13.Перші натурфілософи: мілетська школа, Геракліт та Піфагор.

У рамках натурфілософії були висунуті перші космологічні моделі світу, в яких Космос вважався жи­вим, мав розум і душу й розвивався за своїми законами, голов­ним з яких був Логос (закон), а Земля зображалася здебіль­шого у вигляді диска, оточеного повітрям або водою. Космос був своєрідним абсолютним принципом, універсальним зраз­ком, що породжував подібний до нього тип людського існу­вання — гармонійна відповідність Універсуму. Біля джерел формування натурфілософії стояла мілетська школа, її засновником був Фалес, а його послідовниками - Анаксімандр і Анаксімен. Основну увагу представники цієї течії зосередили на пошуках тієї першооснови, з якої виникають усі конкретні предмети і явища. Речі є чимось тимчасовим, вони виникають і зникають, а їх основа є вічною, що існує завжди. Фалес вбачав таку першооснову у воді. Анаксимандр розширив поняття початку всього сущого до поняття «архе», тобто до першооснови, субстанції, того, що лежить в основі всього сущого. Анаксімандр вважав, що нею є невизначений початок-"апейрон". Апейрон усе із себе робить сам. Перебуваючи в обертальному русі, апейрон виділяє протилежності - вологе і сухе, холодне і тепле. Парні комбінації цих головних властивостей утворюють землю (сухе і холодне), воду (вологе і холодне), повітря (вологе і гаряче), вогонь (сухе і гаряче). Потім у центрі збирається як найважчий земля, оточена водною, повітряної і вогненної сферами. Відбувається взаємодія між водою і вогнем, повітрям і вогнем. Анаксімен таким початком вважав повітря. Основні філософські принципи мілетської школи були розвинуті Гераклітом. Він убачав першооснову світу у вогні. Все виникає з вогню і у вогонь перетворюється, це є ідеєю про мінливий, минущий характер усього існуючого. Геракліт є одним із перших філософів, хто помітив, що одне і те саме є водночас і різним, і протилежним. Він наголошував, що суттєва зміна-це перетворення на свою протилежність, що одна протилежність виявляє цінність іншої, суперечливість зближує протилежності. Якщо зникають суперечності, то зникає рух, а якщо зникає рух, то зникає все. Геракліта вважають одним із засновників наївної діалектики. Геракліт першим починає міркувати над проблемами пізнання. Наступною відомою філософською школою була школа піфагорійців. Її засновником був Піфагор. Джерелом і першоосновою світу для Піфагора є не та чи інша природна речовина, а кількісне відношення - число.  В основі речей лежить число, вчив Піфагор, пізнати світ - значить пізнати керуючі їм числа. Вивчаючи числа, були розроблені числові відносини і були знайдені у всіх галузях людської діяльності. Числа і пропорції вивчалися з тим, щоб пізнати й описати душу людини, а пізнавши, керувати процесом переселення душ з кінцевою метою відправити душу в якусь вищу божественне стан. Число володіє речами, моральними і духовними якостями. Підґрунтям світу є числа, які і створюють космічний порядок. Одиниця - основа всього, лінії створює двійка, поверхні - трійка, а тіла - четвірка. Числа виступають як самостійні сутності. Священною декадою є число 10, бо це подоба Всесвіту з десятьма небесними сферами і десятьма світилами.