища навчального процесу й інструменті в навчально-пізнавальної діяльності.

За такого визначення, по-перше, інформаційно-предметне середовище, що створюється засобами навчання географії, має пізнавальний, творчий та емоційний потенціал. По-друге, ці засоби як інструменти навчально-пізнавальної діяльності забезпечують наочність процесу навчання географії. По-третє, вибір таких засобів визначають мета, зміст і методи навчання географії, до того ж засоби навчання самі безпосередньо впливають на означені дидактичні компоненти, стимулюючи їхній розвиток. По-четверте, засоби навчання правлять за знаряддя діяльності і вчителя, і учнів.

Система засобів навчання географії формувалася поступово, відображаючи як нові психодидактичні досягнення, так і вплив технічно-технологічного прогресу на методику навчання географії [28, с.40-45].

Актуальна диференціація засобів навчання географії за їхнім змістом і спрямуванням дотримується спадного ланцюжка "група – тип – вид – підвид" засобів і базується на вирізненні наступних семи груп засобів навчання географії.

І. Група об'єктно-натуральних засобів навчання географії – це реальні географічні об'єкти вивчання (географічні об'єкти, процеси та явища) або розміщені у школі їхні фрагменти.

ІІІ. Група приладно-природничих засобів навчання географії, яка тотожна систематизованій сукупності «традиційних» вимірювальних приладів і пристроїв і певних знарядь з різних курсів шкільної освіти, які застосовують для отримання окремих характеристик і параметрів географічних об'єктів вивчання або їхніх замінників тощо.

ІV. Група програмно-забезпечувальних засобів навчання географії, яка є тотожною за систематикою диференціації програмного забезпечення (сукупності програм) комп'ютеризованих систем, яке застосовується в процесі навчання, а також документів, потрібних для експлуатації такого забезпечення.

V. Група апаратно-забезпечувальних засобів навчання географії, яка адекватна, по-перше, складникам апаратного забезпечення комп'ютеризованих систем, яке застосовується в процесі навчання, тобто технічному обладнанню, що містить власне комп'ютери та інші механічні, магнітні, електричні, електронні та оптичні периферійні пристрої або аналогічні прилади, що працюють під управлінням зазначених систем чи автономно, а також будь-які пристрої, необхідні для функціонування цих систем. По-друге, сюди входять і інша апаратура та технічні засоби, які може бути використано для географічних навчальних цілей.

VІ. Група організаційно-технологічних засобів навчання географії.

VII. Група інтегровані інформаційних засобів навчання географії.

Отже можна зробити висновок, що на уроках географії застосовуються різні форми навчально-пізнавальної діяльності учнів для покращення запам’ятовування навчального матеріалу. Правильно організований навчальний процес гарантує високу працездатність учнівського колективу та змогу відтворювати набуті знання, оперувати ними в процесі навчальної діяльності, проводити причинно-наслідкові зв’язки.