48. Юридична природа інституційно-функціонального регулювання аграрних відносин у ринкових умовах.

Інституційно – організаційне забезпечення СГ здійснюється через чинне законодавство, яке юридично визначає інституційні засади – систему органів та їх структуру та функціональні засади - компетенцію зазначених органів, їх взаємодію – у сфері державного та самоврядного регулювання СГ.

В теорії державне та самоврядне регулювання – врегульована правовими нормами специфічна діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування та інших уповноважених суб’єктів, які безперервно цілеспрямовано в рамках своїх повноважень та межах, визначених державною аграрною політикою впливають на СГ виробництво, інші види аграрних відносин з метою забезпечення продовольчої безпеки, ефективного використання земельних та інших ресурсів, дотримання аграрного законодавства, попередження аграрних правопорушень та захисту прав громадян.

Основними напрямками державного та самоврядного регулювання є:

1.Формування та функціонування ринку СГ продукції,

2.Фінансування, кредитування, страхування та пільгове оподаткування АПК,

3.Захист вітчизняних МГ товаровиробників при здійснення зовнішньоекономічної діяльності,

4.Розвиток науки та здійснення наукової діяльності у сфері АПК,

5.Розвиток соціальної сфери,

6.Інші напрями, визначені законодавством.

Державному регулюванню притаманні ознаки:

1.Закріплення на конституційному рівні основних засад державного регулювання СГ та зобов’язань держави у цій сфері ( КУ не розкриває аграрної спрямованості!),

2.Державне регулювання СГ здійснюється в умовах агарної та земельної реформ,

3.Зміст державного регулювання СГ визначається аграрною політикою і конкретизується в ЗУ «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015р.», 18.10.2005р.

4.Цілеспрямованість та результативність,

5.Має державно – владний характер та вказує на міру можливої та необхідної поведінки,

6.Має специфічний набір методів та способів державного регулювання СГ, зумовлених необхідністю врахування публічно – правових інтересів суспільства (це адміністративні та економічні).

Принципи державного регулювання СГ:

1.Законності,

2.Прямої заборони втручання держави у господарську діяльність суб’єктів господарювання (перевага державної власності),

3.Принцип державної підтримки діяльності СГ товаровиробників.

4.Принцип державного протекціонізму – захист прав товаровиробників,

5.Забезпечення суб’єктами господарювання захисту прав власності на землю, майно тв. Інше.

Державне регулювання с/г як правова категорія – врегульована нормами права суспільні відносини в яких регламентується діяльність державних органів, ОМС та інших уповноважених суб’єктів, які безперервно цілеспрямовано у рамках своїх повноважень та межах, визначає аграрну політику. Здійснює вплив на виробництво, реалізацію с/г продукції з метою забезпечення ефективного використання земель та інших природних ресурсів, дотримання аграрного законодавства, попередження аграрних правопорушень та захист прав громадян.

Відносини, що виникають в процесі державно-правового регулювання мають комплексний характер.

Державно-правове регулювання с/г як один з видів соціального регулювання притаманні особливості:

1. Основні засади регулювання та зобов’язання держави в цій сфері закріплені на конституційному рівні;

2. Державне регулювання здійснюється в умовах аграрної та земельної реформи які були започатковані з економ. реформ.;

3. Стратегічна мета політики, визначається ЗУ «Про основні засади державної аграрної політики до 2015 року – визначення змісту державного регулювання с/г;

4. Полі функціональна спрямованість державного регулювання с/г: політ., соц., економ.

5. Безпосередній об’єкт: розвиток с/г, яке має пріоритетне значення в економіці України.

6. Державне регулювання с/г має специфічний набір методів.

Принципи:

1. Законності;

2. Забезпечення реалізації конституційних прав і свобод селян;

3. Вільний вибір виду діяльності;

4. Системність та комплексність заходів;

5. Цілеспрямованість та адресність;

6. Недопущення втручання ОМС у вибір форм господарювання та господарської діяльності;

7. Забезпечення суб’єктів господарювання захисту права власності на землю, майно;

8. Державна підтримка наукового дослідження щодо впровадження екологічно чистих ресурсів;

9. Протекціонізм в розвитку с/г

10. Поєднання державного впливу та ринку регулювання.

Основні напрями:

• Матеріально-технічне і фінансове забезпечення;

• Проведення кадрової та інформаційної політики в с/г.