
- •68. «Спілкування», «Комунікація», «Мовна діяльність». Загальне та відмінне. Поняття «масова комунікація». Загальна формула масової комунікації г. Д. Лассвела, її складові.
- •69. Норми і кодекси професійної етики журналіста. !Неуверенна,что по смыслу это, если кто знает что именно, скажите я переделаю!
- •70. Революція 1905 р. Та відродження української преси. Газета «Хлібороб» (1905). Перші українські щоденники на Наддніпрянщині «Громадська думка» (1905) та «Рада» (1906).
- •71. Поняття «громадська думка». Чинники, що впливають на її формування. Об’єкт та суб’єкт громадської думки. Роль засобів масової інформації у формуванні громадської думки
- •72. Якісні методи у вивченні аудиторії засобів масової інформації.! Все,что нашла по этому вопросу, знаю есть хорошо написано в книге а. Москаленко Теория журналистики, но мне неудалось ее скачать!
- •73. Українські преса і радіо в роки Другої світової війни. О.Довженко – публіцист.
72. Якісні методи у вивченні аудиторії засобів масової інформації.! Все,что нашла по этому вопросу, знаю есть хорошо написано в книге а. Москаленко Теория журналистики, но мне неудалось ее скачать!
Як кiлькiсний так i якiсний методи використовуються для вивчення цiльової аудиторiї. Кiлькiснi методи, що включають опитування, анкетування та iншi дослiдження громадської думки, широко використовуються для досягнення маркетингових та соцiологiчних цiлей i дають найбiльш вичерпнi та надiйнi данi щодо сприйняття компанiї громадськiстю. Однак у цього методу є один важливий недолiк - вiн достатньо дорогий. На противагу їм, якiснi методи порiвняно недорогi, оскiльки не передбачають великої кiлькостi учасникiв. Такi методи включають контент-аналiз, фокус-групи, iнтерв'ю, опитування експертiв та аналiз ЗМi.
У журналістиці, як й у соціології, існують якісні методи збирання й аналізу первинної інформації. Від кількісних методик вони вирізняються тим, що більше орієнтована виявлення глибинних характеристик досліджуваного об'єкта на визначення певних закономірностей, що відбувається у соціальній дійсності. Якісні методи більш органічні для журналістики. Однією з поширених якісних методів є соціологічний експеримент. Він найефективніший для перевірки пояснювальних гіпотез. Він дає змогу встановити наявність або відсутність впливу певного чинника (їх деякою сукупності) на досліджуваний об'єкт, тобто. знайти причинно-наслідкові связи. ( Девятко І.Ф. Методи соціологічного дослідження)
Соціологічне експеримент можна проводити у різних формах. Розрізняють подумки і натурні експерименти, поділяючи останні на лабораторні і польові. Уявним експериментом називають спеціальну технологію інтерпретації отриманої інформацію про досліджуваному об'єкті, яка виключає втручання дослідника на процеси, які у об'єкті. Вона добре описана В.А. Ядовым1.
Серед традиційних методів виділяють метод спостереження, У його основі , як у Г.В. Лазутина лежить «здатність людини до предметно- чуттєвої конкретності світу у процесі аудіовізуальних контактів із ним». Метод експерименту у журналістиці часто ототожнюють з включеним наглядом, бо журналіст підтримує взаємозв'язок з об'єктом вивчення. Експеримент можна проводити і таємно, що пов'язані з створенням штучного імпульсу, що дозволяє краще розкрити усі сторони досліджуваного об'єкта. Біографічний метод, вживаний у журналістиці, позичений з суміжних областей людського пізнання : літератури, етнографії, історії, психології. З допомогою біографічного методу збираються різні життєво- історичні свідчення рідних та спогади очевидців подій, сімейно- історичні документи, щоденники, записи описания. Ми можемо відзначити, що нині спостерігається тенденція до взаємодоповненням і взаємопроникнення методів, що веде до розвитку культури журналістського труда.( Лазутина Г.В. Технологія й методику журналістського творчості)
Якісні методики на кшталт включеного спостереження, неформалізованого інтерв'ю тощо визнаються найдоцільнішими. Питання надійності та верифікованості даних при цьому не артикулюються. Дослідник зовсім не прагне надати своїм висновкам "законоприписний" характер, але задовольняється ідеографічним зображенням об'єкта, що вивчається, як унікального цілого.
( Девятко І.Ф. Методи соціологічного дослідження)