Вихідний матеріал і метод отримання порошків впливають на хімічний склад, розміри і форму часточок. Порошки з одного мате- ріала, але отримані різними методами матимуть різні технологічні, фізико-хімічні та механічні властивості.

3.6.1. Характеристика металічних порошків

Металічні порошки виготовляють механічним і фізико-хімічним методами.

Механічний метод передбачає подрібнення металів і їх сплавів на млинах (дробарках) різних типів. Отримують порошки заліза, чавуну, бронзи та інших малопластичних матеріалів. Хімічний склад не змінюється, але можливе забруднення продуктами зносу.

Фізико-хімічний метод поділяється на види:

• відновлення металів з окислів — найбільш поширений, висо- копродуктивний та економічний. Отримують порошки заліза, воль- фрама, міді, молібдена, титана, тантала та інші

• електроліз водних розчинів солей метала. Отримують порош- ки заліза, міді, олова, свинцю та інші

• електроліз розплава. Отримують порошки рідких тугоплав- ких металів — цирконія, ванадія, тантала, ніобія

• розпилення стиснутим повітрям або газом. Отримують по- рошки легкоплавких металів.

Виготовлені металічні порошки характеризують такими показ- никами (факторами):

• розмір часток для більшості промислових виробів коливаєть- ся у межах від 2>3мкм до 0,2>0,3мм;

• форма часток дуже різноманітна та залежить від метода і режима виробництва. На якість виробів практично не впливає;

• об'ємна маса характеризується насипною масою і масою утруше- ного порошка. Для конструкційних деталей використовують порошки з великою, а для високопористих виробів з малою насипною масою. Її визначають як масу одиниці об'єма вільно насипаного порошка. Масу утрушеного порошка визначають після віброущільнення;

• відносна щільність — відношення об'ємної маси до щільності матеріала порошка;

• сипучість характеризується швидкістю проходження порош- ка через отвір D=4,0mm, г/с. Вона залежить від розміру і форми часток та вологи і погіршується при зменшенні розміру;

3. Металознавство та металопродукція

10 7

— пресуємість характеризується здатністю ущільнюватись, набу- вати і утримувати задану форму після стискування. Вона залежить від розміра і форми часток, сипучості, попередньої обробки порошків.

Кількість домішок визначається у готовій продукції. До домішок відносять всі хімічні елементи (крім кисню), які є у матеріалі.

3.6.2. Асортимент, маркування та упакування порошків

В залежності від вихідного матеріала порошки бувають з заліза, з сплавів на основі заліза, з кольорових металів і сплавів та порош- ки з металів з неметалами.

Порошки заліза (ПЖ) за хімічним складом поділяють на 5 груп [ПЖ1 (98,5%Fe), ПЖ2, ПЖЗ, ПЖ4, ПЖ5 (94,0% Fe )], за грану- лометричним складом — на 4 групи [К — крупні (150>450мкм), С — середні (40>150мкм), М — дрібні (10>40мкм), ОМ — дуже дрібні (0,5>10мкм)], за насипною масою — на 3 підгрупи (1 — 1,8>2,1г/ см³, 2 — 2,1>2,6 г/см³, 3 — 2,6>3,0г/см³). Маркування таких по- рошків літерно-цифрове.

порошки з сплавів на основі заліза ^чавуни та сталі), через дуже різноманітний хімічний склад випускаємих чавунів та сталей виго- товляють порошки широкого марочного асортимента. Вони мають літерно-цифрове маркування яке складається з базових літер П — порошок, Ж — залізо, Ч — чавун. Легуючі елементи маркують за принципом легованої сталі. Після марки через дефіс цифрою позна- чають групу порошка по вмісту домішок, наприклад ПХ18Н12-1.

Порошки з кольорових металів і сплавів випускають будь-яких марок в залежності від запитів промисловості. Найбільш поширені мідні (ПМ), нікелеві (ПН), свинцеві (ПС), титанові (ПТ), кобальтові (ПК), вольфрамові (ПВ), вольфрамкобальтові (ПВК), титанотанта- лові (ПТТ) та інші. Цифрою позначають марку в залежності від вміста домішок. Групи гранулометричної характеристики познача-

120

Частина І