2.4. Удосконалення форм звітності бюджетних установ як пріоритетний захід модернізації системи управління державними фінансами

Розвиток міжнародних зв’язків, стандартизація усіх сфер діяльності національної економіки, глобалізація призводять до необхідності удосконалення законодавства відповідно до міжнародних норм. Не винятком є і сфера бухгалтерського обліку. Якщо питання реформування системи обліку суб’єктів господарювання активно досліджується, то обліку в державному секторі не приділяється належна увага. Економічна ситуація в бюджетній сфері вимагає практичного вдосконалення системи обліку і теоретичного перегляду з метою урахування нових явищ, процесів, що виникли в сучасних умовах. Одними з найважливіших таких явищ є виникнення нових об’єктів обліку, вдосконалення системи управління бюджетними установами.

Аналіз останніх публікацій та досліджень свідчить, що проблеми бухгалтерського обліку у бюджетних установах та організаціях неодноразово розглядались у працях вітчизняних та зарубіжних економістів-науковців: С.М. Альошина, І.А. Андреєва, А.М. Бєлова, Й.М. Бескида. Проте дане питання не втратило актуальності та залишає за собою ряд невирішених проблемних питань.

Фінансово-господарська діяльність бюджетних установ має ряд особливостей, що в свою чергу впливають на побудову бухгалтерського обліку. Вони є неприбутковими організаціями та функціонують на правах державної власності. Бюджетні установи та організації мають за мету надавати нематеріальні послуги, для задоволення потреб населення, а не отримувати прибуток.

Основним завданням обліку у процесі фінансово-господарської діяльності бюджетної установи є забезпечення своєчасного, точного, повного відображення всіх господарських операцій у бухгалтерських документах та використання виділених коштів з бюджетів різних рівнів за цільовим призначенням [2,с. 347].

Бухгалтерський облік в бюджетних установах має свої специфічні особливості: - організація обліку в розрізі статей бюджетної класифікації;

- окремий облік отриманих асигнувань з бюджетів різних рівнів та власних надходжень; - розподіл обліку видатків за джерелом покриття;

- окремий облік касових та фактичних видатків; - контроль виконання кошторису видатків; - сувору відповідність обліку і звітності вимогам нормативних документів; - галузеву специфіку обліку в установах культури, науки, освіти, управління; - відсутність попередньої оплати за товари, послуги, виконані роботи (ст. 51 Бюджетного Кодексу) та ін..

Метою модернізації обліку в державному секторі є адаптація його до сучасних вимог міжнародної практики, усунення існуючих проблем, вдосконалення законодавчо-нормативної бази, що регламентує облік.

В Україні стратегія модернізації обліку законодавчо закріплена Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 роки ” від 16 січня 2007 року № 34, яка містить основні напрямки та положення реформування обліку відповідно до сучасних вимог. Проте, реалізації зазначених заходів відбувається дуже повільно або й взагалі існує лише на папері .

Відповідно до даного документу можна визначити основні напрями модернізації обліку, а саме: удосконалення системи бухгалтерського обліку, удосконалення системи фінансової звітності та звітності про виконання бюджетів, створення уніфікованої організаційної та інформаційної облікової системи.

Перший напрямок передбачає розробку та запровадження національних стандартів, єдиного плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, узгодженого з бюджетною класифікацією та розподіл між бухгалтерами повноважень щодо ведення обліку активів, зобов’язань, доходів та витрат.

Другий напрямок передбачає удосконалення методології складання форм звітності та їх удосконалення, запровадження нових форм фінансової звітності та звітності про виконання бюджетів; удосконалення методів складання фінансової звітності, звітності про виконання бюджетів з використанням сучасних інформаційних технологій.

Третій напрямок пропонує адаптувати бюджетну систему, що створена на засадах програмно-цільового методу до нових методологічних принципів системи бухгалтерського обліку, модернізувати фінансово-бухгалтерські служби, посилити контроль з боку органів Державного казначейства за дотриманням єдиних правил ведення бухгалтерського обліку і складання звітності [2, с. 350]

Питання створення загального плану рахунків неодноразово піднімались ще в перше десятиліття незалежності України. Бухгалтерськими професійними організаціями та методологічною радою з питань бухгалтерського обліку було запропоновано ще в той час декілька проектів такого плану рахунків, що навіть були опубліковані в науково-практичних бухгалтерських журналах. Проте, оскільки на той час лише порівняно незначна кількість субрахунків була спільною для плану рахунків бюджетних установ і промислових підприємств, ця ідея не була реалізована.

