ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….

РОЗДІЛІ 1. ЗМІСТОВНИЙ КОМОНЕНТ ВИВЧЕННЯ МАТЕРИКА НА ПРИКЛАДІ ТЕМИ «АВСТРАЛІЯ» В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ…………………

1.1. Фізико-географічне положення материка Австралія…………………………

1.2. Історія відкриття та дослідження материка Австралія…………………..…...

1.2.1. Перші відкриття Австралії Луїсом Воєсом Торресом…………………..

1.2.2. Нові відкриття Абеля Тасмана на північних берегах Австралії………...

1.2.3. Відкриття східного узбережжя Джеймсом Куком…………………….....

1.3. Комплексна фізико-географічна характеристика материка Австралія………

1.3.1. Тектонічна, геологічна будова та корисні копалини……………………..

1.3.2. Рельєф……………………………………………………………………….

1.3.3. Клімат………………………………………………………………………..

1.3.4. Води суходолу…............................................................................................

1.3.5. Природні зони……………………………………………………………….

1.3.6. Антропогенний вплив на рослинний та тваринний світ…………………

1.4. Населення материка Австралія…………………………………………………

1.4.1. Склад та розміщення населення…………………………………….

1.4.2. Австралійський Союз – єдина держава на материку………………

1.4.3. Україна і Австралія…………………………………………………..

РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОМПОНЕНТ МЕТОДИКИ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ «АВСТРАЛІЯ» В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ……………………………….

2.1. Дидактичні інструменти навчання географії материків і океанів…………….

2.2. Організація навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках географії материків і океанів у різних режимах навчання …………………………………..

2.3. Проектування уроків географії з теми "Австралія" у 7-му класі основної

школи…................................................................................................................

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..….

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………….......................................

ДОДАТКИ……………………………………………………………………………

ВСТУП

Дана дипломна робота розглядає тему «Австралія», що вивчається в курсі «Географія материків і океанів».

Спочатку розглядається змістовний компонент навчання, який включає в себе вивчення тем які входять до даного розділу. Зміст курсу є фундаментом для формування переконань школярів у тому, що географічна оболонка і всі дрібніші природні комплекси виникли в ході тривалого розвитку нашої планети, що вони постійно змінюються під дією внутрішніх і зовнішніх сил Землі. Географічні наукові знання відображаються у формі фактів, понять, теорій, гіпотез і наукових концепцій і правлять за структурно-функціональні елементи змісту географічної науки.

Процесуальний компонент передбачає застосування дидактичних інструментів, методів, методичних прийомів та форм навчання географії. Його застосовують при вивченні різних тем шкільного курсу географії. Він спрямований на зміну якостей особистості кожного учня, спрямовану на формування його географічних компетенцій.

Вивчення теми «Австралія» у 7-му класі має не лише навчальний характер, але і вимагає від учня застосування дидактичних інструментів відповідно до сучасних вимог освітнього процесу.

Однією з цілей шкільної географічної освіти є всебічний розвиток особистості учня, активізація пізнавальної діяльності є однією з головних умов свідомого засвоєння ними навчального матеріалу. Учні повинні не просто запам’ятовувати й здобувати певну суму знань, а вчитись аналізувати, порівнювати, узагальнювати та самостійно розкривати причинно-наслідкові зв’язки.

Географічні наукові знання відображаються у формі фактів, понять, теорій, гіпотез і наукових концепцій і правлять за структурно-функціональні елементи змісту географічної науки. Крім цього, при навчанні географії формуються предметні вміння й навички учнів. І тільки засвоєні в єдності географічні знання й вміння формують географічний світогляд учнів, що і зумовило вибір теми нашого дослідження.

