Тема 6. Зарубіжний досвід організації державного фінансового контролю.

План

1. Міжнародні принципи державного фінансового контролю.

2. Організація фінансового контролю і аудиту у зарубіжних країнах.

3. Міжнародні органи та організації фінансового контролю.

1. Міжнародні принципи державного фінансового контролю.

Провідною організацією у сфері державного фінансового контролю виступає INTOSAI (International Organization of Supreme Audit Institutions – Міжнародна організація Вищих контрольних органів), яка діє під егідою Організації Об’єднаних Націй з 1953 р. На сьогодні INTOSAI налічує понад 180 членів з усього світу і є найбільш представницькою та впливовою організацією органів державного фінансового контролю у світі. У 1977 р. INTOSAI прийняла Лімську декларацію про принципи здійснення контролю (аудиту), що містить основні філософські та концептуальні підходи до його здійснення. Розглядаючи питання про визнані світовим співтовариством принципи організації та здійснення державного фінансового контролю, будемо звертатися до таких, що визначаються документами INTOSAI.

Принципи як вихідні, базові положення, які визначають діяльність у сфері державного фінансового контролю, можна співвіднести зі стратегічними цілями діяльності, що полягає у підвищенні загальної ефективності системи державного управління шляхом заохочення органів контролю сприяти урядам покращувати діяльність, підвищувати прозорість, забезпечувати підзвітність, підтримувати надійність, боротися з корупцією, стимулювати довіру суспільства, сприяти кваліфікованому та ефективному використанню державних ресурсів на користь народів.

Відповідно, загальними принципами можна назвати:

• незалежність – органи контролю чи їх посадові особи не повинні підтримувати взаємозв’язки, що створюють або можуть створювати для них прямі або непрямі зобов’язання, які не відповідають вимогам чинного законодавства або можуть вплинути на результат контролю;

• цілісність – передбачає всебічний системний розгляд досліджуваних фінансових процесів у взаємозв’язку з функціонуванням економічної системи загалом, враховуючи операції з державними коштами на кожному з етапів;

• професіоналізм – належний рівень здійснення державного фінансового контролю вимагає високого фахового рівня та практичного досвіду від представника органів контролю;

• надійність – отримана за результатами контролю інформація повинна мати достовірний, точний та об’єктивний характер, що відображає реальний фінансовий стан об’єкта і може бути використана для ухвалення управлінських рішень;

• змістовність – контроль повинен здійснюватися з дотриманням вимог суттєвості, конкретності та аспектної спрямованості, що забезпечить зосередження на найбільш важливих та актуальних питаннях;

• співробітництво – органи контролю мають координувати свою роботу задля запобігання дублювання контрольних дій, забезпечення всебічного охоплення контролем фінансової діяльності об’єктів контролю;

• прогресивність – результатами діяльності органів контролю має стати покращення ситуації з використання державних коштів. Відсутність прогресу у цій сфері свідчить про неефективність системи державного фінансового контролю загалом.

Загальні принципи державного фінансового контролю, що стосуються діяльності органів контролю загалом, доповнюються індивідуальними принципами, які відносяться до діяльності представників органів контролю і зібрані у Міжнародному кодексі етики контролерів (аудиторів) державного сектора, ухваленому INTOSAI у червні 1992 р., що являє собою декларацію системи цінностей та принципів, які спрямовують повсякденну роботу контролерів. Незалежність, повноваження та функції контролерів державного сектора вимагають від працівників органів державного фінансового контролю дотримання важливих вимог професійної етики. Слід також зазначити, що, з огляду на культурне, мовне, правове та соціальне розмаїття країн, кожна з них має розробити такий кодекс етики, який відповідає місцевим умовам, а, отже, у цьому контексті Кодекс етики INTOSAI може слугувати типовим зразком для національних кодексів етики.