Державне Казначейство України встановлює порядок ведення обліку та складання звітності, встановлює типові форми для бюджетних установ та організацій. Основною проблемою при складанні, розгляді та опрацюванні фінансової звітності бюджетних організацій і установ є постійна зміна її форм Державним казначейством України, що встановлює щороку нові форми.

На нашу думку, розробка власних стандартів для бюджетного обліку є одним з найважливіших шляхів його вдосконалення, оскільки буде сформовано єдину законодавчо-нормативну базу, яка буде повно та точно визначати норми та вимоги до ведення такого обліку та формування звітності, затверджено типові форми для складанні звітності, що будуть незмінними протягом певного періоду.

Бухгалтерський облік в бюджетних установах та організаціях України потребує запровадження та широкого використання інформаційних технологій, оскільки це забезпечить : спрощення облікового процесу, підвищення оперативності отримання облікових даних в різних аналітичних розрізах, а отже дозволить використовувати облікову інформацію з метою забезпечення суворого контролю за витрачанням бюджетних ресурсів, за їх цільовим призначенням, що збільшить економію ресурсів держави та часу. За результатами дослідження можна зробити висновок, що для модернізації системи обліку в державному секторі є необхідним формування єдиної законодавчо-нормативної бази, адаптованої до міжнародних вимог та норм, удосконалення методології складання звітності та запровадження інформаційних технологій.

Система бухгалтерського обліку виконання кошторису доходів і видатків передбачає суцільне безперервне відображення господарської діяльності бюджетних установ у первинному та поточному обліку. Інформація, що відображається в документах і реєстрах бухгалтерського обліку, носить дещо відокремлений характер і, з огляду на це, є складною для аналізу діяльності бюджетних установ. Безумовно, показники і дані зазначених етапів обліку потребують узагальнення. Зазначене завдання виконується на заключному, чи підсумковому, етапі бухгалтерського обліку — етапі складання бухгалтерської звітності. Висока відповідальність завершального етапу бухгалтерського обліку вимагає відповідного рівня організації зазначеного технологічного етапу — облікового процесу. Тому необхідно приділити значну увагу розвитку та вдосконаленню як звітності так і облікового процесу бюджетних установ в цілому.

Дослідженнями в даному напрямі займались такі науковці та працівники Держказначейства: В. Волчанська, Т. Кум, Т. Гвоздецька, С.В. Свірко.

Складання звітності здійснюється на підставі інструктивних матеріалів, які входять до нормативного поля підсумкового етапу бухгалтерського обліку. Установа чи організація має бути повністю забезпечена зазначеними інструкціями. Останні після їх надходження до бухгалтерської служби вивчаються головним бухгалтером і передаються для реєстрації відповідальній особі, яка фіксує в журналі факт її надходження із зазначенням дати надходження, реєстраційного номера і дати затвердження інструкції, а також посаду, прізвище, ім’я, по батькові особи, за якою інструкцію закріплено. При передачі інструкції відповідальній особі в журналі робиться відмітка — підпис про отримання [4].

Інструкції зі складання звітності містять загальні рекомендації щодо заповнення звітних форм. Для забезпечення якісного та швидкого складання носіїв підсумкового етапу бухгалтерського обліку доцільно розробити робочі інструкції до кожної форми з пакета звітності. В інструкціях мають бути відображені особливості облікового процесу даної установи, детальні методичні рекомендації по отриманню необхідних показників звітних форм.

Казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів, а також їх розпорядників передбачає здійснення органами Держказначейства контролю за станом кредиторської заборгованості та зареєстрованими фінансовими зобов'язаннями розпорядників бюджетних коштів. На сьогоднішній день аналіз звітності, що подається до органів Держказначейства розпорядниками бюджетних коштів свідчить про недосконалість взаємозв'язку між механізмом обліку зобов'язань в органах Держказначейства та відображенням в бухгалтерському обліку бюджетних установ їх кредиторської заборгованості [4].

На нашу думку причиною такої ситуації є невиконання бухгалтерськими службами бюджетних установ статті 9 п. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Цією статтею передбачається, що «Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення».

На сьогоднішній день на практиці продовжує існувати порядок, який діяв до набуття чинності вказаним Законом.

Так, наприклад, термін виплати заробітної плати в бюджетній установі передбачено Колективним договором 5 числа, наступного за звітним, місяця.

