ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..2
Особливості розробки ділової гри…………………………………………4
1.2 Розробка сценарію ділової гри до теми « Фактори зниження життєдіяльності організму» навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності»…………………....................................................................12
ВИСНОВОК…………………………………………………………………….17
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………. 19
ВСТУП
Актуальність теми. Застосування викладачем ділової гри з одного боку стимулює індивідуальну активність учнів, формує позитивну мотивацію до навчання, зменшує «пасивних» і невпевнених у собі учнів, забезпечує високу ефективність навчання і розвитку майбутніх фахівців, формує певні особистісні якості і компетенції, а з другого дає можливість самому вчителю: самовдосконалюватись, по-іншому мислити й діяти та оновлювати власний творчий потенціал.
Гра - це невід'ємна частина людського життя. Знаменитий учений Йохан Хейзинг навіть написав книгу в 1938 році "Homo ludens" ("Людина грає"), в якій він роздумує про роль гри в житті окремої людини і в житті усієї людської цивілізації. Існує величезна різноманітність ігор - спортивні, інтелектуальні, комп'ютерні і ін.[5]. Порівняно недавно до нашого життя увійшли ділові ігри. Ділова гра імітує реальне життя, реальну професійну діяльність. Це дозволяє учасникам гри експериментувати, перевіряти різні способи поведінки і навіть здійснювати помилки, які в реальності не можна собі дозволити.
Багато учителів у наш час шукають різноманітні форми проведення уроків, нові побудови учбових занять, які відрізняються від стандартних. Щодня педагог стикається з різними ситуаціями, в яких він не може бути тільки виконавцем, а у кожному конкретному випадку повинен приймати самостійні рішення, бути творцем учбово-виховного процесу. Педагогічна діяльність завжди припускає творчість. Серед різних активних методів, які використовуються в учбовій практиці, хочеться виділити ділову гру, оскільки саме вона активізує розумову діяльність старших школярів, розвиває творчі здібності майбутніх учителів.
У ділових іграх на основі ігрового задуму моделюються життєві ситуації: гра представляє учасникові можливість побувати в ролі екскурсовода, учителя, судді, директора і тому подібне. Використання ділових ігор значно зміцнює зв'язок (учень-учитель), розкриває творчий потенціал кожного навченого. Досвід проведення ділової гри показав, що в її процесі відбувається інтенсивніший обмін ідеями, інформацією, вона спонукає учасників до творчого процесу.
Розробкою і застосуванням ділових ігор для учнів займалися Лихачов Б.Т., Виготський Л.С., Селевко Г. До., Платов В. Я. і інші.
У роботах Абрамової Г. С., Степановича В. А., Кулешової И.В., Алапьевої В. Г. розглядається ідея про те, що ділова гра являється як формою, так методом навчання учнів, в якій моделюється предметний і соціальний аспекти змісту професійної діяльності. Тому що саме форма активного навчання - це перший крок до допитливості.
Виготський Л.С., Платов В. Я., Эльконин Д.Б. і інші стверджували, що ділова гра виступає як педагогічний засіб і активною формою навчання, яка формує учбову діяльність і відпрацьовує професійні уміння і навички.
Ідею про те, що ділова гра є засобом розвитку не лише професійних умінь і навичок, але і професійного творчого мислення, в ході якої учні придбавають здатність аналізувати специфічні ситуації і вирішувати для себе нові завдання, простежується в роботі Хруцького Е.А.
Об’єкт дослідження: процес професійної підготовки майбутніх інженерів з охорони праці у вищому технічному навчальному закладі за допомогою ділової гри.
Предмет дослідження: застосування ділової гри у підготовці інженерів з охорони праці.
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та охарактеризувати вимоги до змісту ділової гри та розробити ділову гру на тему : «Фактори зниження життєдіяльності організму».
Особливості розробки ділової гри.
Останнім часом ділові ігри знаходять широке застосування в різних галузях підготовки фахівців у вищих навчальних закладах. В основі ділової гри лежить імітаційна модель, що реалізується завдяки діям учасників гри. На семінарських заняттях із практичним використанням ігрової технології відбувається поглиблення і закріплення знань студентів, удосконалюються вміння застосовувати їх на практиці.
Ділова гра - форма і метод навчання, в якій моделюються предметний і соціальний аспекти змісту професійної діяльності. Призначена для відпрацювання професійних умінь і навичок.
Основна мета ділових ігор - формування й удосконалення конкретних умінь діяти в конкретних ситуаціях.
Вона переслідує досягнення таких цілей:
- розвиток інтелектуальної активності студентів, їх ініціативи і самостійності;
- активний пошук нових рішень;
- глибше засвоєння навчального матеріалу;
- виховання у студентів відповідальності, творчого пошуку, ділових якостей, самоствердження.
Всі використовувані ділові ігри побудовано на інформації модулів інваріантної та варіантної частин програми, сучасних освітніх технологіях. Зрозуміло, що це скорочує аналіз ситуації та розробку керівних рішень щодо її зміни. Здебільшого проблема, що розглядається у цих іграх, не має багатофакторного характеру, хоча і охоплює весь модуль теоретичного розділу курсу. Така ділова гра вміщує, як правило, одну ситуаційну задачу по даному модулю програми.