Ключові принципи професійної етики такі:

• сумлінність – контролер зобов’язаний дотримуватися суворих правил поведінки при виконанні службових обов’язків та у стосунках зі співробітниками об’єктів контролю;

• незалежність, об’єктивність та неупередженість – контролер має бути незалежним від об’єктів контролю і від будь-яких інших зацікавлених зовнішніх груп, об’єктивним та неупередженим не лише у дійсності, але й в уявленні людей;

• політичний нейтралітет – контролер повинен дотримуватись політичного нейтралітету у дійсності та на словах і, відповідно, для неупередженого виконання своїх повноважень має оберігати їхню незалежність від будь-якого політичного впливу при співпраці із законодавчою та/або виконавчою владою;

• відсутність конфлікту інтересів – контролер повинен охороняти свою незалежність та уникати будь-яких конфліктів інтересів, відмовляючись приймати подарунки чи знаки подяки, що можуть вплинути на його незалежність і сумлінність, а також уникати відносин з посадовими особами об’єкту контролю та іншими особами, що можуть вплинути на спроможність діяти чи сприйматися таким, що діє незалежно, або можуть підірвати таку спроможність чи поставити її під загрозу;

• конфіденційність – контролер не має права використовувати відомості, отримані під час виконання службових обов’язків, з метою одержання переваг для себе чи інших осіб, не може поширювати відомості, що можуть надати іншим особам чи організаціям несправедливу або необґрунтовану перевагу, не повинен використовувати такі відомості на шкоду інших осіб, не може ні в усній, ні у письмовій формі надавати третім особам відомості, отримані під час перевірки, за винятком випадків, передбачених статутними чи іншими обов’язками в межах чинного законодавства;

• компетентність – контролер зобов’язаний знати конституційні, юридичні та інституційні принципи і норми, що регулюють діяльність об’єкта контролю, знати та застосовувати діючі стандарти, політику і процедури контролю, бухгалтерського обліку та управління фінансами і не повинен займатися діяльністю, яка виходить за межі його компетенції;

• довіра, впевненість, повага – поведінка та методологія контролера не повинні викликати жодних підозр чи жодних зауважень, заслуговувати на повагу й довіру з боку законодавчої та/або виконавчої влади, громадськості, а також об’єктів контролю, окрім того, поведінка контролерів має сприяти співпраці та добрим стосункам між ними самими.

Звертає на себе увагу те місце, яке є як серед загальних, так і серед індивідуальних принципів – принцип незалежності, що вважається вихідним та найбільш значущим, оскільки „…органи контролю державних фінансів можуть виконувати свої завдання об’єктивно та ефективно лише за умови незалежності від підконтрольних їм органів та захищеності від зовнішнього впливу“ (ст. 5).

Органи державного фінансового контролю не можуть бути абсолютно незалежними, оскільки загалом вони є складовою частиною державного апарату, однак вони повинні мати функціональну, організаційну та фінансову незалежність, достатню для виконання своїх обов’язків і завдань. Організаційна незалежність визначається при створенні органів державного фінансового контролю у Конституції або інших законодавчих чи нормативних актах, причому верховний орган судочинства має забезпечити юридичний захист органів державного фінансового контролю від будь-яких посягань на його незалежність та контрольні повноваження.

Функціональна незалежність органів державного фінансового контролю нерозривно пов’язана з незалежністю його працівників – осіб, що уповноважені приймати рішення від імені органу контролю та відповідають за ці рішення у рамках своїх повноважень, і має гарантуватися Конституцією. Контролери органів державного фінансового контролю не повинні піддаватися впливу підконтрольних їм органів та підпорядковуватися цим органам.

Фінансова незалежність визначає вимогу щодо того, що органи державного фінансового контролю повинні бути забезпечені фінансовими ресурсами, необхідними для виконання покладених на них завдань, а також мати право самостійно та на власний розсуд розпоряджатися коштами, виділеними для їх потреб окремим рядком бюджету.

Дотримання задекларованих у міжнародних правових актах принципів є можливим лише за умови надання гарантій з боку держави – учасника міжнародної організації. Гарантії набувають форм законодавчого, судового, організаційного і фінансового захисту прав органів державного фінансового контролю та їх посадових осіб.

Надійне гарантування та суворе дотримання принципів державного фінансового контролю, визнаних світовим співтовариством, є однією з необхідних умов системної та ефективної інтеграції України до організацій міжнародного співробітництва, а також визначення її місця та ролі у новому, глобальному світі.