69. Поняття шлюбу за сімейним законодавством. Фактичні шлюбні відносини

Говорячи про правовий смисл поняття «шлюб», потрібно підкреслити ряд конкретних ознак.

Перше: шлюб — це союз жінки і чоловіка, який знаходиться під захистом держави. Це не договір, не угода, а союз.

Друге: шлюб — вільний моногамний союз. Вступ до шлюбу є добровільним і вільним, крім того, це одношлюбний союз, на відміну від юридичне оформлених полігамних шлюбів в країнах, де панує мусульманська релігія і допускається багатоженство.

Третє: шлюб — рівноправний союз жінки і чоловіка. Вступаючі до шлюбу користуються між собою рівними як в особистих, так і в майнових відносинах, правами.

Четверте: шлюб — це союз, що укладається у встановленій державою формі, тобто державні органи, які реєструють шлюбний союз, пред'являють до нього ряд вимог, про які буде сказано нижче.

П'яте: шлюб — в принципі, довічний союз, спрямований на утворення сім'ї, народження та виховання дітей, члени якого пов'язані взаємною моральною і матеріальною підтримкою.

Таким чином з вищеперерахованих ознак можливо дати таке визначення шлюбу.

Шлюб — це вільний, рівноправний і, в принципі, довічний союз жінки і чоловіка, який укладається у встановленому законом порядку, має метою створення сім'ї.

Останнім часом дедалі більше пар живуть спільно, однією сім’єю без державної реєстрації шлюбу. Відповідно до діючого законодавства України, відносини між чоловіком та жінкою можна називати «фактичним шлюбом», коли пара проживає на одній житловій площі (кімната, квартира, будинок), веде спільне господарство, але при цьому не реєструє свої відносини в органах державної влади.Проживання у «фактичних шлюбних відносинах» створює масу юридичних проблем для таких пар. Погоджуючись на проживання у «фактичних шлюбних відносинах», чоловік та жінка певною мірою допускають невизначеність подальших відносин у юридичному просторі. Відповідно до діючого законодавства України, зокрема статі 74 Сімейного кодексу України (далі СКУ), якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Договірний спосіб упорядкування відносин між фактичним подружжям є чи не єдиним способом захисту прав та інтересів його учасників.

Досить поширеною є така ситуація, коли нерухоме майно, придбане фактичним подружжям за спільні кошти, оформляється на когось одного з них. Якщо при зареєстрованому шлюбі це не має значення, то за умов «фактичних шлюбних відносин» — має, і досить велике. Однак сам лише факт перебування у фактичних шлюбних відносинах не є підставою для визнання за ними права спільної сумісної власності на майно. Якщо хтось із «фактичного подружжя» (частіше жінка) не отримував доходу або займався домашнім господарством, велика вірогідність того що він не отримає взагалі або отримає мізерну частку майна, яке набувалось за період цих відносин.

Суди визнають право спільної власності на майно осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, у випадках, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Окремі труднощі виникають при визначенні походження дитини: в зареєстрованому шлюбі – чоловік записується батьком, а жінка матір’ю дитини, а у випадку народження дитини у «фактичному шлюбі» - чоловік записується батьком тільки з його згоди, а в разі відсутності такої згоди – батьківство треба буде доказувати у судовому порядку; при стягненні коштів на своє утримання, в разі втрати працездатності; у питаннях спадкування теж є деякі відмінності, які відрізняють фактичний шлюб від зареєстрованого.

У разі смерті одного з «фактичного подружжя» на ім’я якого оформлене майно, набуте за період незареєстрованого шлюбу за спільні кошти, інший може спадкувати тільки у четверту чергу. Тобто якщо є інші законні спадкоємці вищих черг – батьки, діти, брати та сестри, баба, дід, дядько, тітка, то пережиле «фактичне подружжя» залишається ні з чим. І навіть у випадку відсутності інших спадкоємців своє право на спадкування прийдеться встановлювати в суді. Щоб уникнути такої ситуації необхідно придбавати майно у спільну часткову власність, про що зазначалося вище та/або складати заповіт.