Основою індивідуальної системи роботи за методом ділової гри є два обов’язкові моменти: учні мають приходити на заняття підготовленими та уважно слухати і енергійно реагувати.
Обов’язок учителя – мотивувати зацікавлення учнів предметом: створити таке середовище в аудиторії, яке заохочує учнів ділитися власними ідеями, знаннями і досвідом, брати участь в аналітичному процесі.
Обов’язок учня – привнесення в навчальний процес своєї активної уваги і участі. Учень несе особисту відповідальність за своє навчання:
« Учитель знаходиться поруч, щоб допомогти мені, і я повинен використати цю допомогу, але кінцева відповідальність за результат лежить на мені».
Для досягнення найповнішого ефекту ділової гри необхідно, щоб учитель був мотивованим та активним партнером у навчальному процесі. Від учителя очікується новий рівень відповідальності: він повинен здійснювати самостійний аналіз, вміти доводити його результати до аудиторії та захищати або зважувати цінність своїх висновків під критичним поглядом учнів.
Ділова гра використовується для вирішення комплексних завдань, засвоєння нового та закріплення вивченого матеріалу, розвитку творчих здібностей, формування загально-навчальних умінь, а також дає можливість учням зрозуміти і засвоїти навчальний матеріал з різних позицій.
Ділова гра є найкращим з активних методів проведення занять. Ділові ігри на відміну від інших традиційних методів навчання, дозволяють більш повно відтворювати практичну діяльність, виявляти проблеми і причини їх появи, розробляти варіанти вирішення проблем, оцінювати кожен із варіантів вирішення проблеми, приймати рішення і визначати механізм його реалізації. У діловій грі ігрові елементи об’єднані в єдине ціле із сферою реальних життєвих ситуацій, присутній елемент зацікавленості, оскільки гра містить необхідні учням факти, події, ситуації, створюються нові цікаві моменти, в яких гравець може яскравіше розкрити себе, формуються уміння і навички, необхідні у майбутньому житті, громадська та особистісна позиція учня, швидкість у прийнятті рішення, наявність у власних рішеннях твердих переконань, елементів нового, вміння користуватися науковою літературою.
Обов’язковими етапами організації ділової гри є:
▪ Дидактична задача (спрямованість на формування визначеного кола вмінь, уточнення і систематизацію визначеного кола знань, розвиток визначених властивостей мислення, виховання певних якостей особистості. Основну увагу при цьому приділяється наступним моментам: задуманий світ повинен бути цілісним і повним; визначається тривалість гри, форма її проведення).
▪ Ігрове ситуаційне завдання, пов’язане з роллю, що виконує учень. Моделювання процесу праці повинне відповідати тим професійним функціям, що існують у житті.
▪ Наявність ролей. Кожен учень перебиває на себе певну роль відповідно до умов гри. Роль має відповідати тій посаді, що він збирається виконувати у трудовій діяльності, передбаченій сценарієм, де враховуються особистісні якості учнів.
▪ Добір організаторів гри і створення команди майстрів ( її завдання – розробка задуму ігрового світу, підготовка до гри, контроль за її ходом.
▪ Розходження рольових цілей. Кожний виконавець повинен мати визначені обов’язки, які не може виконувати інший гравець, інакше важко буде оцінити діяльність кожного.
▪ Ігрова ( конфліктна) ситуація, що виражається в умовах і сценарії гри, дається у вигляді опису сформованої до початку дії ситуації, а також фабули дії, що розвивається. Фабула містить у собі як основну сюжетну лінію, так і можливість «вступних», випадкових ситуацій, що посилює конфлікт у грі.
▪ Колективний характер у грі, взаємодія гравців у ході гри, що виражається, з одного боку, у виробленні колективних рішень, а з іншого – забезпечує багато альтернативність рішень, пов’язаних з розходженням думок і позицій окремих учасників гри або окремих груп учнів.
▪ Правила гри, тобто ті обмеження, якими не можуть поступитися гравці, а також ті міри «покарання», що накладаються на гравця за неправильне виконання дій і порушення встановлених обмежень ( наприклад, штрафні бали, повернення на вихідну позицію).
▪ Загальний характер гри, що досягається завдяки системі індивідуального чи групового оцінювання діяльності учасників гри.
Гра вважається успішною, якщо досягнуто поставленої мети і завдання.
Під час організації нестандартного уроку, що має вигляд ділової гри, необхідно дотримуватись наступних положень:
▪ Правила гри повинні бути простими, чітко сформульованими, а зміст запропонованого матеріалу має бути доступним розумінню учнів.
▪ Гра повинна давати достатню кількість матеріалу для розумової діяльності, інакше вона не сприятиме виконанню педагогічних цілей, не розвиватиме біологічну зіркість та увагу.
