16. Поняття та різновиди договору майнового найму. Загальна характеристика

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Правове регулювання договору найму (оренди) здійснюється гл.58 ЦК, ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та окремими правилами найму. Метою договору є забезпечення передання майна у тимчасове користування. Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний (реальний), відплатний. Сторонами договору є наймодавець (орендодавець) та наймач (орендар). Наймодавцем може бути власник речі або особа, якій належать майнові права, а також особа, уповноважена на укладення договору найму. Щодо особи наймача, то законодавець не передбачає будь-яких обмежень. Істотною умовою договору є умова про предмет, яким може бути: річ, яка визначена індивідуальними ознаками і зберігає свій первісний вигляд за неодноразового використання (неспоживна річ); майнові права.

Законом може бути встановлено види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Ціна договору встановлюється за домовленістю між сторонами. Якщо її не встановлено договором, то визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Договір найму (оренди) є строковим договором. Якщо строк найму не встановлено, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Форма договору: усна або письмова. Змістом договору є сукупність прав та обов'язків сторін. Чинне цивільне та господарське законодавство Укр. виділяє такі різновиди договорів, що регулюють строкове платне користування чужим майном: договір найму (оренди), включаючи оренду державного та комунального майна (ст.759–786 ЦК, ст.ст.283–289, 291 ГК, ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»); договір прокату (ст.787–805 ЦК), специфікою якого є те, що наймодавцем може бути лише суб’єкт підприємницької діяльності, а предметом договору – рухома річ, яка використовується, як правило, для задоволення побутових невиробничих потреб. Договір прокату є публічним договором та договором приєднання.; договір найму (оренди) земельної ділянки (ст.792 ЦК, ст.290 ГК, ЗУ «Про оренду землі»; договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (ст.793–797 ЦК); договір найму (оренди) транспортного засобу (ст.798–805 ЦК); договір лізингу (ст.806–809 ЦК, ст.292 ГК, ЗУ «Про лізинг»); договір найму житла (ст.810–826 ЦК).

17. Поняття та загальна характеристика договору комісії

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 ЦК). Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний та відплатиий. Сторонами договору є комітент (особа, яка дає комісійне доручення) і комісіонер (особа, яка приймає комісійне доручення). Комітентами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Комісіонерами, як правило, виступають відповідні організації в межах своєї спеціальної правоздатності. Комісіонер, виконуючи доручення, укладає правочини з третіми особами. Істотними умовами договору є умови про предмет та ціну.

Предметом договору комісії є правочин, який комісіонер укладає з третіми особами за рахунок комітента з приводу продажу чи купівлі майна. Тобто предметом договору є юридичні акти (правочини), а не фактичні дії, як, наприклад, у договорах перевезення, зберігання тощо. Майно, з приводу якого може бути вчинено комісійний договір, частіше конкретно визначено у нормативних актах. Крім того, є перелік речей, які не підлягають прийняттю на комісію (наприклад, зброя, боєприпаси (крім мисливської і спортивної зброї і боєприпасів до неї, а також холодної зброї), бойова і спеціальна військова техніка, вибухові речовини та вибухові засоби, отруйні речовини та інші).Форма укладення договору - письмова. Залежно від виду договору комісійне доручення може бути оформлено різними документами, зокрема, квитанцією, нарядом тощо. Змістом договору коміссії є права та обов'язки сторін. Договір комісії окрім загальних підстав припинення договору припиняється також у разі: відмови комітента від виконання договору (ч.1,2 ст.1025); відмови комісіонера від договору, якщо строк не встановлено договором (ч.1 ст.1026); смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи-комісіонера.