При написанні дипломної роботи були використані праці відомих географів та спеціалістів з методики навчання географії серед них: В. Пестушко, С. Кобернік, О. Надтока, Р.Коваленко, Г. Малінічев, В. Коринська, Й. Шипович, В.Корнєєв, О. Топузов, А також зміст даної теми розглядався у роботах В.Коринська, М.Крилова, Л.Вішнікіна.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що методика вивчання теми «Австралія» в основній школі потребує подальшого вдосконалення. Необхідно проаналізувати послідовність вивчення матеріалу та його доцільність, розглянути методи та методичні прийоми, що застосовуються при вивчанні даної теми. Виявити недоліки та переваги у викладанні даної теми. Крім того наступний досвід може бути використаний вчителями географії для покращення, удосконалення, викладання теми «Австралія» в основній школі.

Об’єкт дослідження: вивчення теми «Австралія» у загальноосвітніх навчальних закладах.

Предмет дослідження: Методика вивчення теми «Австралія» в основній школі.

Мета дослідження – проаналізувати єдність змістовного та процесуального компонентів методики вивчення теми «Австралія» у сьомому класі та розробити методичні рекомендації їхніх реалізацій.

Завдання дипломної роботи:

1.Розглянути фізико-географічне положення материка та ознайомитись з історією його вивчення.

2.Розглянути умови утворення материка.

3. Охарактеризувати рельєф, клімат, внутрішні води та грунти материка.

4. Розглянути рослинний та тваринний світ материка.

5. Проаналізувати методи та методичні прийоми, які застосовуються при вивченні теми «Австралія».

6. Розглянути засоби навчання географії у 7 класі.

Методи дослідження: пошуковий використовувався при пошуку інформації для даної дипломної роботи; аналізу та синтезу при обробці літератури необхідної для написання роботи; моделювання; історичний та комплексний.

Практичне значення дипломної роботи полягає у тому, що її результати можуть бути використанні при вивченні теми «Австралія» у сьомому класі вчителями-практиками та студентами відповідної спеціальності.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури та додатків. Обсяг роботи складає ? сторінок.

РОЗДІЛ 1.

ЗМІСТОВНИЙ КОМПОНЕНТ ВИВЧЕННЯ МАТЕРИКА НА ПРИКЛАДІ

ТЕМИ «АВСТРАЛІЯ»

1. Фізико-географічне положення материка Австралія

Австралія – найменший материк земної кулі, її площа становить7, 687 млн км². Посередині Австралію перетинає Південний тропік, і вона майже вся, як і Південна Африка, лежить у тропічних широтах Південної півкулі. Розташування більшої частина у спекотному і сухому тропічному кліматичному поясі робить її найсухішим материком земної кулі (див. рис. 1.1.).

Рис 1.1. Фізична карта материка Австралія

Австралії віддалена від інших материків. Тільки на півночі завдяки островам вона наближена до Азії. Така ізольованість вплинула на формування її природи, обумовивши виняткову своєрідність рослинності і тваринного світу.

Крайніми точками материка на півночі є мис Йорк (10°4' пд. ш., 142°32' сх. д.), на півдні – мис Південно-Східний (39° 11' пд. ш., 146°25' сх. д.).

На заході – мис Стіп-Пойнт (26°09' пд. щ., 113 сх. д.), на сході – мис Байрон (28°38' пд. ш., 153° сх. д.).

Протяжність Австралії із заходу на схід по паралелі 26° пд. ш. становить 40° (майже 4000 км), а з півночі на південь по меридіану 142° сх. д.— 29° (3219 км).

Із півночі, заходу і півдня Австралія омивається Індійським океаном, а зі сходу — Тихим. Гілка теплої Південної Пасатної течії Тихого океану проходить уздовж північного узбережжя континенту, тепла Східно-Австралійська проходить біля східного узбережжя материка. Холодна течія Західних Вітрів омиває його південні береги [38, с.106].

