49. Система органів державної влади в інституційно-функціональному регулюванні аграрних відносин в Україні.

Система органів державної влади включає:

• ОДВ, які здійснюють законодавче та програмне забезпечення розвитку с/г (ВР, ВР АРК);

• ОДВ, ОМС, які здійснюють безпосередні заходи державного регулювання, тобто наділені виконавчо-розпорядчими функціями (КМУ, Міністерство аграрної політики і продов. України);

• Контроль та нагляд за дотриманням законодавства (контрольно-наглядова функція Державна інспекція с/г Державна санітарна та фіто санітарна служба);

• Державні органи, які здійснюють захист суб’єктів аграрних правовідносин (суд);

• Державні органи, які зобов’язані створити сприятливі умови розвитку с/г України (Державна податкова служба, Державне агентство з питань науки, Державне агентство екологічних інвестицій);

• Державні установи і недержавні органи, які від імені держави здійснюють функції щодо стимулювання розвитку с/г (Украгролізинг).

50. Правові засади, форми, межі, способи участі органів державної влади та місцевого самоврядування у регулюванні аграрних відносин в Україні.

Правові засади: ЗУ, ПКМУ, Положення, Укази ПУ, Накази

Форми:

Залежно від строкової розмірності розрізняють довгострокове й

короткострокове регулювання. Довгострокове регулювання обумовлене

необхідністю досягнення стратегічних цілей: ЗУ «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» (Основні засади державної аграрної політики спрямовані назабезпечення сталого розвитку аграрного сектору національної економіки на період до 2015 року, системності та комплексності під час здійснення заходів з реалізації державної аграрної політики всіма органами державної влади та органами місцевого самоврядування.); ПВРУ «Про виконання земельного законодавства при реформуванні аграрного сектора економіки», Указ ПУ «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки».

Короткострокове регулювання — це передусім антициклічне регулювання, основою якого є вплив на сукупний попит (величину споживчих та інвестиційних витрат): ЗУ «Про індексацію державних доходів населення», ЗУ «Про стимулювання розвитку с-г на 2001-2004 роки.

За характером впливу на господарські суб'єкти державне регулювання поділяється на дві форми: пряме та непряме (опосередковане). Пряме регулювання — це вплив держави на

економічні процесії за допомогою безпосереднього використання відповідних регуляторів. Воно реалізується через бюджетне інвестування державою відповідних програм — фінансування розвитку державних підприємств, інфраструктури, науки, культури, освіти, соціального захисту населення тощо, а також через регламентацію цін, заробітної плати та інших інструментів ринкового механізму. Прямий вплив може здійснюватися і через використання адміністративних важелів, які регламентують конкретні завдання та обмеження господарської діяльності: ЗУ «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб», ЗУ «Про державну підтримку сільського господарства», ЗУ «Про розвиток і підтримку малого підприємництва». Непряме регулювання — це вплив держави на господарську діяльність через внесення відповідних змін в умови функціонування ринкового механізму. Воно досягається за допомогою правових та економічних інструментів. Застосовуючи ці інструменти,

держава безпосередньо нічого не змінює в ринковому механізмі, а створює лише передумови для цих змін: Указ ПУ «Про оптимізацію органів виконавчої влади» + положення про ці органи.

Також виділяють такі форми державного регулювання сільського господарства: правотворча, правозастосовна, правоохоронна, організаційна.

Правотворча форма (діяльність) полягає у виданні органами державної влади нормативно-правових актів, спрямованих на правове закріплення державної аграрної політики, визначення правового статусу суб´єктів аграрного господарювання, розвиток в агропромисловому комплексі ринкової інфраструктури, забезпечення раціонального використання землі і природних ресурсів тощо.

Правозастосовча діяльність полягає у виданні актів індивідуального характеру, за допомогою яких закони та інші правові норми застосовуються до конкретних обставин у сфері державного регулювання сільського господарства. Такі акти містять точно визначені і персоніфіковані юридично владні приписи.

Правоохоронна діяльність полягає у здійсненні органами державної влади контролю та нагляду за дотриманням аграрного законодавства суб´єктами аграрного господарювання, проведенні перевірок того, як контрольований суб´єкт виконує покладені на нього завдання і реалізує свої функції, а також у вживанні заходів щодо захисту прав і законних інтересів суб´єктів господарювання.

Організаційна діяльність здійснюється для забезпечення чіткого й ефективного функціонування системи управління аграрною галуззю. До організаційних дій належать: проведення нарад, зборів, семінарів, конференцій, поширення позитивного досвіду тощо.

Органи державного регулювання сільського господарства. Систему державних органів, які здійснюють регулювання сільського господарства, становлять: Міністерство аграрної політики України, обласні та районні управління сільського господарства і продовольства, Державний комітет України з земельних ресурсів і територіальні органи земельних ресурсів.

