1. Рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними)

органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо

власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є

установчий договір, у деяких випадках протокол установчих зборів

(конференції).

Сайт "Професійні ресурси документознавства"

www.documentoved.at.ua

Рішення про створення підприємства повинно прийматися власником або

уповноваженим ним органом – органом державної влади та управління, до

компетенції якого відноситься прийняття рішень про створення підприємств

(органи, уповноважені управляти державним майном), особи, повноваження

яких ґрунтуються на дорученні.

При створенні приватних підприємств рішення власника не вимагається,

оскільки сам факт затвердження статуту та нотаріальне засвідчення підпису

засновника свідчить про засновницьке волевиявлення.

Установчий договір подається при створенні господарських товариств

усіх видів. При створенні колективного підприємства, кооперативів, споживчих

товариств, колективних сільськогосподарських підприємств подається

протокол установчих зборів трудового колективу або членів організації.

Установчий договір при цьому не складається. Рішення власника майна або

уповноваженого ним органу оформляється наказом (розпорядженням) або

іншим письмовим документом розпорядчого характеру, в якому повинно бути

зазначено про створення підприємства, про затвердження його статуту, і, як

правило, про призначення керівних органів.

2. Статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми

підприємництва.

Подається два оригінали і одна завірена належним чином копія. Законом

не передбачається статут для створення повного та командитного товариства

(договірні товариства). Не визначено чіткого переліку установчих документів

для створення об'єднань підприємств. Відповідно до ст.3 Закону України «Про

підприємства в Україні» об'єднання діють на основі договору або статуту, який

затверджується їх засновниками чи власниками. У зв'язку з цим, об'єднання

підприємств конкретного виду не може мати одночасно два установчих

документи: статут і договір.

3. Реєстраційна картка встановленого зразка, котра є водночас заявою про

державну реєстрацію.

Реєстраційна картка заповнюється заявником особисто(працівники

реєстраційного органу зобов'язані безкоштовно надавати допомогу в її

заповненні). Реєстраційна картка містить основну інформацію, що характеризує

суб'єкт підприємницької діяльності: найменування, місцезнаходження,

інформацію про засновників, розмір статутного фонду, предмет діяльності,

відомості про керівника, наявність відокремлених підрозділів (філій,

представництв). Картка заповняється в одному примірнику.

Працівники реєстраційного органу перевіряють правильність заповнення

реєстраційної картки. В зв'язку з цим, на місцях вимагають у заявника надати

довідки про присвоєння ідентифікаційних номерів засновникам підприємства.

Таку практику слід визнати обґрунтованою, оскільки заявник несе

відповідальність лише за відповідність вимогам законодавства установчих

документів. Реєстраційна картка таким документом не є.