53,Платон та нові горизонти філософії - Держава(7)

У світі загальним є ідеї, в людині – душа, в суспільстві – держава. Найважливіший діалог Платона “Держава” полягає в загальному з 3 частин. В першій частині(до кінця 5 книги) обговорюється питання про побудову справедливої держави-це найраніше з утопій. У цій частині результатом міркувань є думка,яка полягає в тому, що правителями в справедливій державі повинні бути філософи. Визначенню слова філософ присвячена 2 частина-книги 6 та 7.У третій частині обговорюється різного роду державні устрої, їх достоїнства та недоліки. Форма мета “Держави” полягає в тому, щоби визначити справедливість. Справедливість – кожен займається своєю справою і не втручається в справи інших. Платон стверджував, що будувати справедливе суспільство треба одразу, еволюції не дано. Ключовим моментом 7 книги “Держави” є міф про печеру. Міф про печеру - знаменита алегорія, використана Платоном в трактаті " Держава "для пояснення свого вчення про ідеї. Для Платона печера являє собою чуттєвий світ, в якому живуть люди. Подібно в'язням печери, вони вважають, що завдяки органам почуттів пізнають істинну реальність. Однак таке життя - всього лише ілюзія. Від істинного світу ідей до них доходять тільки невиразні тіні. Філософ може отримати більш повне уявлення про світ ідей, постійно задаючи собі питання і шукаючи на них відповіді. Однак безглуздо намагатися розділити отримане знання з натовпом, яка не в змозі відірватися від ілюзій повсякденного сприйняття. Викладаючи дану притчу, Платон демонструє своїм слухачам, що пізнання вимагає відомого праці - невпинних зусиль, спрямованих на вивчення та розуміння тих чи інших предметів. Тому його ідеальним містом можуть правити тільки філософи - ті люди, які проникли в сутність ідей, і особливо ідеї блага. Мова тут головним чином йде про те, що ідеї("ейдоси") не досягаються за допомогою чуттів. Чуття можуть надати тільки хибні знання. Також в 7 книзі йде мова про відбір правителів та їх виховання, про порядки в справедливій державі, про виховання дітей та погляди на сім’ю, про науки,зокрема астрономію,геометрію,музику. Платон вирішує розділити громадян на 3 класи: філософи, воїни та ремісники, ці поняття професій відображають усі сукупність професій, які об‘єднані в один клас. За Платоном в душі людини міститься 3 частини душі: розум, пристрасть та прагнення. Природнім є той стан,коли голова-розум керує, а пристрасть на службі у розуму допомагає приборкати нерозумні прагнення. Це єдине ціле, всередині якого нерівні за своєю природою індивіди виконують різні функції. Яка частина душі домінує в людині, тою професією вона займається. У філософів домінує розум, у воїнів пристрасть, а у ремісників прагнення. Філософи формують закони і вони повинні мати і інші частини душі, щоб зрозуміти простих людей. Пристрасть-це те,що підштовхує людину до дій (воля). Тому воїнам хочеться щось змінити, побудувати справедливий світ. Взагалі у Платона не має поганих чи неважливих професій, кожна професія залежить одна від одної, без ремісників не було би воїнів та філософів, бо вони виробляють необхідні для життя блага. А без філософів не було би ремісників та воїнів, бо вони розробляють закони і правила життя для всієї держави. Ну а без воїнів не було би миру в державі, вони постійно повинні стежити за порядком. Сім’я для Платона принципове питання, бо якщо вона є, то люди не можуть визначитися зі своєю справою, тому сім’ю треба ліквідувати. Платон був позбавлений ілюзій емоцій. Для держави головне створити систему, коли всі мають шанс проявити свої здібності.