Способи: 1. Ліцензування (ч.1 ст.4 ЗУ «Про вино та виноградне вино» Виробництво виноробної продукції здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності за наявності в них ліцензії.

2. Сертифікація (ст. 13 ЗУ «Про племінну справу у тваринництві» Власники племінних (генетичних) ресурсів зобов'язані мати сертифікати племінних (генетичних) ресурсів, які є документальним підтвердженням якості та племінної цінності племінних (генетичних)

ресурсів при їх придбанні, реалізації та торгівлі).

3. Державне регулювання цін і тарифів (ст. 8 ЗУ «Про ціни та ціноутворення» Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

державних фіксованих цін (тарифів);

граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від

державних фіксованих цін і тарифів. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.Ст 6 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» 1. Мінімальна ціна на цукрові буряки, які поставляються для виробництва цукру квоти "А", і мінімальна ціна на цукор квоти "А" визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України за пропозиціями Міністерства агропромислового комплексу України з урахуванням базисної цукристості.

2. Мінімальна ціна на цукрові буряки, які поставляються для виробництва цукру квоти "А", і мінімальна ціна на цукор квоти "А" встановлюються щорічно до 1 січня поточного року із застосуванням щомісячних індексів інфляції.

3. Мінімальні ціни на цукор і цукрові буряки встановлюються на рівні, що забезпечує прибутковість виробництва відповідних видів продукції.

4. У разі зміни кон'юнктури ринку цукру протягом маркетингового року Кабінет Міністрів України може вносити зміни щодо рівня мінімальних цін за пропозицією Міністерства аграрної політики України.

4. Дозвільна регламентація (ПКМУ Про затвердження Порядку надання спеціальних

дозволів на користування надрами; ЗУ «Про наркотичні засоби і психотропні речовини» культивування, використання рослин, що містять наркотичні засоби для промислових цілей; Наказ «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з ветеринарної практики» - ветеринарна практика, Наказ «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з оптової торгівлі насінням» - оптова торгівля насінням; Наказ «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва, зберігання і реалізації племінних (генетичних) ресурсів, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин» - виробництво, зберігання і реалізація племінних (генетичних) ресурсів, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин.

Органи місцевого самоврядування можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, а також організовувати проведення перевірок на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади.

прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Реорганізація або ліквідація діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами, допускається лише за згодою територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або на підставі результатів місцевого референдуму;

створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб'єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб);

вирішення відповідно до законодавства питань про створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями;

вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України\

вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу;

прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом;

надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, у тому числі місць чи об'єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію;

створення відповідно до закону за рахунок коштів місцевого бюджету установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, призначення і звільнення керівників цих установ, залучення в установленому законом порядку фізичних чи юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги;

встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад;

залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв'язку;

51. Загальна характеристика функцій органів державної влади Функції:

1. Прогнозування та планування с/г виробництва;

2. Державна реєстрація та ведення реєстрів.

3. Ліцензування окремих напрямків с/г виробництва. Ліцензуванню підлягає культ. рослин, що містять наркотичні речовини, ветеринарна практика, виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, проведення дезінфекц. робіт на О. ветеринарного контролю, діяльність по промисловому вилову риби.

4. Атестація працівників. Об’єктами атестації є:

• Особи зайняті в с/г виробництві;

• Саме с/г виробництво.

Атестація - процедура оцінки відповідності вимогам НПА, ветеринарно-санітарного та санітарно-епідеміологічному та технічному стану виробництва молока, молочної сировини та молочних продуктів.

5. Стандартизація та сертифікація.

ст. 1 ЗУ «Про стандартизацію»: це діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування в певній сфері, результатом якої є збільшення відповідності продукції.

Сертифікація: 1) добровільна;

2) Обов’язкова ;

Здійснюється уповноваженим суб’єктом з метою запобігання реалізації продукції н/б для життя, здоров’я, майна громадян і НПС, створює умови для участі суб’єктів господарювання у міжнародно-економічному, науково-технічному співробітництві і міжнародній торгівлі.

Правова основа:

ГК, Декрет КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію»

Сертифікації підлягають:

• Продовольча сировина;

• с/г продукція;

• трактори і c/г техніка.

6. Державна експертиза. Державне випробування та експертиза.Ст.. 1 ЗУ «Про карантин рослин» - фіто санітарна експертиза – це перевірка та аналіз в лабораторних умовах на предмет наявності чи відсутності н/б організмів

Порядок проведення: ст.. 13 ЗУ «Про карантин рослин», Пост. КМУ «Про деякі питання реалізації ЗУ «Про карантин рослин» № 705

ЗУ «Про охорону прав на сорти рослин»

Функціональне забезпечення с/г передбачає:

• Проведення державного контролю та нагляду в с/г виробництві

7. Державний контроль та нагляд.

8. Вирішення спорів в галузі с/г господарства.