54. Майнові відносини подружжя. Режим власності подружжя.

Сімейне право України закріплює поняття спільності майна подружжя, яке означає об’єднання майна чоловіка і жінки (повністю або в певній частині) в єдину майнову масу та встановлення ряду спеціальних правил щодо його володіння, користування та розпорядження. Для того, щоб мати можливість повною мірою користуватися та розпоряджатися спільною сумісною власністю подружжя, необхідно знати, яке саме майно належить до неї.

За загальним правилом, усе майно, яке набуте подружжям за час перебування у шлюбі є спільною сумісною власністю подружжя. При цьому не має значення, хто саме купував те чи інше майно та на чиє ім’я (чоловіка чи дружини) воно оформлено. До спільної сумісної власності подружжя відносяться також і будь-які доходи, отримані чоловіком чи дружиною за час шлюбу. Чоловік і дружина мають рівні права на користування та розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю подружжя. Вважається, що будь-який правочин щодо такого майна, вчиняється за згодою іншого з подружжя та в інтересах подружжя. Наприклад, якщо один з подружжя купляє нерухомість, такий договір оформляється нотаріально, то при посвідченні такого договору вимагатиметься згода другого з подружжя. В результаті куплена нерухомість буде спільною сумісною власністю подружжя, незалежно на чиє ім’я оформлено право власності.

Проте поруч з поняттям спільної сумісної власності подружжя існує поняття особистої власності кожного з подружжя — це майно, яке не входить до спільної власності подружжя. Таким майном кожен може розпоряджатися окремо, незалежно від того, чи погоджується на це інший з подружжя. майно, яке належало чоловіку/дружині до шлюбу. Також сюди відносять і будь-яке подароване чи успадковане майно, незалежно чи було воно набуте до шлюбу, чи вже під час шлюбу. Однак, якщо особисте майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнано за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, не є спільною власністю майно, придбане за кошти, які належали особисто одному із подружжя. Знову ж таки, у разі спору щодо такого майна, головним буде довести, що речі придбані саме на ці кошти. Не є спільною власністю і не підлягають поділу також будь-які премії, винагороди за особисті заслуги, речі індивідуального користування (в тому числі і коштовності, навіть якщо вони придбані за спільні кошти). Що ж стосується речей індивідуального користування, зокрема коштовностей, то, якщо буде встановлено, що вони придбані не для особистого користування чоловіка чи дружини, а для накопичення капіталу, вони будуть вважатися спільною власністю подружжя.

Крім того, не підлягають поділу і гроші, отримані як страхові виплати за особистим страхуванням (обов’язковим чи добровільним).

особистою власністю ще й житло, набуте чоловіком, дружиною за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та земельну ділянку, набуту чоловіком, дружиною за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або яка одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України».