
- •1.Багатство і різноманітність змісту та художніх форм.
- •2.Бароко в українській літературі
- •3.Біографічний метод у літературознавстві
- •4.Види рим і принципи їх аналізу. Способи римування.
- •2. За різними ознаками рими поділяються ще на ряд видів:
- •5. Використання здобутків культурно-історичної, порівняльно-історичного та психологічного методів літературознавстві у творчій практиці і. Франка.
- •7.Дискурс у літературі і мистецтві.
- •8. Драматургія. Основні прикмети творів драматичного роду.
- •9. Епос. Структура творів епічного роду.
- •10.Естетичні категорії.
- •Категорії прекрасне і потворне
- •Категорії піднесене і низьке
- •Категорії комічне і трагічне
- •12.Естетичні судження про художній твір. Естетична оцінка, естетичний смак та естетичні погляди.
- •13. Естопсихологія е. Еннекена.
- •16. Закономірності історичного розвитку літератури.
- •17. Зв'язок тематики з системою образів.
- •19. Зміст як філософська категорія. Значення терміну «зміст» у літературознавстві.
- •20. І. Франко – про індивідуальний стиль.
- •21. Іван Франко – теоретик літератури
- •22. Індивідуалізація образів. Єдність типізації та індивідуалізації зображення.
- •23. Індивідуальний стиль і стиль епохи.
- •24. Індивідуальний стиль письменника.
- •25. Інтертекстуальність (міжтекстовість).
- •26. Історична конкретність реалістичних образів
- •27. Категорія стилю
- •28. Класицизм
- •29. Культурно-історична школа
- •Культурно-історичні епохи. Класицизм
- •31.Літературознавство серед інших наук
- •32. Малі та великі епічні форми
- •33. Місце о.Потебні у формуванні психологічного напрямку в літературознавстві
- •34. Модернізм у літературі і мистецтві.
- •35. Основні системи віршування
- •36. Основні творчі принципи романтизму
- •37. Побудова епічних та ліричних творів
- •38. Поема. Сучасні жанрові різновиди поем.
- •39.Поняття про зміст твору. Основні компоненти змісту твору.
- •40. Поняття про методи вивчення літератури. Міфологічна школа.
- •41. Постмодернізм
- •42. Принцип художньої правди в реалістичній літературі.
- •43. Проблема прекрасного. Прекрасне в житті і в літературі.
- •44. Проблема специфіки літератури
- •45. Проблема специфіки літератури. Художня література і наука.
- •45. Проблема специфіки худ.Л-ри. Л-ра і наука
- •46. Проблема національного в літературі і мистецтві
- •47. Проблеми новаторства у л-рі та мистецтві
- •48. Проблема образної специфіки у художньому творі
- •49. Проблеми романтизму. Виникнення і розвиток романтизму
- •50. Проблеми тенденційності літератури й мистецтва. І. Франко про тенденційність літератури
- •51. Проблеми теорії літератури у трактаті і. Франка «Із секретів поетичної творчості»
- •52. Проблеми успадкування в літературі і мистецтві
- •53. Процес розвитку і диференціації жанрів
- •54. Психоаналітичний метод у літературознавстві. Вчення к. Юнга
- •55. Психологічна школа у літературознавстві (в. Вундт, о. Потебня)
- •56. Рецептивна естетика
- •57. Рима. Роль рими у поезії
- •58. Риторичні фігури і їх значення у поетичній мові
- •60. Розвиток естетичної думки в античну епоху. Концепція мистецтва Платона і Аристотеля. Погляди на мистецтво в епоху середньовіччя.
- •61. Розвиток теорії літератури в працях викладачів Києво-Могилянської академії
- •Роман і повість і їх жанрові різновиди
- •Семіотика у літературознавстві
- •Сентименталізм як творчийнапрям
- •Система образів у літературному творі
- •Специфічні особливості літератури як виду мистецтва.
- •Структуралізм
- •Суть формалізму в літературі й мистецтві
- •Сучасна триступенева жанрова класифікація літературних творів
- •Сучасні дискусії з питань реалізму
- •Сучасні нерівноскладові та вільні вірші
- •Сюжет в епічному творі. Різноманітність форм і способів сюжетоскладання у творах епічного роду.
- •Типове як соціальна, психологічна і естетична категорія
- •Філологічний метод у літературознавстві
- •Формальний метод у літературознавстві
- •Художня правда в літературі і мистецтво
29. Культурно-історична школа
Родоначальник культурно-історичної школи французький історик, мистецтвознавець Іпполіт Тен. Школа базувалася на філософії позитивізму, основоположником якого був Огюст Конт (1798— 1857 pp.). Під впливом позитивізму І. Тен вимагав від мистецтва правдивості фактів, вважав, що особливості мистецтва перебувають у прямій залежності від суспільства. Зміни в суспільстві позначаються на мистецтві. Соціологізм І. Тена базувався на трьох факторах:
1) раса (особливості національного характеру, ознаки спадковості);
2) середовище (природа, клімат, соціальні умови, географічні, політичні обставини, економіка);
3) момент (історична епоха, її традиції, рівень культури).
