
- •Впорядковує, структурує
- •Міфологічне мислення створює шкалу, яка дозволяє вивчати як знайомі явища , так і не знайомі
- •5. Соціально-політична та етична спрямованість конфуціанства.
- •7. Загальна х-ка філософії Ст. Індії.
- •8. Передумови виникнення та особливості розвитку філософії Ст. Індії
- •9. Основні поняття індуїзму: брахман, атман, сансара, карма, мокша. Теологія боргу та антропологія.
- •10. Буддизм: вчення про 4 благородні істини та восьмирічний шлях.
- •11. Зародження та розвиток філософської думки в Давній Греції: географічні, економічні, соціально-політичні та інтелектуальні фактори.
- •12. Загальна характеристика давньогрецької натурфілософії: ідея першоначала та істина як алетейя.
- •13.Перші натурфілософи: мілетська школа, Геракліт та Піфагор.
- •14. Піфагор та Парменід: число та слово як різні погляди на втілення сутності світу.
- •15. Постановка проблематики буття та притаманні їй апорії: елеатська школа
- •16. Атоміститка Демокріта
- •17. Еллінське просвітництво: софісти. Загальна характеристика.
- •Погляди Протагора, Гіппія, Горгія та Антифонта.
- •19. Інтелектуалізм Сократа та його «майевтика».
- •Початок метафізики західного світу: теорія ейдосів Платона.
- •21. Ідеальна держава Платона як відповідь на споконвічний пошук справедливості
- •22. Світ як сукупність субстанцій: філософія Арістотеля
- •23. Вчення про людину Арістотеля
- •24.Загальна характеристика елліністичної та пізньоелліністичної філософії
- •25. Кінізм Діогена та Антисфена.
- •26. Нове розуміння: фізика, логіка, етика Епікура.
- •27. Етика стоїків
- •28. Філософські ідеї Біблії.
- •29. Патристика. Теорія часу Августина.
- •30. Схоластика. Номіналізм, реалізм, та концептуалізм.
- •31. Особливості середньовічної філософії.
- •32.Головні риси філософії доби Відродження
- •34.Моделювання справедливих суспільних відносин: утопії
- •35. Філософія Нового та Новітнього часу: загальна характеристика. Філософська картина світу та уявлення про людину.
- •36. «Знання – це сила» - примари пізнання та індукція через елімінацію ф. Бекону.
- •37. Новий тип філософствування: сумнів Декарту та правило методу.
- •38. Емпірізм на межі: критика матерії Берклі та критика причинності Гьюма.
- •39. Філософія доби Просвітництва: уявлення про природу, теорія пізнання та ідея суспільного договору.
- •40. Простір та час як апріорні форми чуттєвості: погляд Канта
- •41. «Одіссея духу»: діалектика г.Гегеля.
- •42. Буття людини у суспільстві: погляд к.Маркса.
- •43. Демістифікація людини з.Фрейда
- •44. Лінгвістичний переворот: філософія повертається обличчям до мови
- •44.Лінгвістичний переворот: філософія повертається обличчям до мови.
- •46. Загальна характеристика філософії двадцятого століття.
- •47. Сутність чи існування: погляд екзистенціалізму на буття людини.
- •48. Велика Відмова г. Маркізе: неомарксистське прочитання психоаналізу.
- •49. Синергетика і. Пригожина
- •50. Канон даосизму «Дао де Цзин»
- •51,Філософія як ідеологія лунь-юй
- •52,Апологія Сократа
- •53,Платон та нові горизонти філософії - Держава(7)
- •54,Вчення про буття та пізнання Демокріта
- •55.Постать Епіктета як втілення ідеалів римської Стої. «у чому наше благо?»
- •57. П. Абеляр та контекст середньовічної філософії: «Історія моїх поневірянь»
- •59.М.Аврелій – почуття філософа на імператорському троні: «На самоті».
