зображення відхилень валів та отворів у довільному масштабі по будь-якій координаті.

Розташуємо на одній вісьовій лінії контури вала та отвору (мал. 1.11). Таке зображення допусків незручне. Для спрощення і підви- щення наглядності бажано зображувати зони допусків вала та отво- ру повністю. Для цього у контурів вала та отвору роблять суміще- ною одну лінію граничного розміру (мал. 1.12)

Мал. 1.11

Мал. 1.12

Розташування граничних розмірів та відхилень у загальному виді має такий вигляд (мал. 1.13). Нульова лінія відповідає номінально- му розміру. Від неї відкладають допуски і посадки: додатні-вверх, а від'ємні-вниз. Положення поля допуску відносно номінального розм- іру (нульової лінії) визначається одним з двох відхилень — верхнім або нижнім яке називають основним. У системі допусків і посадок за основне відхилення приймають менше з двох відхилень за абсолют- ним значенням (найближче до нульової лінії).

Мал. 1.13

1. Теоретичні основи товарознавства

53

Перехідні. Дають з'єднання як з зазором так і з натягом (мал.1.16)

Зрезарцев М.П., Зрезарцев 6.ЛІ.

Характер з'єднання деталей визначає посадку. В залежості від взаємного розташування поля допусків складаємих деталей посадки бувають:

Рухомі. Характеризуються граничними гарантованими зазорами (мал. 1.14)

Мал. 1.14.

Нерухомі. Характеризуються гарантованими граничними натя- гами (мал. 1.15)

Мал. 1.16.

54

Частина І

Деталь у якої положення поля допуска не залежить від виду посадки називають основною деталлю системи. Це може бути отвір або вал які мають будь-яке основне відхилення. Розрізняють:

Посадки у системі отвору. Різні за характером сполучення отри- мують з'єднанням різних валів з основним отвором у якого нижнє відхилення дорівнює нулю (мал. 1.17)

Мал. 1.17

Посадки у системі вала. Різні за характером сполучення отриму- ють з'єднанням різних отворів з основним валом у якого верхнє відхилення дорівнює нулю (мал. 1.18)

Мал. 1.18

Потрібні посадки в цих системах (28 посадок) отримують зміню- ючи відхилення неосновних деталей: валів у системі отвору та от- ворів у системі вала. При застосуванні системи отвору для отриман- ня різних посадок потрібно значно менше спеціальних інструментів для обробки отворів, що і визначило її переважне використання.

Точність виготовлення (точність розмірів) визначається величи- ною допуска. При зменшенні допуска точність підвищується. Ряд допусків, що відповідають однаковій точності для будь-яких номі- нальних розмірів називають квалітетом. Згідно з стандартом для розмірів до 10 000мм встановлено 19 квалітетів.

1. Теоретичні основи товарознавства

55

Питання для самоконтролю

1. Поняття «продукція» і «товар»

2. Сутність товарної характеристики

3. Класифікація товарів за призначенням

4. Призначення контрольної цифри у штрихованому коді

5. Сутність метрології

6. Поняття «фізична величина» і «розмірність»

7. Сутність способів побудови назв великих чисел

8. Поняття «якості продукції» та «якість товару»

56

Частина І

2.1 Класифікація і підготовка сировини

Сировина — прості або складні речовини природного, штучного або синтетичного походження, що використовуються при виробництві готової продукції. Її класифікують за ознаками:

1. Агрегатним станом:

   1. Тверда (вугілля, торф, руди)

   2. Рідка (нафта, вода)

   3. Газоподібна (повітря, гази)

2. Походження:

   1. Мінеральна Рудна

Нерудна (для будівництва та хімічної промисловості) Горюча (сланці, вугілля)

2. Рослинна (картопля, зерно)

3. Тваринна (жири, шкіра)

1. Складу:

   1. Органічна

   2. Неорганічна

Найбільш відомий представник сировини — руди під якими ро- зуміють мінеральні маси з яких доцільно видобувати необхідні еле-

57

менти або мінерали. Найбагатші корисними компонентами скупчен- ня руд називають родовищами, а промисловими родовищами — скуп- чення, які економічно доцільно розробляти. Кондиційними назива- ють руди у яких вміст елемента (мінерала) робить доцільним їх промислове використання. Руди видобуті з надр називають сирими, а після підготовчих операцій — товарними.

Для підвищення економічності і продуктивності процесів вироб- ництва видобуту сировину піддають збагаченню. Збагачена фракція — концентрат, а залишок — «хвіст».

Фізичні процеси підготовки сировини бувають:

1. Механічні — пов'язані з подрібненням матеріалу у твердому стані.

2. Гідромеханічні — пов'язані з використанням рідини, газів або неоднорідних систем.

3. Теплові — базуються на перенесенні тепла від одного тіла до іншого який завершується конденсацією.

4. Масообмінні — базуються на переході речовини з одного фазо- вого стану (рідина, газ, тверде) в інший (Т-Р, Т-Г, Р-Г і т.д.).

Механічні фізичні процеси використовують для подрібнення си- ровини або готової продукції яке, в залежності від розмірів буває (табл. 2.1):

Таблиця 2.1

Фракції подрібнення

Тип подрібнення

Розмір куска, мм

Надходить

Виходить

Крупне (велике) Середнє Дрібне Тонке

Колоїдний розмір

1000

250 50 25 0,2

250 40 10 1

0,001

Крупне і середнє подрібнення виконують сухим способом, а всі інші — мокрим. При подрібнення матеріалів і при їх видобуванні утворюються багато дрібних частинок і пилу. Для їх використання проводять брикетування, або змішують з зв'язуючими (вапняк, гли- на, дрібний кокс) і опікають в агломерат. Якщо додають до них флюси — отримують офлюсований агломерат. Агломерат отриманий в барабанах, що обертаються називають окатиші.

58

Частина І