В залежності від механізма руйнування розрізняють хімічну, еле- ктрохімічну та біологічну корозію.

Хімічна корозія характеризується тільки процесами окислення в середовищі, яке не проводить електричний струм. Метал вкри- вається плівкою окислів.

Електрохімічна корозія виникає при дії електролітів (вологи насиченої солями, кислотами або лугами). Метал покритий електро- літом (або занурений у нього) віддає позитивні іони у розчин і сам набуває негативний електричний потенціал. Різні метали мають різні електричні потенціали. Чим більше різняться електродні потенціа- ли фаз сплава (його компонентів) тим швидше відбувається руйну- вання. Реальні метали і сплави допустимо розглядати як багатое- лектродні компоненти складені з величезної кількості мікрогальва- нопар. Руйнуються метали з меншим електричним потенціалом. Чисті метали та однофазні системи мають більшу корозійну стійкість ніж сплави. По виду агресивного середовища корозія буває атмосфер- ною, морською, річковою, ґрунтовою та в електролітах.

Біологічна корозія відбувається під впливом життєдіяльності деяких видів бактерій.

Для захисту від корозії застосовують методи:

Активного захисту. До нього відносять:

• легування корозійно-стійкими металами;

• протекторний захист який полягає в приєднанні до захищає- мого метала іншого метала з більш низьким електрохімічним потен- ціалом (найчастіше магній або цинк). Протекторний метал сам руй- нується і зберігає вироби з основного метала. Дуже ефективний для захисту підземних трубопроводів.

• інгібітування полягає у використанні речовин, що подавля- ють корозію. Такі речовини блокують поверхню вироба від дії зов- нішнього середовища, або створюють захисну плівку.

Пасивного захисту. До нього відносять створення металічної або неметалічної плівки покриття, яке ізолює вироб від зовнішнього впливу.

Металічні захисні покриття наносять:

• гальванічним осадженням;

Товарознавство сировини і матеріалів

3. Металознавство та металопродукція

10 7

• зануренням у розплав (цинк—щинкування, хром—>хромування);

• пасивіруванням шляхом занурення у гарячі підкислені розчи- ни хроматів калія та натрія. Такі покриття грають всіма кольора- ми, що свідчить про високу якість;

• плакіруванням. Здійснюють прокочуванням листової заготов- ки з накладеним на неї листом іншого метала з більш високими антикорозійними властивостями.

Неметалічні захисні покриття наносять:

• лакофарбовими матеріалами;

• у вигляді окисних плівок (оксидування). Деталі кипятять у водному розчині сильного окислювача і вони набувають синього або чорного кольору;

• у вигляді фосфатних плівок (фосфатування). Деталі обробля- ють сумішшю фосфорної кислоти та її солей;

• полімерними матеріалами (плівки, пластмаса, гума, смоли і т.і.).

3.8. Гальванічне виробництво

Розрізняють такі види гальванотехніки:

Гальваностегія — нанесення захисного або декоративного по- криття на металічні або неметалічні основи.

Гальванопластика — виготовлення точних металічних копій, друкованих схем, ювелірних виробів і т.п. шляхом електроосаджен- ня металів.

Гальваностегію виконують методами:

Гарячим — вироб занурюють у розплавлений метал де відбуваєть- ся дифузія цього метала в основу з утворенням проміжного сплава. Найчастіше так здійснюють цинкування та покриття оловом.

Дифузійне — вироб контактує з порошкоподібним металом при температурі нижче його плавлення. Відбувається дифузія метала покриття в метал основи. Так здійснюють покриття сталі алюмінієм для захисту від корозії при високих температурах.

Металізація. Полягає у розпиленні розплавленого метала стис- нутим повітрям або інертними газами. Так покривають великогаба- ритні конструкції.

Механотермічним (плакіруванням). Лист з основного метала об- кладають з обох сторін листами метала покриття і прокочують між гарячими вальцями під певним тиском. Продукція — біметал.

130

Частина І