8. Державне управління охороною праці

Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

Кабінет Міністрів (- забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;  - подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;  - спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;  - встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці. );

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Держгірпромнагляд);

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Кабінет Міністрів здійснює реалізацію державної політики щодо забезпечення життя і здоров’я працюючих шляхом комплексного розв’язання завдань з охорони праці на основі загальнонаціональної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничої санітарії.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади проводять єдину науково-технічну політику, розробляють та реалізовують програми поліпшення стану охорони праці, визначають пріоритетні напрямки наукових досліджень у сфері охорони праці, здійснюють інформативне та нормативно-правове забезпечення безпеки праці, а також відомчий контроль за дотриманням законодавчих вимог з охорони праці.

Місцеві державні адміністрації формують фонди соціального страхування, забезпечують виконання цільових регіональних програм поліпшення стану охорони праці; здійснюють контроль за дотриманням суб’єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів з охорони праці.

9. державний нагляд за охороною праці

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Держпромгірнагляд);

• спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки (Головна державна інспекція з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою Міністерства екології та природних ресурсів України);

• спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки (Державний департамент пожежної безпеки Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи);

• спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці (Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров'я України).

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється Законом України "Про охорону праці", законами України "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законодавства здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право:

— безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати у присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань;

— одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;

— видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних і фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки;

— забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;

— притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;

— надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.

10. контроль за станом оп

Контроль за станом охорони праці (далі — контроль) є найбільш відповідальною та трудомісткою функцією процесу управління, від якої залежить система управління охороною праці підприємства в цілому. Оперативно виявити можливі відхилення від норм безпеки праці, перевірити виконання запланованих заходів та управлінських рішень можливо лише на підставі регулярного та об’єктивного контролю на підприємстві. Контроль має здійснюватися керівниками всіх рівнів управління виробництвом. 

За дотримуванням правил та норм безпеки на виробництвi встановлені: дер-жавний; суспiльний і відомчий нагляд та контроль.

Державний нагляд установлюється за дотримуванням державних законодав-чих та iнших нормативних документiв з охорони праці. Здiйснює: комітет України по нагляду за охороною праці Міністерства охорони праці України; Державний комiтет України по ядерної та радiацiйної безпеки; органи дер-жавного пожежного нагляду управлiння пожежної охорони Мiнiстерства внутрiшнiх справ України; органи та установи санітарно-епідеміологічної служби Мiнiстерства охорони здоров'я України.  Органи державного контролю не залежать від яких-небудь господарчих ор-ганiв, суспiльних об'єднань, полiтичних формувань, мiсцевих державних адмiнiстрацiй та Рад народних депутатiв, а дiють згiдно з положеннями, якi затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України. Інспектори мають право: безперешкодно у будь-який час відвідувати контролюємі пiдприємства для перевiрки виконання законодавства з охорони праці, зупиняти експлуатацiю пiдприємств, окремих цеховий, дiльниць, якi загрожують життю та здоров'ю людей, залучати до адмiнiстративної та за на-явнiстю необхiдних матерiалiв через прокуратури до кримiнальної відповіда-льностi. Суспiльний контроль виконують трудовi колективи, через обраних їми уповноважених з питань охорони праці та профспiлки у особi своїх обраних органiв та представникiв. Цi органи мають право: перевiряти на пiдприємствах, установах та органiзацiях дотримування законодавства про працю, перевiряти знання з охорони праці, розслiдувати нещаснi випадки, контролювати виконання Правил, Норм, Iнструкцiй. Відомчий контроль здiйснює Мiнiстерство на пiдзвiтних йому пiдприємствах.  Вищий нагляд за дотримуванням та правильним використанням законiв з охорони праці покладено на Генерального прокурора України та пiдлеглих йому прокурорів. Згiдно з Кодексом законiв про працю України за порушення законодавства про працю, правил, норми та iнструкцiй з охорони праці, передбаченi на-ступнi види відповідальності: дисциплiнарна - зауваження, догана, звiльнення; адмiнiстративна - накладення штрафу iнспекторами державного нагляду; кримiнальна - за рiшенням суду на осiб, з вини яких мiг або виник нещасний випадок.

11. відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці

Основним нормативно-правовим актом у сфері охорони праці, який встановлює відповідальність за порушення встановлених вимог щодо охорони праці є Закон України "Про охорону праці". Відповідно до даного Закону за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці встановлені різні види відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, кримінальна. Передбачена відповідальність як підприємств, так і самих працівників.

Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення.

Адміністративна відповідальність встановлюється Кодексом про адміністративні правопорушення і передбачає накладення на службових осіб, громадян-власників штрафів.

Матеріальною відповідальністю передбачено відшкодування збитків, завданих підприємствами працівникам (або членам їх сімей), які постраждали від нещасного випадку або профзахворювання.

В разі порушення законодавства про охорону праці та невиконання приписів (розпоряджень) посадових осіб органів виконавчої влади з нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами виконавчої влади з нагляду за охороною праці до сплати штрафу.

Посадові особи спеціально уповноважених державних органів з нагляду за охороною праці мають право:

- безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства, фізичних осіб, які використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку дотримання закону;

- видавати роботодавцям обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків щодо охорони праці;

- забороняти експлуатацію підприємств, окремих робочих місць до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, які порушили законодавчі та інші нормативно-правові акти з охорони праці.

Професійні спілки здійснюють громадський контроль: - за дотриманням законодавства про охорону праці; - створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов; - забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту.

Посадові особи підприємств або громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, винні у порушенні вимог законодавства про охорону праці, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, притягаються до кримінальної відповідальності: штрафом до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на термін до 2-х років. А якщо ці порушення спричинили загибель людей, то посадові особи можуть бути позбавлені волі на термін до 7-ми років.

12. дисциплінарна відповідальність за порушення вимог охорони праці

В Україні встановлені такі види відповідальності за порушення вимог охорони праці:

-Дисциплінарну;

-Адміністративну;

-Кримінальну (кримінальну);

-Матеріальну.

До дисциплінарної відповідальності залучаються всі категорії робітників і службовців у порядку підлеглості. На них накладається стягнення особою або органом, від якого, у відповідності з існуючими правилами, залежить призначення працівника на цю посаду. Кодекс Законів про Працю (КЗпП) України встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи. Право піддавати дисциплінарному стягненню працівників має орган, який користується правом прийняття на роботу (обрання, призначення на посаду, затвердження на посаді) цього працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, уповноважених приймати на роботу.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення необхідно письмове пояснення того, хто провинився, а саме стягнення оголошується під розпис.

Дисциплінарне стягнення може бути оголошено протягом 30 днів від дня виявлення порушення, але не пізніше шести місяців з для його здійснення. Дисциплінарне стягнення може бути оскаржено не пізніше двотижневого терміну вищестоящому керівнику. Якщо протягом наступного року стягнень цій людині більше не оголошувалося, то вважається, що ця людина до відповідальності не притягувався.

13. Адміністративнa відповідальність за порушення вимог охорони праці

В Україні встановлені такі види відповідальності за порушення вимог охорони праці:

-Дисциплінарну;

-Адміністративну;

-Кримінальну (кримінальну);

-Матеріальну.

Адміністративна відповідальність настає за будь-які посягання на загальні умови праці, крім випадків, якщо з одного боку, такі порушення не тягнуть за собою кримінальної відповідальності, з іншого - якщо відсутні підстави для звільнення від адміністративної відповідальності. До адміністративних правопорушень відносяться: 1) порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці; 2) створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду і представників професійних спілок. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. Відповідно до ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу на працівників і, зокрема, службових осіб підприємств, установ, організацій, а також громадян - власників підприємств або уповноважених ними осіб . Штраф не може бути накладено пізніше місяця з дня вчинення порушення. Постанова про штраф, не виполненноя протягом трьох місяців з дня накладення його, втрачає силу. Постанова про штраф може бути оскаржене в районному нарсуді в 10-денний термін.