Заслуга І. Тена в тому, що він намагався пояснити особливості мистецтва об'єктивними суспільними умовами. Недоліком є те, що вчений обмежував літературу відображенням, ігнорував специфіку мистецтва, його естетичну своєрідність, прирівнював художні твори до історичних джерел.
Послідовниками І. Тена були Ф. Брюнетьєр, Г. Лансон (Франція), В. Шерер, Г. Гетнер (Німеччина), О. Пипін, М. Тихонравов (Росія).
Культурно-історичні епохи. Класицизм
1) Античний період. На розвиток і становлення культури важливий вплив мав період античності (VI – V ст. до н.е. – II ст. н.е. ). В період античності ( так званий афінський період ) великий вплив мають Платон і Аристотель. Платон з його поглядами на життя, що вся що існує в природі змінюється. Все що є матеріальним воно тим чи іншим чином підлягає руйнації, тільки ідеї вічні як душа. Через розум пізнає світ. Аристотель – засновник 20 наук ( логіка, фізика, біологія, гуманітарні науки ).
Представники: Герактліт, Платон, Арістотель, Цицерон
2) Середньовіччя. Епоха середньовіччя поділяється на:
1. Темні віки ( IV- VIII ст. )
2. Раннє середньовіччя ( VIII- XII ст. )
3. Пізнє середньовіччя ( XIII- XV ст. )
Августин Блаженний, Фома Аквінський
Відродження Ця епоха започаткована фундаментальними відкриттями в природничих науках, гуманізму в суспільних відносинах. Це був період не простого відродження чогось вже досягнутого античним світом, а період своєрідного способу життя, мислення, світобачення.
Виділяють 2 регіони Відродження: 1) Італія 2) Англія і Франція
Основні постаті: Фічіно, Бруно, Данте, Бокаччо, Валла, да Вінчі
Класицизм (від лат. classicus — взірцевий, довершений) — літературний напрям, що виник у XVII столітті у Франції й поширився в літературах Європи до початку XIX століття. Класи-цистами називають митців, у творчості яких панує культ «класиків» (античних письменників) та розуму, а весь напрям пов'язаний із суворою нормативністю й регламентацією. Сама назва «класицисти» з'явилася тільки у 30-х роках XX століття у вітчизняному літературознавстві. У XIX столітті представників цього літературного напряму іменували «класиками» (назва виникла у французькому літературознавстві), а нерідко — «псевдокласиками»: цей останній вислів був поширений у XIX — на початку XX століття. Справа в тому, що романтики, а згодом і представники інших течій, які полемізували із класицистами, визнавали «класичними» лише твори давніх греків та римлян. Мистецтво ж своїх опонентів вони розглядали як «псевдокласичне», «бажаючи підкреслити невдалість, недоладність, маловартісність цієї течії».Становлення й розвиток класицистичного напряму відбувається в постійній боротьбі та полеміці з літературою бароко.Рене Декарта. Декартівська (картезіанська) філософія протиставляла пристрасті розум як «низьке» та «високе» начало в людській природі. Розум, за Декартом, є єдиним джерелом істини. Думка — єдиний критерій самого життя. «Я мислю, значить, я існую»
Просвітництво Доба Просвітництва виникає в XVIIIст. Це період розуму. Ідеї про демократичні свободи. Свій початок Просвітництво бере ще в XVIIст. Спроба пояснити явища природи і життя. Велику роль відводять освіті. На перше місце ставиться механіка. Критикується існуючий державний лад. Вольтер критикує церкву. Бог служить людині, а не людина Богу. Людина – найбільша цінність. Вольтер виступає проти війни. Рушійною силою прогресу є людський розум.
Представниками романтизму були: Руссо, Дідро, Байрон, Герде. Перша половина XIXст. – це криза традиційних систем цінностей. Пошук універсальних моделей світу під впливом нових ідей. Друга половина XIX – початокXXст. – це період наукових відкриттів, промислових революцій. Перехід від відсталого суспільства до розвинутого
Сучасна культура В XX – XXIст. розвивається модерн та пост модернізм.
Модерн – це сукупність умов життя створених в епоху еволюції 60р.XXст. Початок виникнення сучасної науки. Формується індустріалізація суспільства. В другій половині XXст. відбуваються зміни у розвитку індустріального суспільства спричинені науковою революцією та зростанням ролі науки та інформації. Постмодернізм виник в 50р.ХХст. в США як художнє явище. В 60р. поширився у Франції. Загалом в цей період культури відіграє провідне місце. З’являється багато напрямків, наприклад: поп і рок культури. Вони пропагують нові ідеї. Виступають проти порядків – це бунт і заперечення старої моралі.