4. Філософія Середньовіччя і доби Відродження (тема №3).

Філософія Середньовіччя як синтез двох традицій - християнського одкровення і античної філософії. Релігійна філософія Августина Блаженного. Філософія епохи зрілого середньовіччя. Реалізм і номіналізм. Фома Аквінський та середньовічна схоластика. Гуманізм, пантеїзм і натурфілософії епохи Відродження (Данте, П. делла Мірандола, М.Кузанський, Дж. Бруно, Галілео Галілей).

Контрольні питання до теми:

1. В чому полягає основний смисл переоцінки цінностей, що здійснило християнство?

2. Назвіть основні принципи (догмати) християнської релігії. В чому суть цих принципів та їх впливу на рішення філософських проблем?

3. На розгляді яких проблем було зосереджено увагу представників патристики? Якими є особливості середньовічної схоластики?

4. Розкрийте сутність проблем відношення душі і тіла, віри і знання, приречення і свободи волі.

5. Які позиції займали в дискусії про „універсалії” реалісти і номіналісти?

6. Як вчення Аристотеля вплинуло на вчення Фоми Аквінського?

7. В чому ви бачите причини гуманістичного руху епохи Відродження?

8. Які цінності утверджувались у вченнях гуманістів?

9. Визначте специфічні риси натурфілософії епохи Відродження.

Тестові завдання до теми:

1. Блаженний Августин розглядає історію як:

a). Здійснення Божої волі;

б). Сукупність випадкових подій;

в). Результат дії об’єктивних законів;

г). Циклічне повторення одних і тих самих подій.

2. Хто являється засновником гуманізму епохи Відродження?

a). Данте Аліг’єрі;

б). Франческо Петрарка;

в). Лоренцо Вала;

г). Еразм Ротердамський.

3. Зіставте імена мислителів і напрямків схоластики:

а). Фома Аквінський; 1). Реалізм;

б). Росцелін; 2). Томізм;

в). Ансельм Кентерберійський; 3). Номіналізм.

Рекомендована література:

1. Філософія: Навчальний посібник / За ред. Надольного І.Ф. – К.: Вікар, 1997. С.31-58.

2. Введение в философию.- М: Политиздат, 1989. Ч.1. С.115-134.

3. Філософія: Підручних / За ред. Горлача М.І. – Харків, 2000. С.33-102.

4. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій.- К., 2002. С.38-96.

5. Августин Блаженный. О граде Божьем. Мн., 2000.

6. Августин Аврелий. Исповедь. М., 2000.

7. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия.- М., 2003. С.110-128.

5. Філософія Нового часу та епохи Просвітництва (тема №4).

Соціально-економічні і культурні передумови становлення філософії Нового часу. Роль наукової революції ХУП ст. в становленні філософії Нового часу. Філософські вчення Ф.Бекона, Т. Гоббса. Раціоналізм в філософії – Р.Декарт, Б.Спіноза ,Лейбніц. Емпіризм в філософії – Д.Локк, Дж.Берклі, Д.Юм. Філософія Просвітництва у Франції ХУШ ст.: основні ідеї великих французьких просвітників: Ж.-Ж. Руссо, Д. Дідро, П.-А. Гольбаха, Ф.Вольтера, Ш. Монтеск’є та ін.

Контрольні питання до теми:

1. Чому філософію Нового часу називають гносео-центричною (або методо-центричною)?

2. Чи можливо назвати механіку і математику впливовими чинниками новочасного світорозуміння?

3. На який метод, як вважав Ф.Бекон, повинно спиратись досвідне пізнання природи?

4. В чому полягає сутність концепції «суспільного договору» Т. Гоббса?

5. Поясніть, яку роль у своєму раціоналістичному вченні Р. Декарт відводить: радикальному сумніву, вродженим ідеям, універсальному методу?

6. Чому вчення Б.Спінози про Бога і природу можна визначити як пантеїзм?

7. В чому полягає принцип сенсуалізму Д. Локка та його вчення про первинні і вторинні якості?

8. Доведіть, що у питанні про субстанцію Г. В. Лейбніц був ідеалістом і плюралістом.

9. Чи існує суттєва різниця між принципом Декарта „сумнівайся у всьому” і скептицизмом Д. Юма?

10. В чому полягає сутність просвітницького руху в філософії ХУШ ст.?

Тестові завдання до теми:

1. Емпіризм – це філософський підхід згідно якого єдиним джерелом нового знання є:

а). Експеримент;

б). Чуттєве сприйняття;

в). Розум;

г). Спілкування між людьми.

2. Згідно теорії суспільного договору Т. Гоббса держава виникає:

a). Випадково;

б). Як результат Божого управління;

в). Завдяки дії об’єктивних законів історії;

г). В результаті домовленості між людьми.

3. За Спінозою субстанція, яка лежить в основі буття:

а). Не існує;

б). Духовна та її притаманне мислення;

в). Матеріальна та її притаманна протяжність;

г). Її атрибутами є протяжність і мислення.

4. Твердження «Мислю, отже існую» належить:

a). Ф. Бекону;

б). Дж. Локку;

в). Р. Декарту;

г). Т. Гоббсу.

Рекомендована література:

1. Антология мировой философии: В 4-х т. Т.2. М., 1969.

2. Бэкон Ф. Новый Органон: Соч.: В 2-х т. Т.2. М., 1978.

3. Декарт Р. Рассуждение о методе: Соч.: В 2-х т. Т.1. М., 1989.

4. Філософія: Навчальний посібник / за ред. Надольного І.Ф. – К.: Вікар, 1997. С. 58-118.

5. Введение в философию. М.: Политиздат, 1989.

6. Філософія: Підручник / За ред. Горлача М.І. – Харків, 2000. С.152-216.

7. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. К., 2002. С.96-162.

8. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия.- М., 2003. С.123-133.