8. Попередження мовленнєвих розладів у дітей дошкільного та шкільного віку

У вітчизняній та зарубіжній спеціальній освіті за останній час значно збільшився інтерес до ранньої корекції відхилень в розвитку дітей. Рання корекційно-педагогічна робота передбачає формування у дітей здатності орієнтуватись в навколишньому, спрямовується на подолання і профілактику відхилень в розвитку, тобто ставить перед собою передбачає загально розвивальні та корекційній цілі. Передусім – це розвиток зорового і слухового сприймання, дотикового сприймання, стимуляція емоцій, створення умов для спілкування дітей з дорослими, формування контактів з іншими, нормалізація тонусу рук (в тому числі кисті і пальців), розвиток загальних рухів, формування дій, розвиток рухів артикуляційного апарату, формування передумов розуміння мовлення і активного мовлення, розвиток маніпулятивної та предметної діяльності, ін.

Водночас завдання, які стоять перед ранньою корекційною роботою, є також і завданнями профілактики мовленнєвих порушень. Тому проблема профілактики мовленнєвої патології, яка саме в ранньому віці є найбільш ефективна, стоїть на часі.

Дуже важливо поєднувати різні напрямки профілактики порушень мовлення – медичного, педагогічного, психологічного та батьківського. Саме дошкільна установа є оптимальним закладом, у якому можна поєднати усі ці напрямки.

Умови проведення роботи по попередженню порушень мовлення у дошкільному закладі:

• профілактика мовленнєвих порушень у дітей повинна здійснюватись комплексно і систематично;

• забезпечувати профілактику порушень мовлення повинні не лише працівники дошкільної, шкільної установи, а й батьки;

• здійснення профілактики мовленнєвих вад передбачає наявність у персоналу та батьків відповідних знань та умінь.

Комплексність роботи по попередженню мовленнєвих порушень можлива за наявності тісного взаємозв’язку у роботі працівників (логопеда, вихователя, вчителя, психолога, музичного керівника, медичного персоналу, фіз. інструктора) та сім’ї.

Систематичність роботи по попередженню мовленнєвих порушень реалізується шляхом включення корекційно - профілактичних прийомів в освітні заняття, режимні моменти, у вільний від заняттями час.

Напрямки корекційної діяльності профілактики порушень мовлення:

1. Артикуляційні вправи, артикуляційний масаж;

1. Психорозвиваючі вправи;

2. ЛФК (з акцентом на розвитку дихання, моторики та координації рухів);

3. Розвиток відчуття ритму, логоритміка;

4. Розвиток дрібної моторики;

5. Фізіотерапія, укріплюючий масаж;

6. Виконання порад і завдань логопеда.

Означені напрямки реалізуються відповідно зусиллями логопеда, психолога, фізі. інструктора, музичного керівника, вихователя, вчителя, медичного працівника, батьків. Зміст напрямків корекційної-профілактичної роботи подано у наступних розділах.

Первинна профілактика. Попередження порушень у мовленнєвому розвитку грунтується на заходах соціального, педагогічного і насамперед психологічного попередження розладів психічних функцій. Реалізація профілактичного напрямку охорони здоров'я та спеціальної педагогіки починається ще до народження дитини шляхом створення для майбутньої матері в період вагітності максимально сприятливих умов, що регламентуються відповідними законами і забезпечуваних всій службою охорони здоров'я матері і дитини. В системі психопрофілактичних заходів істотне значення має своєчасне генетичне консультування майбутніх батьків з метою попередження розвитку тих чи інших відхилень в нервово-психічному і, зокрема, мовному розвитку дитини. Генетичне консультування передбачає з'ясування наслідків, до яких призведе виникнення генетичних захворювань в сім'ї, прогноз тяжкості захворювання і ризику його повторного виникнення, уточнення способів профілактики захворювання та його оптимальної корекції. У тих випадках, коли виявляється сімейна обтяженість-якою патологією, батьки повинні бути добре поінформовані про можливий прояві захворювання у дитини, а також про те, які профілактичні заходи дозволять попередити або послабити симптоматику спадкового захворювання. В якості первинного дефекту у новонароджених можуть виступати порушення слуху, зору, рухової сфери як в неускладненому вигляді, так і в різних поєднаннях декількох первинних дефектів. Робота з дітьми, що мають фактор ризику мовних порушень, будується виходячи з сутності патології центральної нервової системи. Рання корекційно-педагогічна робота необхідна з перших днів життя такої дитини, так як порушення розвитку одних функцій призводить до вторинної затримки формування інших і надалі до педагогічної занедбаності. Рання діагностика порушень сенсорних і рухових систем мозку має велике значення в організації лікувально-профілактичної та медико-педагогічної корекції проявів дизонтогенеза і наслідків органічної недостатності мозку. Корекційно-педагогічні заходи включають в себе: розвиток орієнтовно-пізнавальних реакцій, фіксацію погляду, його простежування, слухове зосередження, стимуляцію рухової активності, розвиток рефлексів орального автоматизму, викликання голосових реакцій і т. д. Основна увага звертається на розвиток сенсорного сприйняття: зорового, слухового, кінестетичного. З метою первинної профілактики мовних порушень у дитини з сім'ї, обтяженої мовною патологією, необхідно почати логопедичні заняття в молодшому дошкільному віці. Для своєчасного розвитку мовлення мати і інші особи, які оточують дитину, повинні постійно спілкуватися з ним, прагнучи викликати відповідну реакцію. Не слід в початковий період розвитку мови перевантажувати дитину засвоєнням важких для вимови і малозрозумілих слів, заучування віршів і пісень, що не відповідають віком.При спілкуванні з дитиною, яка вже навчився говорити, слід ставити йому прості питання і терпляче чекати відповідь, вміти вислухати малюка і правильно йому відповісти. У тих випадках, коли оточуючі дорослі мають неправильна вимова або, бавлячись, копіюють мова дитини («сюсюкає»), процес оволодіння правильним звукопооізношеніем утруднюється, аномально вимовні звуки мови закріплюються і надалі такій дитині буває необхідно спеціальне коригуючий навчання у логопеда. Велике значення для розвитку мови має сенсорне виховання і розвиток ігрової діяльності. Розвиток диференційованого слухового і фонематичного сприйняття є необхідною умовою для успішного навчання в подальшому дітей грамоті. Одним із завдань виховання дошкільника є формування навичок довільної організації діяльності з опорою на програмуючу мову дорослого і мова самої дитини. У процесі виховання дітей, що мають мовні порушення, батькам і педагогам необхідно постійно осмислювати свою поведінку і свої позиції. Взаєморозуміння, заохочення, взаємна повага, дотримання порядку, взаємодію як між членами сім'ї, так і між педагогами та батьками грають серйозну роль в профілактиці психогенних реактивних явищ у дітей, страждаючих мовною патологією. Особливо дане положення актуально для заїкуватих школярів.