- •60. П.Делла Мірандола та ренесансне уявлення про людину «Промова про гідність людини»
- •61. Людина перед Богом: «Сповідь» Августина
- •62. Ж. П. Сартр та пристосування проблематики буття до людини: “Екзистенціалізм – це гуманізм”
- •63. Ф. Бекон та підґрунтя елепіризму: ‘‘ Про достойність та примноження наук’’.
- •64. Р. Декарт та початок перебудови філософії: ‘‘Розмисли про метод’’.
- •65. Зігмунд Фройд та діагноз сучасної культури: «Майбутнє однієї ілюзії (1927)».
- •66. Мартін Хайдегер та буття як присутність: «Що таке метафізика?»
- •67. Рудольф Карнап та радикальна спроба переформулювання філософських проблем: «Подолання метафізики за допомогою логічного аналізу мови»
- •Стадії самореалізації
- •71.«Про природу» Парменіда: постановка проблематики буття.
Початок метафізики західного світу: теорія ейдосів Платона.
Ейдос (до Платона, позначення – зовнішня конфігурація речей, яка виявляється зором). Після Платона самі позначення внутрішня суспільність речі те, що вловлювалось розумом. Платон стверджує, що насправді того світу до якого ми звикли не існує. Ми можемо думати що існує безліч речей навколо нас, однак насправді існують ейдоси певних речей. Не існує безліч собак, а лише ейдос 1 собаки, а решта це – копії. (або симулякри речей – копія -копії), вони не мають справжнього зображення існування, тому що є відображення справжнього (тобто що є ейдос) і не буття, оскільки лише тінями відображення копій. Як обґрунтувати існування цих ейдосів? Аргумент Платона: розглянемо питання круглого, квадратного, тощо. Поширене уявлення згідно з яким ці поняття формуються на підставі нашого чуттєвого досвіду. Однак якщо придивитися, то в чуттєвому світі немає жодної абсолютно круглої, квадр. Та прямоуг. речей і тд. Однак звідки ці поняття. Якщо їхнім джерелом не є чуттєвий досвід. На думку Платона ці знання є вродженими і людина занурюється у власний розум витягуючи звідси ці поняття і завдяки ним структурує ті хаотичні данні, які постачаються над органами почуття так з’являється на світ теорія вроджених людей: що ми здатні сприйняти цей світ як впорядкований, тому що наші вроджені ідеї дозволяють впорядкувати, якщо не світ, то наше сприйняття світу. На думку Платона ейдоси не осягаються органами чуття, не є просторовими і взагалі не вплутані у цей світ. Звідси виникає питання: «Звідки людина дізналась про існування цих ейдосів». На думку Платона це можливо завдяки процесу анамнезу (пригадування). Платон вважав, що думка людини безсмертна і коли тіло помирає, вона отримує можливість споглядати усю повноту буття – ейдоси. Потім втілившись людина починає пригадувати те, що душа споглядала коли не знаходилась в тілі. Сформулювавши свою теорію він сказав, ставлячись до неї, як до гіпотези. Він формулював декілька заперечень одне з яких асоціюється з Аристотелем, звучало так: «Є пряма відповідно можна припустити існування ейдосів або прямої або відрізку». Однак якщо взяти трикутник для якого існує свій ейдос, то легко помітити що трикутник складається з відрізків або прямих. Ейдоси передбачають інші ейдоси, тому не зрозуміло в якому відношенні вони знаходяться. «Третя людина» найбільш відомий аргумент: наявність ейдосу ми постулюємо на підставі відносин подібності, що існує між групою певних речей, тобто, за допомогою розуму ми виокремлюємо те спільне що існує декількома речами, як стільки воно не є складовою всіх речей. Якщо взяти людей (ч,ж) то те спільне що існує між ними не осягається чуттєвим спільне між чоловіком та жінкою те, що сягає сутність людини може бути використаний лише за допомогою розуму чуттями не осягається. Тобто коли ми знаходимо подібність між декількома речами можемо стверджувати, що для цієї групи існує ейдос. Однак якщо це так між ейдосами і людьми ми теж можемо виокремити спільне і назвати 3 ейдоси. Між цим ейдосом і попереднім ми можемо знову виокремити і назвати ейдосом і назвати це безкінечністю.