- •1.Багатство і різноманітність змісту та художніх форм.
- •2.Бароко в українській літературі
- •3.Біографічний метод у літературознавстві
- •4.Види рим і принципи їх аналізу. Способи римування.
- •2. За різними ознаками рими поділяються ще на ряд видів:
- •5. Використання здобутків культурно-історичної, порівняльно-історичного та психологічного методів літературознавстві у творчій практиці і. Франка.
- •7.Дискурс у літературі і мистецтві.
- •8. Драматургія. Основні прикмети творів драматичного роду.
- •9. Епос. Структура творів епічного роду.
- •10.Естетичні категорії.
- •Категорії прекрасне і потворне
- •Категорії піднесене і низьке
- •Категорії комічне і трагічне
- •12.Естетичні судження про художній твір. Естетична оцінка, естетичний смак та естетичні погляди.
- •13. Естопсихологія е. Еннекена.
- •16. Закономірності історичного розвитку літератури.
- •17. Зв'язок тематики з системою образів.
- •19. Зміст як філософська категорія. Значення терміну «зміст» у літературознавстві.
- •20. І. Франко – про індивідуальний стиль.
- •21. Іван Франко – теоретик літератури
- •22. Індивідуалізація образів. Єдність типізації та індивідуалізації зображення.
- •23. Індивідуальний стиль і стиль епохи.
- •24. Індивідуальний стиль письменника.
- •25. Інтертекстуальність (міжтекстовість).
- •26. Історична конкретність реалістичних образів
- •27. Категорія стилю
- •28. Класицизм
- •29. Культурно-історична школа
- •Культурно-історичні епохи. Класицизм
- •31.Літературознавство серед інших наук
- •32. Малі та великі епічні форми
- •33. Місце о.Потебні у формуванні психологічного напрямку в літературознавстві
- •34. Модернізм у літературі і мистецтві.
- •35. Основні системи віршування
- •36. Основні творчі принципи романтизму
- •37. Побудова епічних та ліричних творів
- •38. Поема. Сучасні жанрові різновиди поем.
- •39.Поняття про зміст твору. Основні компоненти змісту твору.
- •40. Поняття про методи вивчення літератури. Міфологічна школа.
- •41. Постмодернізм
- •42. Принцип художньої правди в реалістичній літературі.
- •43. Проблема прекрасного. Прекрасне в житті і в літературі.
- •44. Проблема специфіки літератури
- •45. Проблема специфіки літератури. Художня література і наука.
- •45. Проблема специфіки худ.Л-ри. Л-ра і наука
- •46. Проблема національного в літературі і мистецтві
- •47. Проблеми новаторства у л-рі та мистецтві
- •48. Проблема образної специфіки у художньому творі
- •49. Проблеми романтизму. Виникнення і розвиток романтизму
- •50. Проблеми тенденційності літератури й мистецтва. І. Франко про тенденційність літератури
- •51. Проблеми теорії літератури у трактаті і. Франка «Із секретів поетичної творчості»
- •52. Проблеми успадкування в літературі і мистецтві
- •53. Процес розвитку і диференціації жанрів
- •54. Психоаналітичний метод у літературознавстві. Вчення к. Юнга
- •55. Психологічна школа у літературознавстві (в. Вундт, о. Потебня)
- •56. Рецептивна естетика
- •57. Рима. Роль рими у поезії
- •58. Риторичні фігури і їх значення у поетичній мові
- •60. Розвиток естетичної думки в античну епоху. Концепція мистецтва Платона і Аристотеля. Погляди на мистецтво в епоху середньовіччя.
- •61. Розвиток теорії літератури в працях викладачів Києво-Могилянської академії
- •Роман і повість і їх жанрові різновиди
- •Семіотика у літературознавстві
- •Сентименталізм як творчийнапрям
- •Система образів у літературному творі
- •Специфічні особливості літератури як виду мистецтва.
- •Структуралізм
- •Суть формалізму в літературі й мистецтві
- •Сучасна триступенева жанрова класифікація літературних творів
- •Сучасні дискусії з питань реалізму
- •Сучасні нерівноскладові та вільні вірші
- •Сюжет в епічному творі. Різноманітність форм і способів сюжетоскладання у творах епічного роду.
- •Типове як соціальна, психологічна і естетична категорія
- •Філологічний метод у літературознавстві
- •Формальний метод у літературознавстві
- •Художня правда в літературі і мистецтво
19. Зміст як філософська категорія. Значення терміну «зміст» у літературознавстві.
Філософські категорії, що відображають взаємозв'язок двох сторін: природної і соціальної реальності певним чином впорядкованої сукупності елементів і процесів, створюючих предмет і явища, тобто змісту, і способи його існування і вираження цього змісту, його різних модифікацій, тобто форма.
Взаємовідношення змісту і форми типовий випадок взаємовідношення діалектичних протилежностей, що характеризують як єдністю змісту і форми, так і протиріччями і конфліктами між ними.
Єдність змісту і форми відносна, перехідна, в ході розвитку неминуче виникають конфлікти і протиріччя між ним. У результаті з'являється невідповід-ність між змістом і формою, яке зрештою дозволяється скиненням старою і виникненням нової форми. Виникнення, розвиток подолання протиріч між змістом і формою, боротьба змісту і форми важливий компонент діалектичної теорії розвитку. Поняття форми в філософії Арістотеля мислилось і застосовувалось в постійному співвідношенні з протилежним поняттям, яке означало те, що підлягає оформленню, упорядкуванню. Арістотель “антиподом” форми мислив матерію, Гегель – зміст. Форма, починаючи з Арістотеля, розумілась як організуючий фактор буття.
Оформленність протиставлялася безформеному та пов’язувалась з організованістю, стійкістю, упорядкованістю. Арістотелю форма уявлялась активною силою, яка організовує пасивну матерію. За Арістотелем, буття стає доступним раціональному пізнанню, тому що воно оформлене, організоване. Гегель також пов’язував з поняттям форми визначеність предмета. Категорії форми і змісту були призначені у Гегеля для осягнення різноманітності буття. Він обгрунтував нерозривний діалектичний зв’язок форми і змісту. Думки Гегеля про діалектичну єдність, взаємодію форми і змісту, о гнучкості, відносності цих понять ввійшли і в навчання матеріалістичної діалектики. Під змістом розуміють сукупність різних елементів та їх взаємодій, які визначають основний тип, характер того чи іншого предмета, явища, процеса. Форма – принцип упорядкованості, спосіб існування того чи іншого змісту.
“Зміст” і “форма” – поняття діалектичні. Вони виражають різні, але нерозривно пов’язані аспекти одного і того ж предмета: зміст оформлений, а форма змістовна, як пояснював Гегель. Маркс и Енгельс після Гегеля мислили форму не просто як щось зовнішнє, поверхневе, але і як фактор внутрішньої організації того чи іншого явища, процесу. Варіанти динамічних співвідношень форми і змісту різноманітні.
20. І. Франко – про індивідуальний стиль.
Про індивідуальний стиль говорить І. Франко в праці «М. Старицький». Київський журнал звинувачував Старицького у плагіаті. Але насправді це було неправда. Після цього і. Франко пише цю статтю і доводить що він не є плагіатом, що ті стильові прийоми, які характерні для літератури по шевченківської доби, всі поети були епігоністами: не могли вийти за коло великого таланту, і лише Старицький виходив із стильової манери Шевченка, за межі стильових прийомів і образів, тобто творив свій стиль. («Київлянин»).