117.Причини і форми застійних явищ в економічному житті 70-их — першій половині 80-их років

На середину 70-их років радянська економіка повністю втратила притаманний для 50-60-их рр. динамізм. Скорочується ріст продуктивності праці, знижується хід промислового розвитку, уповільнюються темпи запровадження досягнень науково-технічної революції, посилюється централізація та бюрократизація державної системи управління, поглиблюється криза сільського господарства, зростають закупки продовольства за кордоном (у 10 разів), наростає дефіцит товарів, знижуються темпи житлового будівництва, загострюються екологічні проблеми.

Основними причинами застійних явищ в економіці України, як і СРСР взагалі, була низька ефективність економічної системи, в основі якої лежала загальнодержавна власність на засоби виробництва, надзвичайно централізована, планова економіка, з якої вилучено ринкові сили. Централізована планова економіка створила величезну бюрократію, яка увічнювала неефективність виробництва. Фактично, неможливо було взагалі спланувати економіку такої великої держави як СРСР. Відсутність ринку призводила до відсутності інформації, яку постачає суспільству система ринкових цін.

Для української економіки, крім того, були характерні такі явища, як гігантоманія, власне збагачення партійно-номенклатурних груп, боротьба кланів, корупція, хабарництво і т. п. В Україні панувала ще одна економіка - тіньова, яка заповнювала різні прогалини, залишені "планом", прогалини неефективності, властиві плановій економіці.Важливою причиною кризи радянської економіки було існування політичної системи, в якій одна партія повністю монополізувала право на владу.

118. Охарактеризуйте становлення національної господарської системи України в 90-х роках хх ст.

Важливим етапом у вирішенні головних завдань перехідного періоду були «Основні напрями економічної політики в умовах незалежності», розглянуті наприкінці жовтня 1991 р. Верховною Радою України, і які передбачали структурну перебудову господарства України, конверсію оборонної промисловості, перерозподіл матеріальних та трудових ресурсів на користь виробництв, що виробляють споживчі товари для населення, а також переорієнтацію машинобудування на першочергове задоволення потреб агропромислового комплексу, легкої та харчової промисловості тощо, здійснення яких повинно було відбуватися в процесі переходу від командно-адміністративної системи до ринкової.У березні 1992 р. Верховна Рада України ухвалила «Основи національної економічної політики України», що було наступним кроком на шляху розбудови національної економіки. «Основи» включали цілий ряд заходів, наприклад, роздержавлення, приватизація, структурна перебудова та модернізація промисловості, відмова від низки принципових положень, прийнятих при утворенні СНД, перехід до взаєморозрахунків з краї- нами Співдружності на основі світових цін, переорієнтація зовнішньої торгівлі на західні ринки тощо. Певною мірою прийняття цієї програми стало умовою вступу України до Міжнародного Валютного Фонду (МВФ) у квітні 1992 р.Зрозуміло, що перехід від адміністративно-директивної до ринкової економіки, від загальносоюзного економічного комплексу до національної економічної системи не міг бути безболісним. Л. Ерхард, розглядаючи подібні процеси у повоєнній Німеччині, зауважив, що «перехід від ринкової економіки до планової не становить жодних проблем, тоді як, навпаки, заміна планової економіки вільним ринком супроводжується над- звичайно великими труднощами»