45. Поняття припинення шлюбу

Під припиненням шлюбу розуміється припинення правовідносин між подружжям, зумовлене настанням певних юридичних фактів. Залежно від настання певного юридичного факту можна назвати такі підстави припинення шлюбу (ст. ст. 104- 105 СК).

Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим.

Громадянин може бути оголошений померлим у судовому порядку в разі, коли за місцем його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування протягом трьох років або якщо він пропав безвісти за обставин, що загрожували смертю (землетрус, паводок, обвал тощо) чи дають підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку (пожежа, повітряна, залізнична чи автомобільна катастрофа) - протягом шести місяців. В особливу групу закон виділяє осіб, які пропали безвісти в зв'язку з воєнними діями. Такі особи можуть бути оголошені померлими не раніше, ніж по закінченні двох років з дня припинення воєнних дій. Згідно зі ст. 264 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України рішення суду про оголошення громадянина померлим є підставою для реєстрації смерті в державних органах РАЦСу і видачі Свідоцтва про смерть. Тобто у разі смерті одного з подружжя або оголошення його померлим, правовідносини між подружжям припиняються, і другий з подружжя може вступити в інший шлюб, не порушуючи питання про розірвання шлюбу. В разі з'явлення одного з подружжя, оголошеного у встановленому законом порядку померлим, і скасування відповідного рішення суду шлюб вважається поновленим, якщо другий з подружжя не вступив у новий шлюб (ст. 118 СК). Якщо особа, що була визнана безвісно відсутньою, з'явилася, і відповідне рішення суду скасоване, її шлюб з іншою особою може бути поновлений за їх заявою за умови, що ніхто не перебуває у повторному шлюбі.

У випадках, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 118 СК, державний орган РАЦСу анулює запис акта про розірвання шлюбу та відповідне свідоцтво, видане на його підставі.

При житті подружжя шлюб припиняється шляхом його розірвання в судовому порядку або через державні органи РАЦСу.

Якщо один з подружжя помер до набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті.

Якщо в день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу один із подружжя помер, вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання.

46. Права та обов’язки сторін за договором купівлі-продажу

За договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. (ст.224ЦК Укр.). Договір купівлі-продажу є консенсуальний, оплатний і двохсторонній. На основі цього договору відбувається перехід майна в власність чи в оперативне управління від продавця до покупця. В договорі купівлі-продажу обов’язково приймають участь дві сторони: покупець і продавець. Ними можуть бути громадяни, громадські і державні організації, держава. Кожна із сторін в даному договорі має права і обов’язки. Продавець повинен передати покупцю майно. Як правило, його складають матеріальні предмети, речі. Земля, її надра, вода, ліси є в Україні виключною власністю держави. Договір купівлі-продажу належить до типових двосторонніх договорів.    Обов'язки продавця:    - передати товар покупцеві у власність. Передача може здійснюватися або шляхом безпосереднього вручення, або здачею товару для перевезення чи пересиланням органам транспорту або пошти;    - передати покупцеві необхідні документи на товар, які передбачені законом чи договором;    - забезпечити виникнення у покупця права власності на товар;    - інформувати покупця про недоліки речі;    - попередити покупця про права третіх осіб, тобто про так звані юридичні недоліки речі;    - зберігати продану річ в тих випадках, коли право власності переходить до покупця до її передачі;    - виступити на боці покупця, якщо треті особи звернулися до покупця з позовом про витребування речі.    Обов'язки покупця:    - сплатити обумовлену грошову суму за товар;    - вчинити дії, необхідні для забезпечення передачі товару (надати відвантажувальні реквізити, оформити довіреність представнику тощо);    - прийняти товар або забезпечити зберігання товару, який покупець відмовився прийняти;    - оглянути товар і перевірити його якісні і кількісні характеристики;    - притягнути продавця до справи, якщо треті особи звернулися з позовом про витребування речі.    Спільними обов'язками сторін є відшкодування збитків, які виникли у контрагента у зв'язку з неналежним виконанням договору, затримкою виконання або відмовою. Покупець, якому була продана річ неналежної якості вправі вимагати за своїм вибором: - або заміни речі, визначеної в договорі родовими ознаками, річчю належної якості; - або відповідного зменшення купівельної ціни; - або безоплатного усунення недоліків речі продавцем чи відшкодування витрат покупця на їх виправлення; - або розірвання договору з відшкодуванням покупцеві збитків; - або заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни. Покупець протягом 14-ти днів, не рахуючи дня купівлі, має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, у якого він був придбаний, якщо товар не підійшов за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або якщо з інших причин він не може бути використаний за призначенням. Покупець може пред’явити продавцю вимоги які пов’язані з недоліками в якості проданого майна, а якщо продавець відмовиться їх задовільнити, то він має право звернутися в суд, господарський суд. Покупець вправі заявити продавцеві претензію з приводу не застережених продавцем недоліків проданої речі, на яку не встановлено гарантійний строк, якщо недоліки були виявлені протягом шести місяців з дня передачі, стосовно нерухомого майна – не пізніше трьох років з дня передачі їх покупцю, а якщо день передачі нерухомого майна встановити неможливо або якщо майно перебувало у покупця до укладення договору купівлі-продажу – з дня укладення договору купівлі-продажу. Позов з приводу недоліків проданої речі може бути пред’явлений не пізніше шести місяців з дня відхилення претензії, а якщо претензія не заявлена або день її заявлення встановити неможливо – не пізніше шести місяців з дня закінчення строку, встановленого для заявлення претензії. Якщо третя особа на підставі, що виникла до продажу речі, пред’явить до покупця позов про її відібрання, покупець зобов’язаний притягти продавця до участі в справі, а продавець зобов’язаний вступити в цю справу на стороні покупця. Не притягнення покупцем продавця до участі в справі звільняє продавця від відповідальності перед покупцем, коли продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би запобігти вилученню речі у покупця. Викладені правила є загальними і застосовуються до усіх різновидів договорів купівлі-продажу