З півночі Австралію омиває Арафурське море, зі сходу – Коралове і Тасманове. Всі вони мають теплі води, що сприяє розвитку коралів. Так, у Кораловому морі простягається Великий Бар’єрний риф – унікальне пасмо коралових підводних хребтів і дрібних островів завдовжки 2 300 км і завширшки до 150 км. Це найбільше на земній кулі скупчення коралів. Він охоплює майже 3 тис. рифів і 300 островів. Його загальна площа близько 350 тис. км2, що більше за площу Великої Британії. У цьому унікальному підводному світі мешкають 400 видів коралів, 4 000 видів молюсків і 1500 видів риб. Дивує те, що „творці” майже 10-метрових коралових споруд – крихітні поліпи. Рифи дуже небезпечні для суден. Разом з тим вони приймають на себе удари грізних океанічних хвиль і гасять їх гігантську силу.

Берегова лінія Австралії порізана слабо. Великих заток лише дві – Карпентарія і Велика Австралійська. Далеко вдається в море півострів Кейп-Йорк. Поблизу материка лежать великі острови Нова Гвінея, Нова Зеландія і Тасманія[6, с.110-111].

2. Історія відкриття та дослідження материка Австралія

1. Перші відкриття Австралії Луїсом Воєсом Торресом

Австралія – найвіддаленіший від інших населений материк Землі. Він цілком розташований у Південній півкулі. Це материк, де все «навпаки»: у липні тут зима, у січні літо.

Про існування великого материка на крайньому півдні Землі говорили ще древні греки (Птоломей та ін.). Вони розміщували його на картах того часу південніше Індійського океану.

Європейці дізнались про існування Австралії у епоху Великих географічних відкриттів. Відкриття португальцями островів на південь від Азії – Суматри, Яви, Борнео (Калімантан), Целебесу (Сулавесі), а головне кінцевості Нової Гвінеї наводило на думку, що й ці острови можуть бути частинами невідомого Південного материка. Поступово склалась тверда думка, що на крайному півдні земної кулі існує материк. Його назвали Австралія (точніше „Терра Аустраліус інкогніта”, тобто „Невідома південна земля”). На карті відомого голландського картографа Ортелія (1570 р.) Південний материк зображено величезною частиною світу. На цьому легендарному материку мріяли знайти золото [28, с.52-54].

Невідомий материк особливо приваблював мореплавців Іспанії. Після завоювання території Перу іспанці нерідко вирушали звідси на захід по шляху, який проклав Магеллан до Філіппінських островів.

Упевненість в існуванні Південного материка ще більше зміцніла після того, як іспанський мореплавець Менданья в 1568 р. відкрив архіпелаг Соломонових островів. Менданья, який відкрив під час свого другого плавання острови Санта-Крус, все-таки не знайшов Південного материка.

У грудні 1605 р. з порту Кальяно (Перу) на пошуки Австралії вирушили на захід три судна, керівником яких був Педро Кірос. Пройшовши серед „хмари островів” архіпелагу Туамоту (Низовинних), Кірос дійшов до острівної групи Санта-Крус. Звідси він повернув на південь і побачив гористу „велику землю” з густими лісами, ущелинами, бурхливими потоками і селищами темношкірих людей.

Кірос назвав цю землю Австралією Духа Святого. Він був переконаний, що відкрив великий материк. Урочисто на новій землі було закладено християнське місто Новий Єрусалим. Звідси християнська віра повинна була поширюватися серед чорношкірих жителів “Австралії Духа Святого”. Зрадівши своєму відкриттю, Кірос кинув два кораблі і потай від них пішов на своєму судні в Перу. Він вирішив першим повідомити іспанську владу про відкриття Австралії й дістати право управляти нею. Насправді ж Кірос відкрив архіпелаг островів, які тепер називаються Новими Гебрідами.

Тим часом португалець Торрес, капітан одного з кораблів, які кинув Кірос, обслідував острови й повів кораблі на захід, вперше перетнувши Коралове море.

14 червня 1606 році він підійшов до південного берега Нової Гвінеї і виявив протоку, яка відокремлювала острів від невідомої землі, що йшла на південь. Це й була справжня Австралія. Мис, який бачив Торрес на півдні, тепер називається Йорк, а протоку між Новою Гвінеєю і мисом Йорк було названо в 18 ст. Торресовою протокою (див. рис. 1.2.).

Рис. 1.2. Шлях Торреса через протоку Терреса.