▪ Під час проведення гри, пов’язаної зі змаганням команд, повинен бути забезпечений контроль за її результатами з боку всього колективу учнів або обраних осіб. Облік результатів змагання повинен бути відкритим, зрозумілим та справедливим.
▪ Кожний учень має бути активним учасником гри. Тривале очікування своєї черги для включення у гру знижує інтерес учнів до цієї гри.
▪ У процесі гри учні повинні науково грамотно проводити свої судження, мова їх має бути правильною, чіткою, лаконічною.
▪ Гру потрібно закінчити на уроці й отримати результат. Тільки в цьому випадку вона відіграє позитивну роль.
Ділові ігри правомірно відносять до числа нетрадиційних, активних методів у навчанні, вони забезпечують:
- активність навіть тих студентів, які, як правило, віддають перевагу мовчанню;
- комфортність навчання для студентів, оскільки вони перестають боятися негативних оцінок;
- удосконалення комунікативних навичок студентів, оскільки активні методи навчання дають змогу їм більше висловлюватися;
- формування почуття професіонала у студентів уже у вузівській аудиторії;
- розвиток у студентів ряду важливих здібностей (до спільного прийняття рішень, до творчого професійного мислення тощо);
- розвиток мислення, не просто відтворюючи засвоєні знання, але й використовуючи їх у практично орієнтованій діяльності, залучення студентів до вирішення проблем, максимально наближених до професійних.
Рис.1 Структура ділової гри і її конструювання як комплексна технологія
Елементи ділової гри можна об`єднати в шість основних блоків:
1. цілеспрямованість (для чого проводиться гра);
2. об’єктивно-ситуаційний блок (що моделює);
3. ігровий блок (хто грає);
4. рольовий (як імітується діяльність в рамках одного ігрового етапу);
5. блок результатів (що досягається при завершенні);
6. теоретичний блок.
Рис. 2. Основні елементи ділової гри.
Таким чином, ділові ігри - одна з ефективних форм навчання, яка використовується на уроках для розвитку аналітичного, творчого і практичного інтелекту.
Перевагами ділової гри є:
▪ Учні відчувають насолоду від навчання в грі; у процесі навчання – висока мотивація, емоційна насиченість.
▪ Відбувається підготовка до професійної діяльності; формуються знання, уміння, тобто учні вчаться застосовувати свої знання. Після гри відбувається обговорення, що сприяє закріпленню знань.
▪ Досягається комплексна педагогічна мета: пізнавальна, виховна, розвивальна.
▪ Учні ознайомлюються із методами дослідження питання ( проблеми), поглиблюють свої знання.
▪ Учні засвоюють професійні функції на особистому досвіді.
▪ Формується усвідомлення приналежності до колективу.
▪ Закріплюються взаємозв’язки під час розв’язання колективних завдань.
▪ Колективне обговорення загальних питань формує критичність, стриманість, повагу до іншої думки, увагу до колег.
В учнів розвиваються:
- логічне мислення;
- здатність до пошуку відповідей на поставлені запитання;
- мовлення її мовленнєвий етикет;
- уміння брати участь у дискусії й ефективно спілкуватися.
Недоліками ділової гри є:
▪ Підвищена трудомісткість підготовки до заняття ( для викладача).
▪ Не всі педагоги здатні до проведення ділових ігор.
▪ Підвищена напруженість для викладача, тому що він зосереджений на безперервному творчому процесі й повинен бути одночасно актором ( мати авторські дані) і режисером протягом усієї гри.
▪ Учні можуть виявитися не готовими до роботи з використанням ділової гри.
▪ Ділові ігри вимагають багато часу й інколи зміни розкладу занять.
Ділова гра вимагає предметної й соціальної компетентності учасників, тому варто починати підготовку до неї з аналізу конкретних виробничих ситуацій і розігрування ролей. Необхідно також до початку гри формувати в учнів культуру дискусії.
Ділова гра допомагає досягненню навчальних, виховних і розвиваючих цілей колективного характеру на основі знайомства з реальною організацією роботи.
Пізнавальна ефективність, здійснювана в процесі гри шляхом знайомства студентів з діалектичними методами дослідження питання (проблеми). Виховна: у процесі ділової гри формується свідомість приналежності її учасників до колективу; спільно визначається ступінь участі кожного з них у роботі; взаємозв'язок учасників при рішенні загальних завдань;
колективно обговорюються питання, що формує критичність. Розвиваюча ефективність: у процесі гри розвиваються логічне мислення, здатність до пошуку відповідей на поставлені питання, мову, мовний етикет. Якість знань в ігровій формі в значній мірі залежить від авторитету викладача. Викладач, що не має глибокого й стабільного контакту зі членами групи, не може на високому рівні провести ділову гру. Якщо викладач не викликає довіри в студентів своїми знаннями, педагогічною майстерністю, людськими якостями, гра не буде мати запланованого результату, або навіть може мати протилежний результат.
Ділові ігри будуються на принципах колективної роботи, практичної корисності, демократичності, гласності, змагальності, максимальній зайнятості кожного й необмеженої перспективи творчої діяльності в рамках ділової гри.