46. Загальна характеристика філософії двадцятого століття.

Філософія сьогодні є засобом критичного аналізу, усвідомлення найзначніших, універсальних процесів і проблем, від яких залежить розвиток сучасної цивілізації. Все більшого значення в осмисленні світу набуває принцип єдності протилежностей, їх гармонійного по­єднання для усвідомлення загальнолюдських інтересів і цінностей, для відвернення загрози самознищення людства, для збереження життя на планеті. Філософія XX ст. формувалася насамперед як антитеза класичній, як певне нове філософське мислення. Для сучасної філософії характерні такі суттєві риси.

1. Сучасна філософія характеризується наявністю різноманітних шкіл. Сучасна філософія набула "загальнолюдського", "планетарного" характеру. XX ст. - це час становлення нового рівня цілісності людства, яке починає активно визначати себе як суб'єкт загальнолюдської практики. За цих умов філософія вперше за всю свою історію стає реально "світовою філософією" - її провідні школи набувають статусу світових тенденцій планетарності філософської думки.

2. Сучасна філософія, як правило, відмовляється від раціоналізму: стає на позиції ірраціоналізму. Ірраціоналізм - це система філософських вчень, які обстоюють обмеженість раціонального пізнання, протиставляють йому інтуїцію, віру, інстинкт як основні види пізнання.

3. Більшість сучасних філософських систем має антропологічний характер. Вони поєднуються загальною особливістю: наявністю спільного підходу до визначення головної філософської проблеми, а саме проблеми людини.

4. У сучасній філософії спостерігається суперечливе ставлення до науки. З'явилися погляди, які дістали назву сцієнтизму і антисцієнтизму. Антисцієнтизм стверджує принципову обмеженість науки у вирішенні проблем людського існування, звертає увагу на негативні наслідки науково-технічного прогресу.

5. За сучасної епохи набула подальшого розвитку релігійна філософія. Спроби релігійного осмислення дійсності відрізняються від наукових методів, мають свою специфіку.

6. У XX ст. переважна більшість філософських шкіл і течій протистояла філософії марксизму. Це визначалося тим, що на довгі роки марксизм стає наріжним каменем ідеології та політики суспільства, яке намагалося на практиці реалізувати комуністичні ідеї. Замість того, щоб вирішувати суто філософські проблеми, сторони відшукували вади та слабкі місця у філософських концепціях одна одної. На цьому фоні посилювалися намагання побудови філософських систем, які прагнули звільнення від впливу ідеології, природознавства і навіть науки.

47. Сутність чи існування: погляд екзистенціалізму на буття людини.

Вперше про екзистенціалізм (філософію існування) заговорили в кінці 20-х років 20 століття. Багато хто вважав цей напрям філософії безперспективним, але незабаром воно виросло у великий ідейний рух. Умовно цей рух розділяється на два напрями: атеїстичне і релігійне. Екзистенціалізм – філософський вираз глибоких потрясінь, що осягнули суспільство під час криз 20-х, 40-х рр. Екзистенціалісти намагалися спіткати людину в критичних, кризових ситуаціях. У наш час екзистенціалізм є найбільш впливовим напрямком гуманістичної думки, поширеним у всьому світі. Провідними представниками цієї духовної течії є: Мартін Хайдеггер, Карл Ясперс, Жан-Поль Сартр, Альбер Камю. Важливе місце в екзистенціальній філософії посідає проблема буття людини в умовах соціальних криз. Невпевненість людини в майбутньому, страх перед завтрашнім днем, збитками в бізнесі чи втратою зайнятості зробили страх онтологічною, тобто властивою буттю, характеристикою людини. Отже, основними питаннями, що знаходяться в полі уваги екзистенціалістів, є:

• відчуження людини – проблема, що вийшла на перший план з початком 20 століття. Проблеми, що прийняли глобальний характер (можливість ядерного вибуху, духовна, економічна, демографічна кризи, примушують філософів задуматися про майбутнє людства. Їх займають питання пошуку власного Я, подолання безвихідності, отримання свободи, значення життя.

• проблеми буття світ і людини. Філософи – екзистенціалісти говорять про невіддільну цілісність суб'єкта і об'єкту, буття потрактує як безпосередньо дана екзистенція, людське існування. Екзистенціалізм доводить, що людина є, існує, є буттям і через його буття будується і буття всього навколишнього світу.

• існування і єство людини. Якщо єство передує її існуванню, то єство людини виявляється тільки протягом його життя. Людина сам себе перетворює на людину.

• людина – унікальна істота. Людське Я не можна звести ні до духовних ні до тілесних складових. Глибше за все людина пізнає свою екзистенцію в прикордонних ситуаціях. (депресія, хвороба, наближення смерті і т.п.). Саме в такі хвилини людина може пізнати своє Я і знайти внутрішню свободу.