Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
все в одном.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
720.38 Кб
Скачать

30. Схоластика. Номіналізм, реалізм, та концептуалізм.

Схоластика (грец. scholasticos - шкільний) - середньовічна "шкільна філософія", представники якої прагнули раціонально обгрунтувати і систематизувати християнське віровчення. Для цього вони використовували ідеї античної філософії - особливо Платона й Аристотеля про вічність «Ідей», про бога як рушійну силу, «форму усіх форм« та ін. Велике місце в середньовічній С. обіймав суперечка про Універсал. Історично С. поділяється на кілька періодів: для ранньої С. (11-12 ст.) Характерний вплив неоплатонізму (Ері-угена, Ансельм Кентерберійський). У пору "класичної" (зрілої) С. (12 - 13 ст.) Панував "християнський арістотелізм" (Альберт Великий, Фома Аквінський). Представники пізньої С. (13-14 ст.) Виступали проти томізму (Цунс Скот), протиставляючи йому теорію двоїстої істини.

Під схоластикою розуміється (це очевидно з наведеного прикладу) також формальне знання, безплідне розумування, відірване від життя, від практики. Звідси і відбувається вираз «схоластичне теоретизування». Зразком схоластичного мислення можуть бути питання такого роду: чи може Бог створити такий камінь, який сам не може підняти? Або: що з'явилося раніше - курка чи яйце? Скільки чортів може вміститися на вістрі однієї голки? (Останнє питання звучить особливо актуально сьогодні, під час розгулу наркоманії).

Під ударами філософії Відродження С. втратила домінуючі позиції в ідеології. Що відбувалися пізніше (15 - 16 ст.). Спори між католицькими (т. зв. Неосхоластики, ісп. Єзуїт Ф. Суа-рес) і протестантськими (Ф. Меланхтон) богословами в кінцевому рахунку відбивали боротьбу католицької церкви проти Реформації. З цією ідейною боротьбою нек-риє західні автори пов'язують розквіт схоластичної філософії. У наступні ст. С. втрачає свій колишній вплив, відчуваючи руйнівний вплив з боку передових навчань філософії нового часу (Декарт, Гоббс, Локк, Кант, Гегель та ін.) З 19 в. починається пожвавлення схоластики, до-раю в даний час об'єднує різні школи католицької філософії.

Важливе місце у середньовічній філософії займала боротьба номіналістів і реалістів з приводу природи загальних понять, так званих “універсалій” - загальних (універсальних) уявлень і понять, що виражають заховану від безпосереднього спостереження суть явищ і речей.

Реалісти (Анзельм Кентерберійський, Бонавентура, Олександр Галльський та їх адепти) йдучи за Платоном, твердили, що універсалії мають реальне ( звідсіль їх називали реалістами) існування; що універсалії передують існуванню речей і явищ, існуватимуть і після зникнення речей та явищ.

Номіналісти (Росцелін, Дунс Скотт, Уїльям Оккам та їх адепти), заперечуючи реалістам, доводили, що реально існують лише конкретні речі та явища, а універсалії - то лише слова, то лише назви (“nominae”, номіне - назви; звідсіль і назва: номіналісти).

П'єр Абеляр (1079-1142) з питання про універсалії проводив напрямок, чуже і номіналістичної крайності Росцелліна, і реалістичної Вільгельма шамп (який вважав рід властивим кожному індивідууму по суті), але все ж стоїть ближче до номіналізму.

За цією суперечкою номіналісті та реалістів таїлася суттєва філософська проблема, а саме - що чому передує: об'єктивно існуючі речі поняттям про них чи, навпаки, поняття, котрі є продуктами мислення, передують самим речам; наше пізнання йде від речі до поняття чи від поняття до речі. Слід відзначити, що тут, у зародку, вже містилися елементи емпіризму і раціоналізму, матеріалізму та ідеалізму, котрі отримали свій розвиток пізніше.

Проміжне становище між номіналісти і реалістами зайняли концептуалісти, представниками якого були Альберт Великий, Іван Сольсберійський, та інші. Вони говорили, що універсалії реально не існують ні в речах, ні без речей, бо вони - лише концепції, що створюються нашим розумом про речі та явища навколишньої дійсності. Цікаво буде знати, що Фома Аквінський, намагаючись примирити проблему універсалій з церковним ученням про Бога, пропонував прийняти, що універсалії існують в пам’яті Бога до виникнення речей, а після створення світу - в самих речах і, нарешті, з’являються в розумі людини та її словах.