62. Класифікація вад голосу.

1. За проявами виділяють:

-істеричний аутизм ( різка втрата голосу, частіше в осіб з невростинією та психогенною етіологією);

-афонія ( повна відсутність мовлення, можливе тільки шепітне мовлення);

-дисфонія ( порушення висоти, сили і тембру голосу. Голос слабкий або дуже гучний, занадто високий або слабкий, монотонний та хриплий)

-фонастенія ( голосова слабкість і швидка втомлюваність голосу.

-патологічна мутація;

-порушення голосу після ларенгоектамії (операція на гортангі)

2.За етіопатогенними механізмами виділяють 2 групи:

-органічну; -функціональну;

Функціональне порушення голосу може зустрічатися:істерична афонія;функціональна афонія або дистонія; невроз гортані; психогенна афонія і дистонія. Функціональні порушення голосу у дітей зустрічаються рідше, ніж у дорослих.

У дітей найбільш поширеним порушенням є так звана спастична дисфонія, що виникає через перенапруження голосу. Початок розвитку дисфонії спостерігається приблизно у 5-річному віці, а найбільша частота відзначається у дітей у віці від 8 до 10 років. Дисфонія частіше виникає у дітей з підвищеною активністю, люблячих голосно говорити, кричати. Зазвичай у дитини з дисфонією вранці голос буває ясним і чистим, але до вечора поступово наростає осиплість.

Як правило, поряд з перенапруженням голосу при крику у дітей спостерігаються хронічний тонзиліт, аденоїди, ларингіт. Раптове порушення голосу може проявитися у дитини на фоні алергічного захворювання. Виникненню дисфонії можуть також сприяти негігієнічні умови фонації - пил, дим, шум у приміщенні і т. п.

У дітей з'являються органічні зміни в гортані - вузлики посередині голосової складки (так звані «вузлики крикунів»). Частіше вони спостерігаються у хлопчиків у віці від 5 до 10 років.

У дітей може спостерігатися також і функціональна афонія (відсутність голосу). Характерною її рисою є нестійкість патологічних змін в гортані і можливість появи звучного голосу при кашлі. У цих випадках голос відновлюється під впливом лікування та спеціальних вправ. До функціональних порушень належить також патологічна мутація голосу - фізіологічне зміна голосу в перехідному віці, супроводжується рядом патологічних змін в голосі і в голосовому апараті.

 Органічні порушення

Органічні порушення голосу поділяються на центральні і периферичні.

До центральних порушень відносяться афонія і дисфонія, які спостерігаються у дітей, що страждають дизартрією (виноска: Див гол. III цього посібника.)До периферичних порушень відносяться розлади голосу через патологічних змін в гортані. Причиною служать ларингіти, опіки, травми, пухлини, парези м'якого піднебіння, ущелини піднебіння (виноска: Див гол. IV цього посібника.), Рубцевий стеноз (звуження) гортані після захворювання або мікрохірургічної операції і ряд інших причин.

У зв'язку з анатомічними змінами в гортані і голосових складках виникає афонія і дисфонія органічного походження. При афонії дитина говорить лише пошепки, звук голосу не з'являється навіть при кашлевому поштовху. При дисфонії голос монотонний, хрипкий, глухий, часто з назальним відтінком.

Якщо подібні порушення голосу виникають у дитини в ранньому віці, це призводить до значних труднощів в мовному спілкуванні, до звуження соціальних контактів.

Страждає і мовленнєвий розвиток. Затримується накопичення словника, розвиток граматичного ладу мовлення, звуковимову.

Характерні також соматична і психічна астенізація (ослабленість), емоційні розлади, порушення саморегуляції.

До периферичних порушень іноді відносять і розлади голоси у слабочуючих і глухих дітей. У цих випадках змінюється висота, сила і тембр голосу через відсутність або зниження акустичного контролю за промовою.