Бухгалтер бюджетної установи на підставі Табелю обліку робочого часу нараховує заробітну плату працівникам за фактично відпрацьований час (з 1 по 30 чи 31 число) та створює первинний документ (Розрахунково-платіжну відомість), як правило, 3-го або 4-го числа наступного місяця, але датою його складання ставить останній день місяця, за який нараховується заробітна плата [2].

В бухгалтерському обліку бюджетної установи цей документ відображається (згідно з датою складання документу) в останній день місяця, за який нарахована заробітна плата, а в звітності — як кредиторська заборгованість, термін якої не настав.

Виникає риторичне питання: як можна в бухгалтерському обліку попереднього місяця відобразити документ, якого на дату відображення в обліку взагалі не існувало? Кому це потрібно і, головне, навіщо?

Аналогічна ситуація і з відображенням в обліку бюджетної установи видатків на отримання послуг.

Так, підприємства — надавачі послуг (комунальних, зв'язку, охорони та інших) надають бюджетним установам за минулий місяць рахунки для оплати на початку наступного місяця (до 10 числа). Ці рахунки складаються ними та подаються бюджетній установі для оплати на початку наступного місяця, але знову ж таки датою складання цього документу вказується останній день попереднього місяця.

Бюджетна установа, отримавши цей рахунок, знову ж таки відображає його в своєму обліку в останній день попереднього місяця.

При такій ситуації як в першому, так і в другому прикладі, реєстрація та облік цих зобов'язань в органах Державного казначейства буде здійснено в тому місяці, в якому документ фактично з'явився на світ, або в тому, коли бюджетна установа надасть його до органу Держказначейства (але ніяк не в минулому місяці).

І тому при складанні звітності та проведенні її аналізу виникає справедливе питання: чому при наявності на рахунку бюджетної установи коштів за відповідним кодом бюджетної класифікації (що буває досить часто) та наявності кредиторської заборгованості не зареєстровані фінансові зобов'язання в органах Держказначейства та не здійснена їх оплата?

На нашу думку, з метою приведення у відповідність взаємопов'язаних показників бухгалтерського обліку бюджетних установ та органів Держказначейства, необхідно в інструктивні документи внести доповнення, передбачивши такі моменти.

1. Відображення в бухгалтерському обліку бюджетних установ первинних документів повинно відображатись в тому місяці, в якому складено первинний документ;

2. Відображення в бухгалтерському обліку бюджетних установ первинних документів повинно здійснюватись після реєстрації зобов'язань в органах Держказначейства;

3. Реєстрація зобов'язань бюджетною установою повинна бути здійснена в органах Держказначейства на протязі трьох робочих днів після їх виникнення (після дати складання первинного документу) [2].

4. Провести уніфікацію Плану рахунків. Уніфікація планів рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, їх понятійного апарату є одним з напрямів удосконалення бухгалтерського обліку, його реформування із застосуванням міжнародних стандартів. Нова концепція Планів рахунків зорієнтована на перспективу розвитку бюджетних установ, вона дала б змогу прискорити процес впровадження ЕОМ у сферу обліку, скоротити пов'язані з цим витрати і підвищити ефективність. Слід також зазначити, що сучасні науковці пропонують досить ґрунтовні пропозиції щодо внесення змін до діючого Плану рахунків [3].

Також, ще однією проблемою бюджетних установ є невідповідність законодавчих актів. Так, відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи є неприбутковими організаціями і в їхньому обліку не повинно бути прибутків. Проте чинними нормативними документами щодо надання платних послуг установам освіти і культури надано право вносити до ціни платної послуги прибуток (рентабельність) за умови його використання виключно за чітко визначеними напрямами. Однак порядку відображення в бухгалтерському обліку таких операцій не регламентовано. Тому на нашу думку, слід також встановити обмеження щодо рівня рентабельності на освітні послуги, який фактично у деяких випадках перевищує 200% [3].

На нашу думку, при такій організації відображення взаємозалежних показників бухгалтерського обліку бюджетних установ та органів Держказначейства більш досконалим буде аналіз виконання кошторисів бюджетних установ, чіткіше будуть визначатись причини будь-яких відхилень, ідо, в свою чергу, сприятиме запобіганню виникнення небюджетної заборгованості.

РОЗДІЛ 3. КОНТРОЛЬ ТА АНАЛІЗ ЗВІТНИХ ПОКАЗНИКІВ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В М. БІЛА ЦЕРКВА