17.Теорія “континентального блоку” к.Хаусхоффера.

Карл Хаусхофер професор Мюнхенського університету, засновник Інституту геополітики в Мюнхені і Журналу геополіти¬ки. Праці: Геополітика Тихого океану, Про кордони, Геополітика панідей, Теорія континентального блоку. Гаусгофер розробив теорію “континентального блоку”, яка стала офіційною доктриною Третього Райху.  Геополітична доктрина Гаусгофера базувалася на протистоянні морських і континентальних держав. Майбутнє Німеччини як великої держави бачилось у створенні “континентального блоку” або осі Берлін-Москва-Токіо Період панування морських держав закінчується і майбутнє за сухопутними державами. Цим пояснюється, що є перспектива створення могутнього континентального блоку, який об’єднав би Європу з північчю і сходом Азії. Такий блок простягався б від Балтійського і Чорного морів до Тихого океану по осі Берлін-Москва-Токіо. Створення такого блоку диктується необхідністю протиставити політиці морських держав дієву політику сухопутних країн. Під час підготовки і після укладення Акту Молотова-Ріббентропа Хаусхофер проводив у своїх роботах лінію континентального блоку, тобто орієнтацію Німеччини на Схід.. Це була по суті ідея великого континентального євро-азійського союзу. Теоретично доводилося, що культура Німеччині - це західне продовження азіатської традиції. За всією цією риторикою, очевидно, стояв розрахунок на ресурси Росії та інші необжиті райони Євразії. У рамках Акту Молотова-Ріббентропа Хаусхофер бачив подолання вкрай несприятливого затиснутого положення Німеччини між морськими державами і Хартлендом Для цього, згідно з ідеєю континентального блоку, потрібно було використовувати світове геополітичне положення Росії. Союз Німеччини з Росією, відповідно до концепції Хаусхофера, забезпечив би Німеччині вільні від англосаксонського впливу трансконтинентальні комунікації від Рейну до Амура і Янцзи,. Німеччина отримала б вихід до відкритого океану і стала б володіти потужністю як континентальної, так і океанічної держави.  Однак основній ідеї континентального блоку Хаусхофера не судилося здійснитися, оскільки Німеччина в 1941 р. напала на СРСР.Крім того, навіть якщо б відбулося утворення такого блоку, то навряд чи б він виявився життєздатним і довготривалим з ряду причин, одна з яких полягала в тому, що СРСР відводилася роль другорядної держави. І тому згодом поміняв свою концепцію, змінивши напрямок на Берлін – Рим – Токіо

18.Геополітична концепція х.Маккіндера.

Геополітична концепція Маккіндер  У 1904 році Маккіндер опублікував доповідь "Географічна вісь історії",містить його геополітичну концепцію, в яку в 1919 і 1943 роках були внесені певні корективи. Згідно з цією концепцією, визначальним моментом в долі народів і держав є їх географічне становище. Причому вплив географічного положення країни на її зовнішню і внутрішню політику в міру історичного розвитку, на думку Маккіндер,не зменшується, а навпаки стає більш значним. Суть основної ідеї Маккіндера полягала в тому, що роль осьового регіону світової політики і історії відіграє внутрішній простір Євразії, і що панування над цим простором може з'явитися основою для світового панування.  Маккіндер вважав, що будь-яка континентальна держава (будь то Росія,  Німеччина чи навіть Китай), що захопила панівне становище в осьовому регіоні, може обійти з флангів морський світ, до якого належала впершу чергу Великобританія. У зв'язку з цим він застерігав проти небезпеки російсько-німецького зближення. Воно, на його думку, могло б об'єднати найбільші і динамічні "осьові" народи, здатні разом зруйнувати міць Британії. Як один із засобів від небезпеки він пропонував зміцнення англо-російського взаєморозуміння.  Маккіндер стверджує, що для будь-якої держави самим вигідним географічним положенням було б серединна, центральне положення.  Центральному - поняття відносне, і в кожному конкретному географічному контексті вона може варіюватися. Але з планетарної точки зору, в центрі світу лежить Євразійський континент, а в його центрі - "серце світу",  "Хартленд" (heartland). Хартленд - це осередок континентальних мас  Євразії. Це найбільш сприятливий географічний плацдарм для контролю над усім світом. Хартленд є ключовою територією в більш загальному контексті - в межах "світового острова" (World Island). У світовій острів Маккіндер включає три континенти - Азію, Африку та Європу. Таким чином, Маккіндер іерархізірует планетарне простір через систему концентричних кіл. У самому центрі - "географічна вісь історії" або  "осьовий ареал" (pivot area), Це геополітичне поняття географічно-тотожно Росії. Та ж "осьова" реальність називається Хартленд, "земля серцевини ".  Далі йде" внутрішній або окраїнний півмісяць (inner or marginalcrescent) ". Це - пояс, що співпадає з береговими просторами євразійського континенту. Згідно Маккіндера, "внутрішній півмісяць"являє собою зону найбільш інтенсивного розвитку цивілізації. Це відповідає історичній гіпотези про те, що цивілізація виникла спочатку на берегах річок або морів, так званої "потаміческой теорії".  Треба зауважити, що ця теорія є суттєвим моментом всіхгеополітичних конструкцій. Перетин водного і сухопутного просторівє ключовим чинником історії народів і держав. Далі йде зовнішнійколо: "зовнішній чи острівний півмісяць (outer or insular crescent)." Цезона цілком зовнішня (географічно і культурно) щодо материковоїмаси світового острова.  Маккіндер вважав, що головним завданням англосаксонської геополітикиє недопущення утворення стратегічного континентального союзунавколо "географічної осі історії". Отже, стратегія сил "зовнішнього півмісяця "полягає в тому, щоб відірвати максимальну кількість берегових просторів від Хартленд і поставити їх під вплив "острівної цивілізації ".  Маккіндер перший постулював глобальну геополітичну модель. Він невпинно підкреслював особливе значення географічних реальностей для світової політики, вважаючи, що причиною, прямо або побічно викликала всевеликі війни в історії людства, було, крім нерівномірного розвитку держав, також і нерівномірний розподіл родючих земель і стратегічних можливостей на поверхні планети.