2. Основні вимоги до роботи психолога- консультанта. Принципи психологічної консультації.

• Здатність сприймати складні мотивації

• Толерантність: відсутність зарозумілості

• Здатність займати терапевтичну позицію, встановлювати гнучкі конструктивні взаємини з іншими

• Наполегливість , методичність у роботі, здатність витримувати напруження

• Готовність взяти на себе відповідальність

• Тактовність, поміркованість, почуття міри, здатність витримувати напруження

• Цілісність натури, самоконтроль і врівноваженість

• Здатність розрізняти моральні цінності

• Віра в себе , у свої сили

• Широта культурного обрію – освіченість

• Глибокий інтерес до психології

• Вміння не лише слухати людину, але й чути її

Для забезпечення результативності та ефективності психологічного консультування необхідно дотримуватися таких його принципів:

-принцип доброзичливого й безоцінного ставлення до клієнта, що передбачає вияв емоційної теплоти й поваги, вміння прийняти клієнта таким, яким він є, не оцінюючи й не засуджуючи його норми і цінності, стиль життя і поведінку;

- забезпечення конфіденційності зустрічі. Цей принцип означає, що психолог зберігає у таємниці все, що стосується клієнта, його особистих проблем і життєвих обставин (крім випадків, передбачених законом, про що клієнт попереджається психологом);

- принцип добровільності, що означає, що клієнт сам звертається до психолога, оскільки суб'єктивно відчуває труднощі у своєму житті та мотивований до сприйняття психологічної допомоги;

- принцип професійної мотивованості консультанта означає, що він захищає інтереси клієнта, а не інших осіб чи організацій, не бере бік жодного з учасників конфлікту, уникає упередженого ставлення;

- принцип відмови психолога від порад чи рецептів. Завданням є посилення відповідальності клієнта за те, що з ним відбувається, спонукання його до активності в аналізі проблем, у пошуку виходу з кризи;

-розмежування особистих і професійних відносин. Психолог не може вступати з клієнтом у будь-які особисті стосунки.

Психолог не може встановлювати дружні стосунки з клієнтом, а також надавати допомогу друзям чи родичам.

Реалізація принципів психологічного консультування можлива за таких умов (за Р.С.Нємовим):

1. Клієнт, який звертається до психолога, повинен мати реальну проблему психологічного характеру та усвідомлюване бажання якнайшвидше її вирішити.

2. Консультант-психолог, до якого звернулися за допомогою, повинен мати досвід психологічного консультування і відповідну професійну психологічну підготовку.

3. Витрати часу на консультування повинні бути достатніми для розуміння і пошуку оптимального розв'язку проблеми, яка хвилює клієнта, а також для успішного її подолання спільно з клієнтом.

4. Клієнт повинен точно дотримуватися наданих психологом-консультантом рекомендацій.

5. Створення сприятливого і відповідного психологічному консультуванню клімату.

3. Психологічні захисти. Особливості першої зустрічі з клієнтом.

Психологічний захист — поняття глибинної психології, що означає неусвідомлюваний психічний процес, направлений на мінімізацію негативних переживань. Захисні механізми лежать в основі процесів опору. Різновиди психологічного захисту:

Витіснення. Один із найрозповсюдженіших різновидів. Протікає у формі «стирання» зі свідомості будь-яких негативних думок, почуттів, вражень які б загрожували цілісності «Я».

Заперечення реальності. Це захист від неприємної дійсності шляхом відмови від її сприймання. Часто відбувається у формі так званої «втечі» від дійсності у хворобу, захоплення, мрії. Відбувається в разі, якщо реальність травмує психіку суб'єкта. Індивід «не чує» критики на свою адресу, але дуже добре -позитивні оцінки.

Деперсоналізація. Відбувається позбавлення індивідуальності інших людей. Вони розглядаються лише як носії соціальної ролі: батьки, викладачі, декан, начальник. Якщо людина не думає про інших, як про таких, що мають свої почуття, то тим самим, вона захищає себе від необхідності сприймати їх як рівних собі. Приклад: під час релігійно-націоналістичних війн представників іншої нації чи релігії не вважають справжніми людьми і тому можуть ставитись до них із нелюдською жорстокістю.

Раціоналізація. Цей різновид захисту проявляється в спробах довести, що будь які вчинки суб'єкта є єдино вірними, а тому - критиці не підлягають. Як правило, раціоналізацію використовують, щоб пояснити свої дії, що вже відбулися і які були негативно сприйняті оточенням. Суб'єкт використовує раціоналізацію для того, щоб захистити власний образ «Я».

Проекція. Цей варіант захисту проявляється в приписуванні іншім власних моральних якостей і потреб. З точки зору австрійського психолога 3. Фрейда механізм проекції принципово неусвідомлюваний і саме тому людина прагне приписати іншім ті негативні риси, в наявності яких у себе не хоче зізнатися.

