20. Початок метафізики західного світу: теорія ейдосів Платона.

Ейдос (до Платона, позначення – зовнішня конфігурація речей, яка виявляється зором). Після Платона самі позначення внутрішня суспільність речі те, що вловлювалось розумом. Платон стверджує, що насправді того світу до якого ми звикли не існує. Ми можемо думати що існує безліч речей навколо нас, однак насправді існують ейдоси певних речей. Не існує безліч собак, а лише ейдос 1 собаки, а решта це – копії. (або симулякри речей – копія -копії), вони не мають справжнього зображення існування, тому що є відображення справжнього (тобто що є ейдос) і не буття, оскільки лише тінями відображення копій. Як обґрунтувати існування цих ейдосів? Аргумент Платона: розглянемо питання круглого, квадратного, тощо. Поширене уявлення згідно з яким ці поняття формуються на підставі нашого чуттєвого досвіду. Однак якщо придивитися, то в чуттєвому світі немає жодної абсолютно круглої, квадр. Та прямоуг. речей і тд. Однак звідки ці поняття. Якщо їхнім джерелом не є чуттєвий досвід. На думку Платона ці знання є вродженими і людина занурюється у власний розум витягуючи звідси ці поняття і завдяки ним структурує ті хаотичні данні, які постачаються над органами почуття так з’являється на світ теорія вроджених людей: що ми здатні сприйняти цей світ як впорядкований, тому що наші вроджені ідеї дозволяють впорядкувати, якщо не світ, то наше сприйняття світу. На думку Платона ейдоси не осягаються органами чуття, не є просторовими і взагалі не вплутані у цей світ. Звідси виникає питання: «Звідки людина дізналась про існування цих ейдосів». На думку Платона це можливо завдяки процесу анамнезу (пригадування). Платон вважав, що думка людини безсмертна і коли тіло помирає, вона отримує можливість споглядати усю повноту буття – ейдоси. Потім втілившись людина починає пригадувати те, що душа споглядала коли не знаходилась в тілі. Сформулювавши свою теорію він сказав, ставлячись до неї, як до гіпотези. Він формулював декілька заперечень одне з яких асоціюється з Аристотелем, звучало так: «Є пряма відповідно можна припустити існування ейдосів або прямої або відрізку». Однак якщо взяти трикутник для якого існує свій ейдос, то легко помітити що трикутник складається з відрізків або прямих. Ейдоси передбачають інші ейдоси, тому не зрозуміло в якому відношенні вони знаходяться. «Третя людина» найбільш відомий аргумент: наявність ейдосу ми постулюємо на підставі відносин подібності, що існує між групою певних речей, тобто, за допомогою розуму ми виокремлюємо те спільне що існує декількома речами, як стільки воно не є складовою всіх речей. Якщо взяти людей (ч,ж) то те спільне що існує між ними не осягається чуттєвим спільне між чоловіком та жінкою те, що сягає сутність людини може бути використаний лише за допомогою розуму чуттями не осягається. Тобто коли ми знаходимо подібність між декількома речами можемо стверджувати, що для цієї групи існує ейдос. Однак якщо це так між ейдосами і людьми ми теж можемо виокремити спільне і назвати 3 ейдоси. Між цим ейдосом і попереднім ми можемо знову виокремити і назвати ейдосом і назвати це безкінечністю.