68. «Спілкування», «Комунікація», «Мовна діяльність». Загальне та відмінне. Поняття «масова комунікація». Загальна формула масової комунікації г. Д. Лассвела, її складові.

Комунікація (communication) від лат. communicare,"перебувати у зв’язку, брати участь, об’єднуватися".Ком-я це зумовлений ситуацією й соціально-психологічними особливостями комунікаторів процес встановлення і підтримання контактів між членами певної соціальної групи чи суспільства в цілому на основі духовного, професійного або іншого єднання учасників комунікації, який відбувається у вигляді взаємопов’язаних інтелектуально-мислиннєвих та емоційно-вольових актів, опосередкованих мовою й дискретних у часі й просторі,- тобто у вигляді актів мовлення, актів паралінгвістичного характеру й психофізіологічного впливу, актів сприймання та розуміння і т. п., що пов’язані з процесами збору фактів, їх зберігання, аналізу, переробки, оформлення, висловлення та при потребі поширення, сприймання і розуміння. Відбуваються з використанням або без нього різних знакових систем, зображень, звуків (письмо, жести, міміка та ін.), засобів комунікації (газети, журнали, аудіовізуальні програми й т. п.), засобів зв’язку (телефон, телеграф, транспорт тощо) і результатом яких є конкретна інтелектуально-мислительна й емоційно-вольова поведінка співбесідника, конкретні результати його діяльності, прийняті ним рішення, що задовольняють членів певної соціальної групи або суспільства в цілому.(В.Різун)

Масова комунікація (mass communication) - організоване спілкування, різновид суспільно-культурної діяльності, яка відбувається у вигляді взаємопов’язаних інтелектуально-мислительних та емоційно-вольових дій, спрямованих на духовне, професійне чи інше єднання маси людей (мас)”. Масова к. не від „мас людей”, а від „сукупність, незчисленність, велика кількість людей”.(В. Різун)

Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Суб'єктами спілкування являються живі істоти, люди. Людина, що передає інформацію, називається коммунікатором, що одержує її – реципієнтом. У спілкуванні можна виділити ряд аспектів : зміст, мета і засоби. (Андрєєва Г.М. Соціальна психологія). Це процес передавання й сприймання повідомлень за допомогою вербальних і невербальних засобів, що охоплює обмін інформацією між учасниками спілкування, її сприйняття й пізнання, а також їхній вплив один на одного і взаємодією щодо досягнення змін у діяльності.(«Психологія»- Варій М. Й.).

Мовна діяльність - це процес використання людиною мови для спілкування. Не всяка діяльність, що використовує мову, є мовна діяльність; так, за допомогою мови можна організовувати запам'ятовування або вирішувати складні розумові завдання. У цих випадках краще говорити про мову, що входить (як операція) в мыслительную, мнемическую і тому подібну діяльність. Та і в тих випадках, коли мова використовується для спілкування, мета цього спілкування часто безпосередньо підпорядкована якійсь інший, не мовній меті: спілкування входить в іншу діяльність на правах психологічної дії. Тут правильніше говорити не про мовну діяльність, а про мовні дії, що входять до складу складнішої цілісної діяльності, наприклад учбової або трудової. Таким чином, мова - засіб або знаряддя спілкування, а мовна діяльність (мовна дія) - сам процес спілкування. Мовна діяльність організована в принципі так само, як і інші види діяльності. У ній є фаза попереднього орієнтування, фаза планерування, фаза здійснення і фаза контролю. Мовна діяльність багато в чому схожа з мыслительной, лише характер завдання, що вирішується суб'єктом, тут інший - вона не пізнавальна, а комунікативна. 

Проблеми масової комунікації широко розглядалися в працях зарубіжних вчених: Г.Лассвелла, В.Шрамма, Г.Маклюена, Ю.Хабермаса, О.Алексєєва та багатьох інших. Серед українських учених треба виділити Н.В.Костенко. Американський соціолог Г.Д.Лассуелл висунув загальну формулу масової комунікації (1948) : хто говорить (тобто мається на увазі комунікатор), що говорить (зміст повідомлення), по яких каналах (газети, радіо, телебачення), кому (аудиторія), з яким ефектом (тобто який вплив справляє повідомлення).Вона є однією з найперших моделей комунікації. Запропонована американським дослідником політики та пропаганди Гарольдом-Дуайтом Лассвеллом (1902—1978). Формулу «Who says what to whom in which channel with what effect? » (Хто говорить? Що говорить? За допомогою якого каналу? До кого говорить? Із яким результатом говорить?) вважають класичною. У певному смислі ця фраза є згорнутою моделлю комунікації, адже, відповідаючи на питання, можна виокремити учасників та елементи комунікативного акту. (Семенюк О.А. Основи теорії мовної комунікації).