Ідентифікація. Ця форма захисту протилежна проекції. Під ідентифікацією розуміють неусвідомлений перенос суб'єктом на себе рис характеру та поведінки іншої людини, що є взірцем для неї. Ідентифікація підвищує почуття власної значущості. В ідентифікації людина долає почуття самотності. До дії ідентифікації як захисту молоді від самотності можна віднести спортивних чи музичних фанів, чи невмотивоване захоплення будь якими відомими особистостями.

Компенсація. Прикриття власних недоліків підкресленням неіснуючих, але бажаних рис або ж показом іншої сфери власної діяльності.

Сублімація. Пригнічення бажань, що не реалізуються, часто сексуально забарвлених, за допомогою іншої діяльності: політика, мистецтво, наука. В цьому разі сублімація несе позитивну роль, оскільки забезпечує підвищення авторитету суб'єкта. Можливий негативний варіант, коли сексуальні бажання реалізуються у вигляді яскравих фантазій, і людина ховається в такому віртуальному світі від реального життя.

Регресія. Як механізм психологічного захисту є поверненням особистості на більш низький рівень розвитку, зниження рівня домагань, примітивізація потреб. Часто проявляється у підкреслено брутальних формах поведінки.

Особливості першої зустрічі з клієнтом

1. Попереднє знайомство. Запис клієнта на консультування.

2. Збирання відомостей. Зрозуміло, будь-який психолог, до якого звернуться з подібним проханням, зацікавлений в одержанні деяких відомостей про клієнта: ім’я і прізвище, вік, професія й освіта, сімейний статус, ким направлений на консультацію, чи має досвід спілкування з психіатром чи психологом. Наявність подібної формальної інформації до першої зустрічі звільнить робочий час психолога і клієнта для змістовної роботи . Збирання відомостей (інформації) про клієнта — наступна складова консультації.

3. Встановлення контакту. Людина, що приходить на консультацію, як правило, нервується й зовсім не знає, як поводитися і про що говорити. Час, який психолог витратить на те, щоб заспокоїти клієнта, допомогти йому зосередитися на причині свого приходу, ми будемо називати встановленням контакту. Вияснення проблеми клієнта.

4. Виявлення очікувань

Уявіть собі, що клієнт заявляє: "Зробіть так, щоб мої сусіди виїхали", чи "щоб мій чоловік повернувся", чи "нехай усі, хто мене образив, попросять вибачення". Подібні заяви звучать тоді, коли людина не зовсім розуміє сутності психологічної допомоги й очікує, що психолог буде виконувати ту чи іншу роль: вирішить проблему за нього ("Рятівник"); дасть розумну пораду ("Авторитет"); пошкодує і поспівчуває ("Гарна людина"); бачить клієнта наскрізь і сам знає, що тому треба для щастя ("Чарівник"); поставить діагноз і випише ліки ("Доктор"); засудить і винесе суворий вирок тим, хто його кривдить ("Суддя"). Щоб уникнути подібних непорозумінь, краще відразу пояснити клієнту, що таке "психологічне консультування" і хто такі "консультанти", що основним методом роботи психолога-консультанта є вербальний контакт, точніше — консультативна бесіда. От дещо змінений варіант, формулювання, що придумали Ю. Альошина і Л. Гозман: "Ми, психологи, не надаємо готових рецептів, не приписуємо ніяких ліків. Наша допомога людям полягає в тому, що ми розмовляємо з ними і намагаємося допомогти їм побачити їхню власну ситуацію збоку, з іншого погляду, інакше поставитися до неї і, якщо потрібно, на підставі цього прийняти рішення чи змінити свою поведінку" .

Не кожна людина виявляється готовою прийняти саме таку допомогу. Психологам досить часто доводиться стикатися із сумнівами, ваганнями з боку клієнтів, навіть відкритим опором, що може виявитися або в агресивному, ворожому ставленні, або у виникненні почуття залежності і прихильності до консультанта. Так, наприклад, опинившись віч-на-віч з консультантом, він може почати виражати сумніви з приводу того, підходить йому консультант чи ні за віком, статтю, професійним досвідом тощо. Що можна зробити в такій ситуації? Насамперед, не варто занадто сильно наполягати на тому, що коли клієнт потрапив саме до вас, то і працювати він повинен саме з вами як консультантом. Найкраще запропонувати продовжувати бесіду, пообіцявши, якщо в людини дійсно виникне в цьому необхідність, вона зможе звернутися до іншого фахівця. Обговорюючи це з клієнтом, можна навести і деякі аргументи: "Практична психологія — це наука, тому мої особисті якості не відіграють такої вже великої ролі, набагато важливішою є професійна кваліфікація, яку ви зможете оцінити, лише попрацювавши зі мною "

Укладання контракту. У тому разі, коли клієнт приймає ситуацію психологічної допомоги, з ним укладається контракт. Е. Ейдеміллер і В. Юстискіс вважають, що обговорення психотерапевтичного контракту — це одна з найважливіших частин проведення консультування. У контракт входить: розподіл відповідальності; конфіденційність; угода щодо тривалості роботи; обговорення умов оплати; можливі санкції за порушення сторонами умов контракту.